233-тя стрілецька дивізія (СРСР, II формування)

233-тя стрілецька Кременчуцько-Знам'янська Червонопрапорна дивізія — стрілецька дивізія, загальновійськове з'єднання РСЧА в часи німецько-радянської війни.

233-тя стрілецька дивізія (2-го формування)
На службі 25 грудня 1941 — 11 травня 1945
Країна СРСР СРСР
Вид Пехота и мотострелки.png загальновійськова
Тип Red Army flag.svg Червона армія
Війни/битви Німецько-радянська війна
Почесні найменування Орден Червоного Прапора

Історія з'єднанняРедагувати

Дивізія сформована в березні-травні 1942 року в місті Кіровії (Уральський військовий округ) на базі розформованої 34-ї окремої стрілецької бригади.

З червня до серпня 1942 року підпорядкована командуванню Московської зони оборони. Потім перекинута на Воронезький фронт, в складі якого, а потім Донського (24-та армія) брала участь у обороні Сталінграду. З 8 лютого по 8 липня 1943 року — в резерві Ставки ВГК.

В складі військ Степового, а потім 2-го Українського фронту брала участь у визволенні Лівобережної України, форсування Дніпра та наступу на кіровоградському напрямку. В ході запеклих боїв у взаємодії з іншими з'єднаннями фронту дивізія звільнила міста Кременчук і Знам'янку. 29 вересня 1943 року на відзначення здобутої перемоги і визволення міста Кременчук наказом Верховного головнокомандувача дивізії присвоєне почесне найменування «Кременчуцька»[1], а 10 грудня — «Знам'янська»[2].

За бойові заслуги з'єднання нагороджене орденом Червоного Прапора.

26 грудня 1944 року, діючи у складі 57-ї армії, дивізія зазнала значних втрат у боях з частинами 1-ї козачої дивізії РОА в районі хорватських населених пунктів Вировитиця і Пітомача.

Бойові дії дивізія завершила 9 травня 1945 року.

Бойовий складРедагувати

КомандириРедагувати

Дивізією командували:

  • полковник Панков Г. П. (16.05.1942 — 20.09.1942);
  • полковник Баринов Й. Ф. (24.09.1942 — 05.02.1943);
  • полковник Вронський Я. Н. (06.02.1943 — 26.07.1943);
  • полковник Соколов Ю. І. (27.07.1943 — 23.10.1943);
  • полковник Щеглов І. Ф. (24.10.1943 — 30.11.1943);
  • полковник Водопьянов І. М. (09.03.1944 — 03.06.1944);
  • полковник Сидоренко Т. І. (04.06.1944 — 10.03.1945);
  • генерал-майор Бережнов Ф. П. (11.03.1945 — 09.05.1945);.

ПриміткиРедагувати

  1. Приказ Верховного Главнокомандующего от 29 сентября 1943 года № 26 Цит. по: Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза. — М.: Воениздат, 1975. С. 53-54.
  2. Приказ Верховного Главнокомандующего от 10 декабря 1943 года № 48 Цит. по: Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза. — М.: Воениздат, 1975. С. 82-84.

ДжерелаРедагувати