Advanced Peer-to-Peer Networking (APPN) — розширення пропрієтарної технології IBM SNA (Systems Network Architecture), яке дозволяє міжмашинну комунікацію за принципом peer-to-peer, як у локальних мережах, так і у глобальних.[1]

Цілі і особливостіРедагувати

Цілями створення технології APPN були наступні:[2]

  • Забезпечення ефективної маршрутизації SNA-трафіку
  • Надання можливості встановлення комунікаційних сесій без допомоги центрального комп'ютера
  • Зменшення вимог до архітектури; передбачення використання ресурсів
  • Можливість пріоритизації SNA-трафіку
  • Підтримка як класичного SNA, так і нового APPN-трафіку

Для досягнення даних цілей APPN включає наступне:

  • Керування розподіленою мережею
  • Динамічний обмін інформацією про мережну топологію (полегшує, наприклад, реконфігурування мережі, вибір маршрутів тощо)
  • Динамічне означення мережних ресурсів
  • Автоматизована реєстрація ресурсів у системі і пошук у каталогах

ІсторіяРедагувати

Перші стандарти APPN з'явилися приблизно 1986-го року,[1] і мали на меті доповнити архітектуру SNA. Спочатку на меті було спрощення, але з часом з'ясувалося, що APPN вийшла досить складною технологією, особливо у випадках поступової міграції архітектур. Одною з цілей APPN було «знищення DECNET», але компанія DEC вийшла з бізнесу ще до закінчення повної розробки APPN. У багатьох[яких?] застосуваннях APPN була практично повністю витіснена стеком TCP/IP.

APPN розвинулася до іншої технології, названої HPR (англ. High Performance Routing), яка включає більш ефективні механізми маршрутизації[3] У 1990-х HPR була доступною для широкого[якого?] кола мережної апаратури, але з часом стала орієнтована майже винятково на технологію z/OS і для заміни застарілої SNA. Трафік HPR можна інкапсулювати всередині UDP-тунелів — дана технологія називається Enterprise Extender.[4]

APPN не слід плутати зі схожою абревіатурою APPC (IBM Advanced Program-to-Program Communication). APPN відповідальна за міжмашинну комунікаціюs, включаючи маршрутизацію, і працює на транспортному і мережному рівнях. На противагу, APPC призначена для взаємодії між програмними компонентами, і працює на прикладному і презентаційному рівнях.

КомпонентиРедагувати

Мережа APPN може складатися з п'яти типів вузлів:[2]

  • Мережний вузол (NN, англ. Network Node) — маршрутизатор APPN
  • Кінцевий вузол (EN, англ. End Node) — хост-комп'ютер, де виконуються прикладні програми
  • Low Entry Node (LEN) — вузол, що «дозволяв взаємодію між двома вузлами за посередництва VTAM»
  • Composite Network Node (CNN) — вузол VTAM/NCP
  • Branch Network Node (BrNN) — «виглядає як End Node для мережного вузла вищого рівня (англ. upstream network node), але для нижніх вузлів EN і LEN є мережним вузлом»

У технології VTAM вузли APPN визначені як «PU 2.1».[5]

Підтримка пристроївРедагувати

APPN підтримується рядом пристроїв і програмних пакетів виробництва як IBM, так і не-IBM. Програмні реалізації доступні для мейнфреймів, AS/400, System/36, а також OS/2 за допомогою Communications Server,[6], обладння Cisco,[7] а також у рамках продукту Microsoft Host Integration Services (HIS) для Windows.[8]

ДжерелаРедагувати

  1. а б Systems Strategies/Apertus Technologies (1995). The APPN Primer. DIANE Publishing Company. с. 2. Процитовано Nov 17, 2018. 
  2. а б Cisco Corporation. What is APPN?. cisco.com. Процитовано Nov 17, 2018. 
  3. IBM Corporation. High-Performance Routing. IBM Knowledge Center. Процитовано Nov 17, 2018. 
  4. IBM Corporation. Enterprise Extender. Процитовано 3 September 2012. 
  5. Encyclopedia. pcmag.com. Процитовано Nov 17, 2018. 
  6. IBM Corporation. IBM Communications Server for OS/2 WARP. ibm.com. Процитовано Nov 17, 2018. 
  7. Cisco IOS 12.0 Bridging and IBM Network Solutions. Cisco Press. ISBN 1-57870-162-7. Процитовано Nov 17, 2018. 
  8. Microsoft. What is HIS. microsoft.com. Процитовано Nov 17, 2018.