Відкрити головне меню

37-мм траншейна гармата зразка 1915 року

37-мм траншейна гармата зразка 1915 р. («траншейна гармата Розенберга») — російська батальйонна гармата калібру 37 мм періоду Першої світової війни, пристосована до ведення бою в позиційних умовах.

Траншейна гармата зразка 1915 року


37 mm K 15 Rosenberg 1.JPG
Тип: Траншейна гармата
Походження: Flag of Russia.svg Російська імперія
Історія служби
Термін використання 1915
Використання у Flag of Russia.svg Російська імперія

Flag of the Soviet Union.svg СРСР

Війни Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Історія виробництва:
Конструктор М.Ф. Розенберг
Виготовлено 1915
Характеристики
Маса бойова: 180,1 кг

похідна: 180 кг чи 3 частини в 74, 82 та 25 кг

Довжина 22,8 калібрів
Калібр 37 мм
Кут підвищення від -5° до 15°
Кут повороту 90°
Бойова скорострільність 8 пострілів на хвилину
Дульна швидкість 435 м/с
Максимальна дальність 3200 м

Commons-logo.svg 37-мм траншейна гармата зразка 1915 року у Вікісховищі

Історія створенняРедагувати

Ще під час війни з Японією з'явилася необхідність мати артилерійські системи для ведення вогню по кулеметам та іншим вогневим засобам противника на відстані 200-300 метрів, однак до початку Першої світової війни траншейної артилерії в Росії створено не було. Гостра необхідність в ній виникла в кінці 1914 року, коли війна набула позиційного характеру. Для гармати безпосереднього супроводу піхоти були висунуті такі вимоги: вона має легко розбиратися і легко переноситися або перевозитися розрахунком з 3 — 4 осіб, зручно розміщуватися для стрільби в кулеметних гніздах, які мають піхотний приціл і легко обслуговуватися самою піхотою (а не артилеристами).

У 1915 році член Артилерійського комітету полковник М.Ф. Розенберг переконав начальника артилерії великого князя Сергія Михайловича в необхідності такої гармати і в короткий термін спроектував 37-мм батальйонну гармату.

Траншейна гармата Розенберга зразка 1915 р. відповідала всім необхідним умовам: розбиралася на 3 частини — ствол гармати зі щитом (вага близько 74 кг), лафет з нижнім щитом (близько 82 кг) і колеса (близько 25 кг), встановлювалася в будь-якому кулеметному гнізді, мала піхотний приціл і могла обслуговуватися піхотою. При стрільбі на 1000-1200 кроків траншейне гармата Розенберга відрізнялася хорошою влучністю і достатньою пробивною здатністю по щитах гармат і кулеметів. Щит виготовлявся з броні 6 або 8 мм (8-мм броня витримувала кулю гвинтівки Мосіна, випущену в упор).

Боєприпаси і балістикаРедагувати

Для гармати застосовувалися боєприпаси, сумісні з 37-мм гарматою Гочкіса. Балістика також виявлялася досить близькою.

ОписРедагувати

Як ствол використовувалися стандартні вкладиші для пристрілювання морських гармат.

Післявоєнний розвитокРедагувати

В 1925 році для гармати був створений залізний станок (конструктор Р.А. Дурляхов).

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Широкорад А.Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Минск : Харвест, 2000. — 1156 с. — (Библиотека мировой истории) — ISBN 985-433-703-0.