Відкрити головне меню

Атомний ракетний підводний крейсер стратегічного призначення проекту 667АМ

Проект 667АМ Навага-М
Yankee II class SSBN.svg
Submarine Yankee II class.jpg
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 23 серпня 1967 р (1 човен)
Виведений зі складу флоту 19 квітня 1990 р
Основні характеристики
Тип корабля Підводний човен атомний з балістичними ракетами
Розробник проекту ЦКБ МТ «Рубін»
Головний конструктор Марголін О. Я.
Класифікація НАТО Yankee-II
Швидкість (надводна) 15 вузлів (29 км/год)
Швидкість (підводна) 28 вузлів (54 км/год)
Робоча глибина занурення 320 м
Гранична глибина занурення 450 м
Автономність плавания 90 діб
Екіпаж 119 осіб (32 офіцери, 38 мічманів, 49 матросів)
Розміри
Водотоннажність надводна 7760т
Водотоннажність підводна 11500 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 128 м
Ширина корпусу найб. 11,7 м
Середня осадка (по КВЛ) 7,9 м
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових ТА калібру 533-мм (16 торпед, 2 з ядерною ГЧ ), 2 ТА кулібру 400-мм (4 торпеди)
Ракетне озброєння шахтний комплекс Д-5, 12 ракет Р-31

Проект 667АМ Навага-М підводного човна атомного з ракетами балістичними, атомного ракетного підводного крейсера стратегічного призначення. Розроблявся як експериментальний, тому був в одному модернізованому човні попереднього проекту.

ІсторіяРедагувати

Проект розроблявся для випробовування твердопаливної ракети Р-31 Для цього був виділений човен проекту 667АК-140, котрий на той час перебував на ремонті через аварію одного з реакторів. Через велику вагу ракети [P-31] кількість ракет було скорочено з 16 до 12, але повне водозаміщення таки збільшилося, хоча човен і став меншим по довжині. Збільшилася і висота кормової надбудови - “горба”.

Модернізація розпочалася на кораблебудівному заводі “Зірочка” в Сєвєродвінську у 4 листопада 1972 році.

Перший пуск нової ракети відбувся 26 грудня 1976 року з акваторії Білого моря. Перший запуск твердопаливної ракети з підводного човна з сухим стартом. Пуск проводився з глибини 50 метрів про швидкості 5 вузлів (10 км/год) Перед тим було випробовування човна, котре тривало з 4 вересня до 8 жовтня. Під час котрого на борту перебувало до 400 чоловік при штатному числі екіпажу близько 120 чоловік.

В 1977 році було проведено 6 пусків ракет, з котрих успішним був тільки один. З липня 1977 по лютий 1978 проводилися доробки в бухті Ягельна.

В 1978 проведено 7 пусків ракет, з котрих більшість були успішними.

Літом 1979 року на “Зірочці” проводилися роботи по усуненню недоліків. У вересні 1979 К-140 успішно пройшов державні випробовування і здійснив пуск двох ракет на повну дальність, від Нової Землі по полігону Кура на Камчатці.

З 1980 по 1988 роки човен здійснив 8 далеких автономних походів, виконавши 5 ракетних стрільб



КонструкціяРедагувати

КорпусРедагувати

Енергетичне обладнанняРедагувати

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнанняРедагувати

ОзброєнняРедагувати

ЕксплуатаціяРедагувати

Ремонти і модернізаціїРедагувати

ІнцидентиРедагувати

  • 27 серпня 1968 року перебуваючи в Сєвєродвінську, після модернізації, через неправильний монтаж і помилку персоналу, відбувся несанкціонований вихід реактора лівого борту на потужність більшу номінальної у 18 разів. Тиск і температура перевищили номінальну у 4 рази. І це при тому що контролюючі прилади були виключені, через що чергові вчасно не помітили ЧП. В результаті активна зона і реактор були виведені з ладу. Але розгерметизації першого контуру не відбулося. Загиблих не було.
  • 22 жовтня 1984 в Мотовській затоці йдучи в надводному положенні, в умовах поганої видимості, К-140 зіткнулась з К-373. Обидва човни отримали ушкодження легкого корпусу.

Бойове використанняРедагувати

Сучасний статус і перспективиРедагувати

Літом 1990 року вийшов наказ Міноборони про утилізацію усіх ракет Р-31 методом відстрілу. Виведений зі складу флоту човен К-140 був ще 19 квітня 1990 року. Пуски (10 ракет) тривали з 17 вересня до 1 грудня, усі пройшли успішно.

17 грудня 1990 року єдиний човен цього проекту К-140 був відправлений у Сєвєродвінськ для утилізації. Це чинилося виходячи з угоди ОСО-1 між США і СРСР.

Другий екіпаж човна був розформований у 1989 році, а перший у 1997 році.

Утилізація човна відбулася у 1997-1999 роках.

Оцінка проектуРедагувати

ПредставникиРедагувати

Назва Заводський номер Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом Виведений з Флоту
К-140
19 вересня 1965
23 серпня 1967
30 грудня 1967
19 квітня 1990


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ю.В.Апальков: Подводные лодки советского флота 1945–1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7.
  • Справочник «Подводные лодки России», том IV, часть 1, 1ЦНИИ МО РФ (кораблестроения ВМФ), ЦКБ «Рубин», СПБ, 1996 год.
  • Norman Polmar und Kenneth J. Moore: Cold War submarines: the design and construction of U.S. and Soviet submarines, 1945–2001. Potomac Books Inc., 2003, ISBN 978-1574885941 (englisch)
  • CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha : Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
  • PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 – Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha : Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.
  • Jan Radziemski, "Hiroszima" i jej siostry. Historia atomowych okrętów podwodnych projektu 658 w: Okręty Wojenne nr 6/2003, ISSN 1231-014X