3-й гвардійський дивізіон (в/ч 54294-Д)

3-й гвардійський дивізіон (в/ч 54294-Д) — основний вогневий та тактичний підрозділ у 668-му ракетному полку (в/ч 54294), позивний «Інтеграл» Ракетних Військ Стратегічного Призначення Радянського Союзу (РВСП СРСР).

3-й гвардійський дивізіон (в/ч 54294-Д)
Нарукавний знак полку
Засновано 1960
Країна  СРСР →  Україна
Вид РВСП СРСР
Чисельність Дивізіон
Гвардійський знак Радянська гвардія
Розформовано 1992
Командування
Поточний
командувач
підполковник Мєліхов Юрій Михайлович

Історія ред.

Створений в 1960 році і базувався в лісах неподалік села Шевченкове[1][2][3] Шосткинського району (тоді — Глухівського району) Сумської області. На озброєнні перебував ракетний комплекс з ракетою Р-14 (8К65)[4]наземного базування.

У структурі дивізіону існувала 9-а та 10-а батареї[5].

У 1969 році у 9-й батареї проводили комплексне навчання з заправкою ракети Р-14 ракетним паливом[6]. Основні технічні характеристики такі: число ступенів — 1; стартова вага — 86,3 тонн; довжина — 24,4 м; ракетне паливо — рідке, з висококиплячих компонентів, самозаймисте (окислювач АК-27І та пальне НДМГ); потужність заряду бойової частини — 2,2 Мт; максимальна дальність стрільби — 4500 км.[7]. Після завершення комплексного навчання особовий склад 4-го заправочного відділення повертаючись у житлову зону обов'язково проходив через ПСО (пункт санітарної обробки)[8]. Військовослужбовці 4-го заправочного відділення, які мали контакти з токсичним ракетним паливом отримували додаткове харчування і за 10 місячний період після роботи з паливом в обов'язковому поряду направлялися у Лебединський військовий шпиталь в/ч 93775 (м. Лебедин)[3][9] для проходження профілактичних процедур. При кожному випадку відкриття паливного сховища ракетного топлива персонал користувався прибором хімічної розвідки (ПХР)[10] та ізоляційними протигазами (ИП-46)[8].

Командир дивізіону ред.

1. піддполковник Панфиленко Сергій Вікторович 06.1964 — 11.1968

2. підполковник Семенов Олександр Григорович 11.1968 — 11.1969

3. підполковник Меліхов Юрій Михайлович 11.1969 — 05.1971[11]

4. майор Ремизов Юрій Іванович 05.1971 — 1974

5. підполковник Нікітін Сергій Михайлович 1974—1977

6. майор Губін Юрій Михайлович 1977 — 09.1981

7. підполковник Ницак Валерий Ємельянович 09.1981 — 1984

8. майор Варенников Олександр Александрович 1985 — 09.1986

9. майор Потапенко Юрий Павлович 09.1986 — 12.1988

10. майор Куприянов Микола Миколайович 12.1988 — 09.1990

11. майор Яруллін 09.1990 — 12.1992[12]


Дивізіон ділився на дві зони: житлову та бойову. Прохід в житлову зону здійснювався через контрольно-пропускну прохідну, а в бойову зону через контрольно-пропускний пункт. Дотримання спеціального допуску та інші відповідні завдання виконувала РЕМЗ (рота електо-мінних загороджень). Бойова зона була огорожена колючою проволокою в декілька рядів, і на одному з них постійно знаходтлася перемінна напруга величиною 1200 вольт[13].

Дивізіон постійно знаходився на бойовому чергуванні. Спочатку дивізіон був націлений на Туреччину, а після виходу Туреччини з НАТО в 1969 році пускова установка була перенацілена на Західну Європу[13].

На території дивізіону розташована окрема військова частина, яка повністю відповідала за регламент та збереження бойової частини (1535 ртб (ремонтно-технічна база - в/ч 44078). В народі їх називали «головастиками»[14].

До особового складу військовослужбовців строкової служби мобілізовувалися представники усіх республік Радянського Союзу. При звільнені в запас «дембелів» відправляли колективно вантажними автомобілями на залізничну станцію Хутір-Михайлівський, відстань до якої від території колишнього дивізіону складає приблизно 63 км[15].

Навчально-бойові пуски дивізіону на Капустиному Ярі ред.

  • У 1967 році провели пуски ракет: 27.05.1967 року 9-а батарея, гвардії майор Ромашов В. Л. (командир батареї), оцінка — «добре»[5].
  • У 1967 році провели пуски ракет: 25.03.1969 року 10-а батарея, гвардії капітан Скрипка В. І. (командир батареї), оцінка — «відмінно»[5].

Цікаві факти ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Генеральний штаб // Глухів // Україна Сумська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 26 грудня 2020.
  2. OpenStreetMap!. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 25 грудня 2020.
  3. а б 43 гвардейская Смоленская орденов Суворова и Кутузова ракетная дивизия РВСН. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  4. РАКЕТНЫЕ КОМПЛЕКСЫ Р-14 И Р-14У. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  5. а б в Ракетные войска стратегического назначения. Справочник. Структура РВСН. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  6. Виды ракетного топлива военного назначения. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 23 січня 2021.
  7. Південний машинобудівний завод. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  8. а б ВИННИЦКАЯ КРАСНОЗНАМЕННАЯ РАКЕТНАЯ АРМИЯ (Исторический очерк). Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  9. Гостевая книга. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  10. Прибор химической разведки ПХР. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  11. Подполковник МЕЛИХОВ ЮРИЙ МИХАЙЛОВИЧ
  12. Командование 668 ракетного полка (г. Глухов)
  13. а б Офицеры ядерной бездны. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  14. «ГОЛОВАСТИКИ» СТРАТЕГИЧЕСКОГО НАЗНАЧЕНИЯ. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  15. https://www.google.com.ua/maps/@52.0292284,33.8546392,12.75z?hl=uk
  16. https://www.google.com.ua/maps/@51.6714801,33.6659633,13.5z?hl=uk