Відкрити головне меню


2014 MU69 або Ultima Thule (раніше за класифікацією даних телескопа «Габбл» мав назву 1110113Y, у рамках місії New Horizons — 11 і PT1) — невеликий астероїд, транснептуновий об’єкт із поясу Койпера. Відомий насамперед тим, що його було вибрано метою для вивчення в рамках розширеної місії космічного апарата New Horizons («Нові обрії») після його прольоту повз Плутон у 2015 році[2]. Апарат пролетів на відстані близько 3500 км від космічного тіла 2014 MU69 1 січня 2019 року[3].

(486958) 2014 MU69
2014MU69 MVIC crop2.jpg
Відкриття[1]
Відкривач Габбл
Місце відкриття Габбл
Дата відкриття 26 червня 2014
Позначення
Категорія малої планети Транснептуновий об'єкт
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 квітня 2019 (2458600.5 JD)
Велика піввісь 44,63 а. о.
Перигелій 42,38 а. о.
Афелій 46,88 а. о.
Ексцентриситет 0,05
Орбітальний період 298,16 років
Середня аномалія 310,92°
Нахил орбіти 2,45°
Довгота висхідного вузла 159,04°
Аргумент перицентру 181,15°
Фізичні характеристики
Розміри 31× 19 × 14 км
Стандартна зоряна величина 11,1
(486958) 2014 MU69 у Вікісховищі?

Зміст

ПараметриРедагувати

За уточненими даними, 2014 MU69 має гантелеподібну форму завдовжки приблизно 31 км, діаметром більшої сфери 19 км і діаметром меншої сфери 14 км[4] і орбітальний період трохи більше 298 років. Є класичним об'єктом поясу Койпера. Обертається майже круговою, близькою до площини екліптики орбітою на відстані приблизно 44 а. о. від Сонця[5].

ВідкриттяРедагувати

Астероїд 2014 MU69 було відкрито за допомогою космічного телескопа «Габбл»[6] під час розпочатих у 2014 році пошуків об’єктів поясу Койпера, повз які міг би пролетіти зонд New Horizons. Найперші відомості про 2014 MU69 було отримано під час підготовчих спостережень 26 червня 2014 р. Відкриття потребувало використання телескопа Габбла, оскільки об’єкт із такою видимою зоряною величиною — 26,8 — надто тьмяний для спостережень із наземних телескопів. Про існування астероїда НАСА повідомило в жовтні 2014 року[7].

НазваРедагувати

Одразу після виявлення астероїда на сайті телескопа «Габбл» надали тимчасову назву 1110113Y. У команді, що працює з апаратом New Horizons, цей об'єкт мав позначення PT1 (від англ. potential target 1 — «потенційна ціль № 1»)[8][9]. У той момент астероїд не мав порядкового номера в каталозі малих планет і постійної назви, оскільки його орбіта ще була не визначена з достатньою точністю.

Це відкриття стало фактично «порятунком» для розширеної частини місії апарата New Horizons. На момент запуску апарата об’єкти, які апарат міг би відвідати після прольоту Плутона, ще не були відомі. Пошук таких об'єктів здійснювався вже під час польоту. На початку 2015 року 2014 MU69 був єдиним виявленим об'єктом, до якого зонд New Horizons гарантовано міг дістатися (з урахуванням можливих похибок). Імовірність досяжності для трохи більшого кандидата 2014 PN70 (інші назви — PT3, G12000JZ) оцінювалася в 97 %, а для 2014 OS393 (PT2, E31007AI) оцінка становила лише 7 % (останній вже не розглядався як можлива ціль[10]). Крім того, відвідування кожного з цих двох об’єктів потребувало б удвічі більшої зміни швидкості зонда (і, відповідно, більшої витрати пального), ніж для 2014 MU69[9]. Раніше, наприкінці 2014 року, зі списку потенційних цілей виключили об'єкт 2014 MT69 (PT7)[8]. На червень 2015 року лише 2014 PN70 (PT3) ще розглядався як потенційна ціль, але в серпні 2015 року остаточний вибір додаткової мети був зроблено на користь 2014 MU69. Для досягнення 2014 MU69 наприкінці жовтня й на початку листопада 2015 року було зроблено чотири корекції траєкторії New Horizons.

Поки що офіційної назви в об'єкта немає, але згідно правил Міжнародного астрономічного союзу після прольоту місії New Horizons поблизу нього, команда місії має запропонувати назву для 2014 MU69. За результатами конкурсу, оголошеного NASA, назвою стане Ultima Thule[11]. Неофіційно цю назву почали вживати відразу після оголошення результатів конкурсу.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б База даних малих космічних тіл JPL: (486958) 2014 MU69 (англ.). 
  2. NASA’s New Horizons Team Selects Potential Kuiper Belt Flyby Target (en). NASA. 2015-08-28. Процитовано 2015-08-29. 
  3. а б Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory (1 January 2019). New Horizons Successfully Explores Ultima Thule. New Horizons. Архів оригіналу за 1 January 2019. Процитовано 1 January 2019. 
  4. The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory (January 2, 2019). NASA's New Horizons mission reveals entirely new kind of world. ScienceDaily. Процитовано 02.01.2019.  (англ.)
  5. After Pluto, Where Will NASA's New Horizons Go? (en). news.discovery.com. 2015-03-20. Процитовано 2015-03-30. 
  6. NewsCenter — Hubble to Proceed with Full Search for New Horizons Targets (07/01/2014) — Release Images. HubbleSite. 1 July 2014. Процитовано 9 November 2014. (англ.)
  7. Schmidt, Klaus (2 July 2014). ‘Hubble’ to Proceed with Full Search for ‘New Horizons’ Targets. International Space Fellowship. Процитовано 9 November 2014. 
  8. а б Amanda Zangari (28 березня 2015). Повідомлення в блозі, який веде Аманда Зангарі, постдок у команді «Нових горизонтів». блог «Postcards from Pluto» (en). Процитовано 2015-03-31. 
  9. а б Emily Lakdawalla (2014/10/15). Finally! New Horizons has a second target (en). Процитовано 2015-02-07. 
  10. Powell, Corey S. (March 29, 2015). Alan Stern on Pluto’s Wonders, New Horizons’ Lost Twin, and That Whole “Dwarf Planet” Thing. Discover. 
  11. Tricia Talbert, ред. (March 13, 2018). New Horizons Chooses Nickname for ‘Ultimate’ Flyby Target. NASA. Процитовано 2019-08-09. (англ.)
  12. Chang, Kenneth (2 January 2019). NASA’s New Horizons Mission Releases Snowman-like Picture of Ultima Thule. The New York Times. Процитовано 2 January 2019.