Відкрити головне меню

1950-ті у відеоіграх стали періодом, коли ідею їх створення було підхоплено багатьма людьми. Серед дослідників утвердилася думка, що 1950-і стали «фальстартом» для відеоігор.

Загальний оглядРедагувати

Після самогубства Тьюрінга в 1954 році такі учені як Алекс Бронштейн продовжили реалізацію шахів на комп'ютері, але за спрощеними правилами. Проте шахи не були єдиною грою, яку планувалося перенести на комп'ютер.

У 1951 році лейбористський уряд Великої Британії вирішив провести Фестиваль Великої Британії, покликаний вселити післявоєнному населенню віру в краще майбутнє. Компанія Ferranti не могла наповнити виставку і австралійський співробітник компанії Джон Беннет запропонував створити комп'ютер, здатний грати в просту математичну гру під назвою нім. В ній двоє гравців по черзі беруть сірники, розкладені на кілька купок. Кожен гравець може взяти один або кілька сірників з будь-якої купки. Гравець, який бере останній сірник, програє. Беннет придумав використати електромеханічну машину Nimatron, показану на всесвітній виставці в 1940 році в Нью-Йорку, для її реалізації. Беннет зауважив, що ця машина не призначена для розваги, а має показати можливості до обчислень і виконання практичних завдань.

Нова машина під назвою Nimrod була завершена 12 квітня 1951 року. Відвідувачам виставки пропонувалося позмагатися з Nimrod і вони проявили великий інтерес до розваги. Пізніше Nimrod виставлявся на Індустріальній виставці в Берліні, де також виявився популярним. Успіх спонукав Ferranti продовжити роботу над обчислювальною технікою в рамках більш серйозних проектів.

У 1952 для EDSAC Александром Дугласом, учнем Моріса Вілкса, було написано гру в хрестики-нулики. Проте вона призначалася для наочного пояснення роботи комп'ютерів, а не розваги. Артур Самуель, співробітник IBM, того ж року написав програму, яка довзоляла грати у шашки на першому комерційному комп'ютері IBM 701. У 1955 році Самуель розробив версію, яка могла вчитися на своїх помилках, і після реклами на телебаченні посприяла зростанню акцій IBM.

Поворотним моментом стала робота Вільяма Гіґінботама, котрий свого часу працював на «Манхеттенським проектом». На виставці 1958 року в Брукхейвенській національній лабораторії він представив електронну гру в теніс, процес якої зображався на екрані осцилографа. Ракетки гравців позначалися лініями, а м'яч — точкою. Контролери з кнопками дозволяли гравцям переміщати ракетки та відбивати м'яч. Гра особливо сподобалася старшокласникам і демонструвалася на наступній виставці 1959 року. Однак Гіґінботам мусив розібрати устакування для інших проектів. Сам він не надавав грі великого значення і зайнявся роботою з припинення поширення ядерної зброї.

Пізніше серед дослідників утвердилася думка, що 1950-і стали «фальстартом» для відеоігор.

Головні подіїРедагувати

  • Клод Шенон розробив шахову програму, яка з'явилася в статті «Програмування шахових ігор для комп'ютера», опублікована в «Філософському Журналі». Це була перша стаття про проблему комп'ютерних шахів.
  • Доктор Дитріх Принц[en] написав першу шахову програму, «TUROCHAMP».[джерело?] На жаль, не існує такого комп'ютера, на якому можна запустити цю програму[прояснити].
  • На виставці «Фестиваль Британії» був представлений комп'ютер Nimrod, єдиним завданням якого була гра в «Нім».
  • Інженер Ральф Баер висунув ідею інтерактивного телебачення.
  • У листопаді 1951 року доктор Дітріх Принз написав оригінальну шахову програму для комп'ютера Manchester Ferranti.
  • А.С. Дуглас створив першу у світі гру з графічним інтерфейсом під назвою OXO.
  • Компанія Standard Games перейменована в «Service Games of Japan» (SEGA), а її головний офіс переміщений з Гонолулу в Токіо.
  • Вільям Хігінботам, створив гру «Теніс для двох», що симулює гру в теніс чи пінг-понг на осцилографі.

ПосиланняРедагувати