AIM-54 Phoenix
AIM-54 «Фенікс» (англ. AIM-54 Phoenix ) - керована ракета класу "повітря-повітря" великої дальності, оснащена комбінованою (напівактивною/активною) радіолокаційною системою наведення. Ракети даного класу призначалися для захисту авіаносних ударних груп від носіїв протикорабельних ракет великої дальності.
| AIM-54 Phoenix | |
|---|---|
_on_F-14_at_NAS_Pax_1984.JPEG) AIM-54A (зліва) на F-14 | |
| Тип | Ракета класу «повітря — повітря» |
| Походження |
 США |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1974 - теперішній час |
| Оператори |
США  Іран |
| Історія виробництва | |
| Розробник |
Hughes |
| Розроблено | 1960 - 1966 роки |
| Виробник |
Hughes та Raytheon |
| Вартість одиниці | $477,131 (в цінах 1974) |
| Виготовлення | 1973 - 1990 |
| Виготовлена кількість |
1966 |
| Варіанти | AIM-54A/B/C |
| Характеристики | |
|
| |
AIM-54 Phoenix у Вікісховищі | |
Розроблялася фірмою Hughes Aircraft з 1960 року і стояла на озброєнні ВМС США у 1974-2004 роках . Крім США, поставлялася ВПС Ірану . Носій цієї ракети – палубний перехоплювач F-14 Tomcat .
Виробництвом ракет займалися фірми Hughes Aircraft та Raytheon . Після поглинання фірми Hughes у 1997 році, єдиним виробником ракет є компанія Raytheon.
Історія розробки ред.
Розробка ракети почалася наприкінці 1960-х років, після припинення проекту ВМС США палубного винищувача Douglas F6D Missileer[en] з ракетою великої дальності AAM-N-10 Eagle . Роботи над новою ракетою, що одержала у ВМС позначення AAM-N-11, було розпочато компанією Hughes, одночасно з розробкою системи керування вогнем AN/AWG-9. У ракеті, що розробляється, і СКВ використовувалися технології відпрацьовані до цього на ракеті AIM-47 Falcon[en] і СКВ AN/ASG-18 програми YF-12A ВПС США .
Спочатку, комбінація Phoenix/AWG-9 повинна була стати основним озброєнням палубного F-111B, який планувався як винищувач для завоювання переваги в повітрі і перехоплювач дальньої дії.
У червні 1963 року при зміні системи позначень AAM-N-11 стали позначати як AIM-54A. Льотні випробування дослідного зразка XAIM-54A почалися в 1965 році, а перше перехоплення було успішно виконано у вересні 1966 року. Програма випробувань ракети ще тривала, коли проект розробки F-111B було скасовано, а AIM-54 та AN/AWG-9 були включені до складу озброєння F-14 Tomcat, що взяв на себе роль F-111B.
Перші серійні ракети AIM-54A були відвантажені у 1973 році та були готові до розміщення разом з першою ескадрилією F-14A у 1974 році.
Бойове застосування ред.
Використовувалися ВПС Ірану в ірано-іракській війні. Зокрема, пілот Мустафа Рустаї випустив 4 такі ракети, отримавши з їх допомогою 3 підтверджені повітряні перемоги (два МіГ-23 та один Міраж) та 1 ймовірну [1] .
Експлуатанти ред.
Сучасні
Колишні
Планувалося, що ракета AIM-54 встановлюватиметься на винищувач F-15N, який є палубною версією винищувача F-15 Eagle, проте його розробку було припинено.
Тактико-технічні характеристики ред.
| Модифікація | AIM-54A | AIM-54B | AIM-54C | AIM-54C+ | AIM-54C ECCM/Sealed |
|---|---|---|---|---|---|
| AIM-54C Sealed | |||||
| Рік початку поставок | 1974 | 1977 | 1986 | 1986 | 1988 |
| Максимальна дальність пуску, км | 135 | 150 | |||
| Мінімальна дальність запуску | 3,7 км | ||||
| Довжина ракети | 4,01 м (13 футів 1,8 дюйма) | ||||
| Діаметр корпусу ракети | 381 мм (15 дюймів) | ||||
| Розмах крила | 925 мм (36,4 дюйми) | ||||
| Розмах кермів | 925 мм (36,4 дюйми) | ||||
| Стартова маса, кг | 453 | 462 | |||
| Максимальна швидкість польоту | 4,3 М | 5 М | |||
| Бойова частина | Mk82 осколково-фугасна |
WDU-29/B осколково-фугасна |
|||
| Маса БЧ | 60 кг (132 фунти) | ||||
| Система наведення | Комбінована: ПРЛ ГСН + АРЛ ГСН | ІНС + АРЛ ДСП | |||
| Відсік БЧ (Warhead Section) | WAU-16/B WAU-20/B |
WAU-19/B WAU-21/B | |||
| Підривник | DSU-28/B | ||||
| Навігаційний відсік (Guidance Section) | WGU-11/B | WGU-17/B | |||
| Руховий відсік (Propulsion Section) | MXU-637/B (WPU-3/B) | ||||
| Маршовий РДТТ | Aerojet Mk 60 | Rocketdyne Flexadyne Mk 47 | |||
| Блок керування (Control Section) | DCU-190/B | WCU-7/B | WCU-12/B | ||
Виробництво ред.
Програма закупівлі США.
| Фінансовий рік (контракт) | Кількість
(шт) |
сума, млн. $ [прим. 1] | Коментар |
|---|---|---|---|
| 1974 (Lot 1) [2] | 240 | 93 | |
| 1975 (Lot 2) [2] | 340 | 93 | |
| 1976 (Lot 3) [2] | 340 | 97 | |
| 1977 (Lot 4) [2] | 240 | 105 | |
| 1978 (Lot 5) [2] | 210 | 85 | |
| 1979 (Lot 6) [2] | 210 | 85 | |
| 1980 (Lot 7) [2] | 60 | 106 | |
| 1981 (Lot 8) [3] | 210 | 159 | |
| 1982 (Lot 9) [3] | 72 | 196 | |
| 1983 (Lot 10) [3] | 108 | 231 | |
| 1984 (Lot 11) [3] | 265 | 322 | |
| 1985 (Lot 12) [3] | 265 | 423 | |
| 1986 (Lot 13) [3] | 265 | 326 | |
| 1987 (Lot 14) [3] | 205 | 278 | |
| 1988 (Lot 15) [3] | 360 | 362 | |
| 1989 (Lot 16) [4] | 403 | 394 | |
| 1990 (Lot 17) [4] | 420 | 326 |
Дуже висока вартість ракет спричинила казус: після закінчення Холодної війни з'ясувалося, що багато пілотів палубної авіації ВМС США за час своєї служби на F-14 жодного разу не здійснювали навчально-тренувальних пусків AIM-54.
Примітки ред.
- ↑ У цінах цього фінансового року. Увага! Сума, що виділяється на закупівлі, включає собі як ціну самих ракет, так і вартість закупівлі матеріалів на наступні поставки, запчастини і комплектуючі до ракет тощо.
- ↑ Flying & fighting in the F-14 Tomcat: Interview with an Iranian fighter ace. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ а б в г д е ж Закупки 1974—1980, стр. А-11 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2011. Процитовано 15 квітня 2011.
- ↑ а б в г д е ж и Закупки 1981—1995, стр. А-13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2011. Процитовано 15 квітня 2011.
- ↑ а б Закупки 1989—1995, стр. А-15 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2011. Процитовано 15 квітня 2011.