4 дні в травні
«4 дні в травні» — воєнно-історичний повнометражний фільм режисера Ахіма фон Борріса. Офіційне гасло: «Іноді межа проходить не між «своїми» і «чужими», а між добром і злом». Світова прем'єра відбулася 29 вересня 2011 року., прем'єра в США - 10 жовтня 2011 року, прем'єра в Україні - 23 лютого 2012 року[1].
4 дні в травні | |
|---|---|
| англ. 4 Days in May | |
 | |
| Жанр | воєнна драма |
| Режисер | Ахім фон Борріс |
| Продюсер | Гуськов Олексій Геннадійович і Stefan Arndtd |
| Сценарист | Ахім фон Борріс, Едуард Рєзнік |
| У головних ролях |
Павло Вензел, Олексій Гуськов, Іван Шведов, Андрій Мерзлікін, Сергій Легостаєв, Максим Ковалевський, Євген Сітохін, Володимир Свірський, Григорій Добригін, Анджеліна Хенч |
| Оператор | Бернд Фішер |
| Композитор | Томас Файнер |
| Художники | Бьйорн Новак |
| Тривалість | 97 хвилин |
| Мова | німецька, російська |
| Країна |
 Україна  Німеччина  Росія |
| Рік | 2011 |
| IMDb | ID 1699202 |
| 4tageimmai.x-verleih.de | |
Сюжет ред.
Кінець Другої світової війни. Останні дні перед капітуляцією нацистської Німеччини. Померанія, узбережжі Балтики. Розвідгрупа Червоної армії з семи чоловіків на чолі з капітаном на прізвисько «Горинич», залишена для розвідки і спостереження за пересуваннями відступаючого противника. Група розташовується в пансіонаті для дівчаток-сиріт.
Недалеко від пансіонату з'являється загін вермахту, що очікує транспорт для евакуації в Данію. Горинич просить командування дати йому набої, озброєння та підкріплення, однак загону лишають одну гармату з одним снарядом та наказують взяти у полон відступаючих німців, що кількісно переважають удесятеро.
12-річний підліток-сирота, що залишився в пансіонаті, член гітлерюгенд Петер, вихований в традиціях націонал-соціалізму, намагається розстріляти радянських розвідників з автомата, але ті його роззброюють і терпляче намагаються перевиховати. Капітан рятує від зґвалтування своїм підлеглим дівчину, що живе в притулку. Між нею та радистом зав'язуються ромнатичні стосунки.
Обидві сторони, розуміючи, що війна практично завершена, не хочуть вступати в бій і обирають вичікувальну позицію. 8 травня 1945 року в притулок приїжджає майор, безпосередній командир підрозділу, в яку входить група розвідників. Він п'яний з нагоди капітуляції Німеччини. Майор намагається зґвалтувати одну з німецьких дівчат. Капітан обеззброює його і припиняє цю спробу. Бажаючи усунути свідків своєї непристойної поведінки, майор оголошує, що в будівлі засіли переодягнуті власовці, і силами свого підрозділу починає штурмувати притулок. Для захисту дітей на допомогу радянським розвідникам приходить німецька частина. Вони спільно ведуть бій проти радянських солдатів, а потім разом з сиротами з притулку відпливають на риболовецькому баркасі в Данію.
У ролях ред.
- Павел Вензель — Петер, 12-річниц член гітлерюгенд
- Олексій Гуськов — Павло Калмиков («Горинич»), капітан Красной армии, командир отдельной разведгруппы
- Іван Шведов — Трубіцин, розвідник
- Андрій Мерзлікин — Сєдих, розвідник
- Сергій Легостаєв — Іванов, розвідник
- Мераб Нінідзе — майор
- Геральд Александр Хелд — полковник Вальд
- Мартин Брамбах — лейтенант Вендт
- Ангеліна Хенч — Анна
- Петра Келлінг — патронесса пансіонату
Питання достовірності ред.
Дмитро Фост, публікація якого "Русская былина" стала основою сценарію фільму, спочатку стверджував, що про події, які нібито мали місце 8-9 травня 1945 року на острові Рюген. За його словами, радянські військовослужбовці окремої розвідувальної роти 108-го стрілецького корпусу, розквартировані в жіночому пансіонаті, перешкодили домаганням до вихованкам пансіонату з боку командира 137-го танкового батальйону, після чого, виконуючи наказ командира, 32 розвідника атакували військовослужбовці 137-го танкового батальйону 90-ї стрілецької дивізії при підтримці десяти танків Т-34; почався бій, в ході якого на допомогу радянським розвідникам прийшли німецькі солдати, радянський танковий батальйон був знищений, а 9 вцілілих радянських розвідників евакуювалися на кораблі разом з німцями. Йому цю історію розповів увечері 20 серпня 1968 року в Гурзуфі маршал Радянського Союзу К. С. Москаленко[2].
Російські історики негативно сприйняли фільм та відзначили його неправдоподібність. У 2008 році вийшла стаття кандидата історичних наук Б. В. Соколова, в якій він зазначив - «багато деталей, викладених в "Русскій билині", явно вигадані і не відповідають реальним фактам», навів аргументи, що ставлять під сумнів справжність процитованого в оповіданні Дмитра Фоста «політдонесення», а також звернув увагу на ту обставину, що «в різних публікаціях Фост змінює деякі деталі документа»[3].
Інші російські історики також стверджували, що сюжет твору Фоста (включаючи послітдонесення, на яке не має архівних реквізитів») є вигадкою[4][5][6].
Історик Олексій Ісаєв за підсумками бесіди з Дмитром Фостом опублікував відверту відповідь автора про обставини появи цієї вигадки: "Як з'ясувалося в приватній бесіді, написав він про «братерство по зброї» на Рюгені з мега-геополітичних міркувань: треба миритися з німцями, створювати вісь Берлін-Москва-Пекін. Нині посилання на цю заяву не є доступними у мережі.
Під тиском фактів, Фост визнав, що сюжет «Русскої билини» є вигадкою[7].
У тексті твору Дмитра Фоста наведено фрагмент тексту «політдонесення політвідділу 2-ї ударної армії», без будь-яких архівних реквізитів, автор якого не зазначений, в якому написано, що бій з військовослужбовцями «Орр 108 ск» (номер розвідувальної роти не згадано), вів «137 танковий батальйон 90 сд». Однак згідно зі штатним розкладом, в складі 90-ї стрілецької дивізії Радянської Армії 137-го танкового батальйону чи іншої частини з номером 137 немає. Більш того, в кінці Другої світової війни танкових батальйонів взагалі не було в складі стрілецьких дивізій Радянської Армії. На початку 1945 року до 90-ї стрілецької дивізії були додані три танкових полки (95-й окремий гвардійський танковий полк, 93-й окремий гвардійський танковий полк і 46-й окремий гвардійський танковий полк прориву), проте 137-й танковий батальйон до їх склауд не входив. 137-й окремий танковий батальйон входив до складу 29-ї гвардійської танкової бригади, але 23 травня 1944 року він був перейменований у 2-й танковий батальйон 96-го гвардійського важкого танкового полку[3][4][8]. На острові Рюген в травні 1945 року взагалі не було жодного радянського танка.
Посилання ред.
- https://web.archive.org/web/20140313060944/http://xn--80abmnnchfjgvp2a8i.xn--p1ai/vijskovi/2408-4-dni-v-travni-2011-divitsja-onlajn.html
- http://sinua.dergkino.gov.ua/ua/film-ukrainian/show/230/4_dni_v_travni.html [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20140312224656/http://uamovies.ru/movies/drama/1622-4-dni-v-travni-2011-dvdrip.html
- https://web.archive.org/web/20160304205026/http://kinoslon.net/film/4-dni-v-travni-2011
|
Це незавершена стаття про кінофільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ 4 дні в травні. Процитовано 10 серпня 2022 року.
- ↑ Русская былина | Публикации. Вокруг света (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ а б Соколов Б. Был ли бой на острове Рюген?//Российский исторический журнал «Родина» (4 апреля 2008).
- ↑ а б Не так сняли. www.kommersant.ru (рос.). 14 травня 2012. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Юсипова, Лариса (16 лютого 2012). Как майор Горыныч гитлерюгендовца усыновил. Известия (рос.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Гильотенпише, Доктор; dr_guillotin 2012-05-05 21:36:00, 2012-05-05 21:36:00 Доктор Гильотен. Про "Четыре дня в мае". dr-guillotin.livejournal.com (укр.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ СТЕШИН, Дмитрий (20 березня 2012). Еще одни «Сволочи». kp.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Части, входящие в состав стрелковых, горно-стрелковых и мотострелковых дивизий. www.soldat.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.