Відкрити головне меню

46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна»

46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна» (46 ОБСпП, в/ч А3220, пп В2612) — окремий батальйон Сухопутних військ Збройних сил України. Був створений взимку 2015 року на основі тих бійців батальйону «Донбас» Національної гвардії України, що забажали перейти до лав Збройних сил України.

46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна»
46 обсп.svg
Нарукавний знак батальйону
Засновано 2015
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЗ МВ.svg Механізовані війська
Чисельність батальйон
У складі
54 ОМПБр.png
 54 ОМБр[1]
Дислокація  Харківська область, м. Лозова
Війни/битви

Війна на сході України

Веб-сайт www.battalion-donbass.info
Командування
Командувач полковник
Власенко В'ячеслав Вікторович
Начальник штабу майор
Гетьман Василь Анатолійович

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

Батальйон «Донбас-Україна» як спецпідрозділ ЗСУ був створений в січні-лютому 2015 року з колишніх воїнів батальйону «Донбас» Національної гвардії України.[2]

Для бійців, які пройшли бої в Попасній, в Лисичанську, під Авдіївкою, в Широкіному, отримали страшний досвід Іловайського і Дебальцевського котлів, пережили ворожий полон мотивацією до переходу в підпорядкування Збройних Сил України було глибоке усвідомлення того, що війна на Сході України ведеться, не стільки з внутрішнім ворогом, скільки із зовнішнім агресором (боротьба із зовнішнім ворогом — це якраз завдання ЗСУ, а не МВС), а також небажання будь-яким чином брати участь у політичних ігрищах і потреба отримання важкого озброєнням задля надання належної відсічі противнику.[джерело?]

Ініціатором переформатування був колишній в.о. командира батальйону НГУ «Донбас» полковник  В'ячеслав Вікторович Власенко («Філін»), який і став командиром 46 ОБСпП «Донбас-Україна». Начальником штабу новоствореного батальйону став підполковник Ніколов Михайло Михайлович. У лютому 2015 року на 235-му загальновійськовому полігоні у Дніпропетровській області почалося формування батальйону.[джерело?] У травні 2015 року на озброєння танкової роти батальйону надійшли зі сховища танки Т-72.[джерело?] 28 червня 2015 року батальйон склав присягу.[джерело?] 7 серпня після проведення бойового злагодження на військових полігонах формування батальйону остаточно завершено.[джерело?]

Відбуття у зону АТОРедагувати

12 серпня підрозділи «Донбас-Україна» ввійшли в зону АТО.[джерело?] Розвідрота батальйону оперувала в районі Попасної.[джерело?][коли?] Напрям Горлівка — Клинське був в зоні оперативної відповідальності 1-ї і 2-ї штурмових рот батальйону.[джерело?][коли?]

12 листопада 2015 року батальйон в повному складі прибув до села Кримське Новоайдарського району Луганської області. Батальйон 4 місяці успішно виконував бойові завдання по стримуванню вогневої і наступальної активності противника, боротьбі з ворожими диверсійно-розвідувальними і снайперськими групами. Противником на цій ділянці розмежування був 14-й батальйон територіальної оборони «Прізрак».[джерело?] Під час виконання завдання в Кримському 3 бійців батальйону загинуло. Згідно даних розвідки батальйону противник втратив 13 чоловік загиблими і 22 пораненими.[джерело?]

Злагодження на полігоніРедагувати

18 березня 2016 року після виконання бойового завдання батальйон був виведений для поповнення і бойового злагодження із зони АТО.[джерело?] Після отримання поповнення і проведення бойового злагодження на полігонах під містом Рівне і та на загальновійськовому полігоні «Широкий лан» (Миколаївська область) батальйон отримав достатній рівень готовності для відправки в зону бойових дій.[джерело?]

Друга ротація до зони АТОРедагувати

25 травня батальйон зайшов до зони АТО. Після детального вивчення ситуації і проведення розвідки на місцевості, 2 червня підрозділи батальйону зайняли бойові позиції у смт. Мар'їнка, що під Донецьком — в одній із найгарячіших точок конфлікту у 2016 році.[джерело?] Перед командуванням батальйону було поставлене бойове завдання — основні зусилля зосередити на напрямку Олександрівка, Мар'їнка, Курахове та на утриманні населеного пункту Мар'їнка. Були облаштовані ротні опорні пункти в районі 300 метрів західніше терикону, 100 метрів південніше дамби, 500 метрів південніше озера з відповідним обладнанням трьох взводних опорних пунктів (ВОП) «Гуня», «Гонта», «Гоголь». Перша штурмова рота зайняла визначений ротний пункт в районі перехрестя доріг південніше терикону на східній околиці смт. Мар'їнка з обладнанням трьох ВОПів– «Лях», «Шах», «Сірко». Друга штурмова рота зайняла визначений ротний пункт в західній частині Мар'їнки з обладнанням трьох ВОПів — «Орлик», «Мазепа», «Богун».

Противниками батальйону спецпризначення «Донбас-Україна» на цій ділянці відрізку бойових зіткнень були: 100-та мотострілецька бригада ДНР,[джерело?] 331-ша парашутно-десантна бригада РФ,[джерело?] дагестанський «спецназ» (т. зв. «мусульманський батальйон»),[джерело?] батальйон «Легіон» (ДНР),[джерело?] батальйон «пятнашка» (ДНР).[джерело?]

Починаючи з 7 червня противник почав активно «промацувати» позиції батальйону. Проявлялось це у підвищеній вогневій активності противника (до 10 обстрілів з різних видів зброї щодоби), постійних спробах прокинення диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) противника, діяльності ворожих снайперів. Напруженість обстановки та інтенсивність бойових зіткнень почали проявлятись і в бойових втратах серед бійців «Донбас-України». Починаючи з 10 червня батальйон медична служба батальйону була змушена надавати допомогу пораненим. Один з епізодів, які великою мірою характеризують небезпечну місію медиків на війні стався 17 червня. Отримав поранення військовослужбовець батальйону (солдат Юрій Лясківський), під час його евакуації були поранено ще двоє працівників медичної служби батальйону (капітан Олександр Терен, солдат Микола Руденко).

Після активного промацування противник зробив декілька спроб знищити командний пункт (КП) «Карабін». Так, зокрема 14 липня — КП «Карабін» був обстріляний 120-мм (50 пострілів) і 152-мм (30 пострілів) мінометами. Після невдалих спроб дезорганізувати роботу штабу противник вирішив спробувати захопити взводні опорні пункти безпосередньо на лінії активного вогневого зіткнення. 23 липня відбувся штурм (спроба захоплення) ВОП «Сірко» силами 50 бойовиків. Штурм відбито. Противник поніс втрати у кількості до 10 чоловік. В той же день відбулась спроба штурму ВОП «Гонта» силами 30 чоловік. Штурм відбито. Втрати противника — до 5 чоловік вбитими і пораненими.[джерело?]

25 липня — ворожий штурм ВОП «Гуня» силами до 30 осіб. Штурм відбито. Противник поніс втрати в кількості до 10 чоловік вбитими і пораненими. В той же день — ворожий штурм ВОП «Сірко» та «Шах» силами до 40 осіб. Завдяки злагодженим діям бійців обох ВОПів противник відступив понісши втрати до 15 осіб.[джерело?]

28 липня — ворожий штурм ВОП «Гонта» і «Гуня» силами до 40 осіб. Штурм відбито. Противник поніс суттєві втрати — до 20 вбитими і пораненими.[джерело?]

30 липня — ворожий штурм ВОП «Гуня» і «Сірко» силами до 60 осіб. З маневруваннями і обстрілом ВОП «Мазепа», ВОП «Гоголь». Штурм відбито.[джерело?]

13 серпня — обстріл зі 120 мм і 150 мм артилерії КП «Карабін». Загалом випущено до 70 мін.[джерело?]

Після невдалих штурмів ВОПів і малорезультативних обстрілів важкими мінометами КП «Карабін», противник поніс серйозні втрати в живій силі і, очевидно, був деморалізований. Попри це обстріли позицій батальйону з різних видів зброї тривали практично щодоби, іноді по кілька обстрілів на день. Але інтенсивність спроб проникнення ДРГ противника значно спала. Щодо прямих спроб штурму позицій, то таких в цей період практично не було. Тим не менше, застосування під час обстрілів з боку противника важкої зброї призводило до численних поранень і, навіть, до загибелі бійців батальйону «Донбас-Україна».[джерело?]

З 1 вересня 2016 року в зоні протистояння настав т. зв. «режим тиші». Виявилось це не в повному припиненні вогню, а лише в зменшенні інтенсивності обстрілів. Через те, що спостерігачі з моніторингової місії ОБСЄ здебільшого працювали вдень, то противник концентрувався на обстрілах в нічну пору. Противник в цей час додатково широко використовував прилади безшумної стрільби (ПБС).

З 1 жовтня режим припинення вогню був завершений, що вилилось в посиленні збройного протистояння в Мар'їнці. Проте пристріляність позицій ворога, стратегічна ініціатива і моральна перевага — всі ці фактори були уже на боці бійців батальйону «Донбас-Україна». Тому кінцівку свого перебування у Мар'їнці батальйон провів у хоч і позиційних, проте результативних, з точки зору нанесення бойових втрат противнику, боях. Так зокрема 7 жовтня 2016-го року під час нічного бою, внаслідок влучання в приміщення казарми противника було знищено 12 і поранено 35 бійців противника. Подібно, але з меншою інтенсивністю бойових дій, батальйон провів і решту днів свого перебування у Мар'їнці. Загалом батальйон «Донбас-Україна» виконав поставлене перед ним завдання по утриманню позицій в смт. Мар'їнка.

В Мар'їнці батальйон «Донбас-Україна» отримав унікальний і надзвичайно корисний досвід збройних зіткнень в умовах міського бою, відпрацьовував протидиверсійну і антиснайперську тактику. Характерною особливістю підрозділу стало те, що відсоток мобілізованих був на той момент чи не найнижчим зі всіх бойових підрозділів ЗСУ. Один з важливих факторів позитивної внутрішньої вмотивованості бійців батальйону спецпризначення «Донбас-Україна» вилився у високі бойові показники. У Мар'їнці батальйон провів 145 діб, при цьому зазнав 170 офіційно зафіксованих обстрілів з різної зброї (стрілецька, міномети, артилерія), відбив 6 штурмових спроб захоплення  позицій, знищив: НОНА — 1, БТР-80 — 1, САУ — 2, БМП — 2, автотехніка противника — 5 одиниць. Ворогу було завдано втрат в живій силі — 250 загиблих, 400 — поранених.

5 військовослужбовців батальйону загинуло, більше 60 — отримали поранення, з яких 51 чоловік повернувся до строю.

23 грудня 2016 року 46-й батальйон «Донбас Україна» зайняв передові позиції на одній з «найгарячіших» точок на «Світлодарській дузі»[3].

Пункт постійної дислокаціїРедагувати

Після успішного виконання бойового завдання в Мар'їнці батальйон «Донбас-Україна» 19 жовтня 2016-го року покинув зону АТО і, після 4-х добового маршу, прибув до майбутнього пункту постійної дислокації (ППД) у місто Лозова Харківської області.[джерело?]

Станом на середину листопада 2016 року батальйон спеціального призначення ЗСУ «Донбас-Україна» здійснює облаштування майбутнього ППД у м. Лозова Харківської області, проводить докомплектацію особового складу батальйону, а також бере участь в інших заходах, які передують відправці бойових підрозділів ЗСУ в зону АТО.[джерело?]

З 26 листопада 2016 року батальйон спецпризначення «Донбас-Україна» відбуває до одного із загальновійськових полігонів для бойового злагодження перед відправкою в зону бойових дій.[джерело?]

ОзброєнняРедагувати

Батальйон має на озброєнні:

Особовий склад озброєний АКМТК (аналог АКМС), РПК, ПКМ, ДШК, гранатометами РПГ-7АГС-17 «Полум'я»СПГ-9 «Спис» і РПГ-18 «Муха», зокрема і вдосконаленими самотужки в польових умовах. Сержантський і офіцерський склад батальйону додатково озброєні пістолетами ПМ і ПС.

Завдяки допомозі однойменного фонду «Донбас-Україна» батальйон використовує для ведення розвідки сучасні БПЛА.

ВтратиРедагувати

Прізвище, ім'я, по батькові Військове звання Дата загибелі Обставини загибелі
Максименко Ігор Павлович капітан 02015-11-2121 листопада 2015 Загинув під час обстеження території північніше «Бахмутської траси», поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, внаслідок підриву на осколково-загороджувальній міні.
Ключка Віталій Володимирович старший сержант 02016-08-2525 серпня 2016 Загинув в районі міста Мар'їнка (Донецька область) внаслідок обстрілу з СПГ.
Крючков Віктор Леонідович молодший сержант 02015-11-2121 листопада 2015 Загинув під час обстеження території північніше «Бахмутської траси», поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, внаслідок підриву на осколково-загороджувальній міні.
Григорович Іван Станіславович старший солдат 02016-07-2121 липня 2016 Загинув внаслідок осколкового поранення на взводному опорному пункті роти розвідки біля м. Мар'їнка (Донецька область), відбиваючи напад ворожої диверсійно-розвідувальної групи.
Давиденко Олексій Олександрович солдат 02015-11-2424 листопада 2015 Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область.
Матросов Вадим Петрович солдат 02016-09-088 вересня 2016 Загинув ввечері в районі міста Мар'їнка (Донецька область) внаслідок мінно-вибухових травм під час обстрілу з АГС.
Бурба Євген Володимирович солдат 02016-09-099 вересня 2016 Загинув на передових позиціях батальйону, в районі міста Мар'їнка (Донецька область), під час обладнання взводно-опорного пункту внаслідок спрацювання вибухового пристрою.
Дунаєвський Сергій Михайлович солдат 02016-07-1414 липня 2016 Загинув близько другої години ночі внаслідок артилерійського обстрілу передових позицій ЗСУ поблизу м. Мар'їнка Донецької області, отримавши два проникаючі смертельні поранення в спину.
Цинкуш В'ячеслав Іванович старший солдат 02017-02-066 лютого 2017 Помер від травм отриманих напередодні внаслідок нещасного випадку під час експлуатації військової техніки в районі с. Кодема (Донецька область)[4].
Миронов Михайло Павлович солдат 02017-03-1010 березня 2017 Дістав смертельне поранення під час масованого ворожого артилерійського обстрілу передових позицій на «світлодарській дузі», поблизу селища Новолуганське (Донецька область).
Писаренко Владислав В'ячеславович солдат 02017-03-2727 березня 2017 Загинув під час виконання бойового завдання з обстеження території, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої на «світлодарській дузі» біля с. Новолуганське (Донецька область).
Наріжний Максим Сергійович солдат 02017-03-2727 березня 2017 Загинув під час виконання бойового завдання з обстеження території, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої на «світлодарській дузі» біля с. Новолуганське (Донецька область).
Іванушкін В'ячеслав Вадимович старший солдат 02017-08-077 серпня 2017 під час обстрілу ворожим снайпером позиції ротного опорного пункту в районі міста Мар'їнка.
Зейлик Володимир Миколайович солдат 02017-08-088 серпня 2017 на бойовій позиції батальйону в районі міста Мар'їнка, під час обстрілу ротного опорного пункту та веденні вогню у відповідь
Роговий Олександр Іванович сержант 02017-08-088 серпня 2017 Курахове
Анадимб Володимир Борисович старший солдат 02018-01-1010 січня 2018 Новолуганське
Козак Ярослав Васильович старший сержант 02018-02-011 лютого 2018 Трагічно загинув в районі с. Зайцеве (Бахмутський район)[5]
Кушнір Юрій Миколайович сержант 02018-02-1818 лютого 2018 помер від поранень
Перепелиця Сергій солдат 02018-04-2121 квітня 2018 підірвався на фугасі під Горлівкою[6]
Червона Яна старший солдат 2 квітня 2019 у результаті ворожого обстрілу українських позицій гаубицями 152-мм калібру

ТрадиціїРедагувати

СимволікаРедагувати

23 лютого 2019 року Начальник ГШ ЗСУ Віктор Муженко офіційно затвердив нову емблему бригади.[7]

Власні відзнакиРедагувати

З метою відзначення кращих бійців батальйону 6 жовтня 2016 року запроваджено внутрішню відзнаку «Гордість батальйону „Донбас“». Згідно наказу командира батальйону полковника В'ячеслава Власенко відзнакою нагороджуються кращі бійці батальйону «Донбас-Україна» та інші особи, які надали батальйону значну допомогу.[джерело?]

КомандуванняРедагувати

Командир батальйону:

Начальники штабу:

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати