Відкрити головне меню

1-ша російська національна бригада СС «Дружина»

Naval Ensign of Russia.svg Російський колабораціонізм Flag of Russia.svg
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест Комітет визволення народів Росії «Квітневий вітер» Празьке повстання Репатріація (Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді С.Буняченко Г.Звєрєв М.Шаповалов В. Мальцев Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін М.Меандров В.Штрик-Штрікфельдт С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус Російська допоміжна поліція ВПС КОНР 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту Організація «Цепелін» Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії Загін Миколи Козина Політичний Центр боротьби з більшовизмом

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Національно-трудовий союз Всеросійська національна нартія Всеросійська фашистська організація Російська національно-трудова партія Російська фашистська партія Російська загально-військова спілка Народна соціалістична партія Росії Національна Організація Російської Молоді Народно-трудовий союз російських солідаристів Союз російської молоді Союз боротьби проти більшовизму Комітет визволення народів Росії


1-ша російська національна бригада СС «Дружина» (відома також як 1-й Російський національний загін СС) — російське національне військове формування у складі Ваффен-СС.

СтворенняРедагувати

Навесні 1942 р., паралельно з формуванням РОНА, за сприянням СД (служба безпеки Рейху) виникла організація під кодовою назвою «Цепелін», яка займалася добором російських добровольців у таборах військовополонених для агентурної роботи в радянському тилу. «Цепелін» займалася збором інформації та політичною агітацією радянського населення. Добровольці повинні були діяти від імені спеціально створеної політичної організації — Бойового Союзу Російських Націоналістів (БСРН), який був створений у квітні 1942 р. у таборі військовополонених в місті Сувалки. Очолив БСРН та створений загін колишній начальник штабу 229-ї стрілецької дивізії Червоної Армії підполковник Володимир Володимирович Гіль, який взяв собі псевдонім «Родіонов».

Щоб якось використати добровольців до відправки за лінію фронту й перевірити їх надійність, із членів БСРН був сформований 1-й Російський національний загін СС або «Дружина». Завданням загону була охоронна служба на окупованій німцями території та боротьба з партизанами. Готувався загін і на випадок бойових дій на фронті. Загін складався з трьох рот, всього близько 500 чоловік. До складу 1-ї роти входили виключно колишні командири РККА, вона була резервною й готувала кадри для нових загонів. Всьому особовому складу було видане нове чеське обмундирування та озброєння. Після доказу надійності «Дружини» в боях проти польських партизанів у районі Любліна, вона була відправлена на окуповану німцями територію.

У грудні 1942 у районі Любліна було сформовано 2-й Російський національний загін СС кількістю 300 чоловік під командуванням колишнього майора НКВС Блажевича.

Об'єднання загонівРедагувати

У березні 1943 р. обидва загони були об’єднані під керівництвом Гіль-Родіонова в 1-й Російський національний полк СС. [1] Поповнений за рахунок військовополонених росіян, полк нараховував 1500 чоловік і складався з трьох стрілецьких та одного навчального батальйону, артилерійського дивізіону, транспортної роти й авіазагону.

Припускалося, що першою частиною РОА, безпосередньо підпорядкованої генералові Власову, стане 1-й Російський національний полк СС, про що була домовленість із керівництвом СД. Але переговори з Гіль-Родіоновим зайшли в глухий кут. Тож вирішили: полку дати спокій, виділити з його складу навчальний батальйон та пропагандистську команду, щоб на їх основі сформувати Гвардійську бригаду РОА. За рахунок поповнень було сформовано стрілецький батальйон, господарчу роту, запасну офіцерську роту та команду пропагандистів — всього 650 чоловік. За літній сезон 1943 р. стрілецький батальйон Гвардійської бригади РОА тричі брав участь в антипартизанських операціях.

22 липня 1943 р. на військовому параді в Пскові під біло-синьо-червоним прапором маршувала зведена рота Гвардійської бригади РОА в ознаменування другої річниці початку визволення Росії від більшовиків.

Після переходу 150 чоловік до партизанів бригада була розформована, а її залишки влилися в ряди Військово-повітряних Сил РОА. За 1-м Російським національним полком СС на території Білорусі була закріплена особлива зона з центром у містечку Лужки для самостійних дій проти партизанів. В околицях містечка було набране поповнення, яке дало змогу полку розгорнутися в 1-шу російську національну бригаду СС «Дружина» чисельністю 3000 чоловік. Бригада брала участь у низці великих антипартизанських операцій у районі Бегомль-Лепель.

Спроби перейти на бік СРСРРедагувати

Партизанська бригада Желєзняка встановила контакт з Гіль-Родіоновим, якому пообіцяли амністію, якщо його люди перейдуть на бік партизанів. Головною ж вимогою була видача радянській владі колишнього генерал-майора Червоної Армії Л. В. Богданова, керуючого контррозвідкою бригади «Дружина». Гіль-Родіонов пристав на ці пропозиції й 16 вересня 1943 р., повбивавши ненадійних офіцерів, атакував німецькі гарнізони. Приєднану до радянських партизанів бригаду СС «Дружина» (2200 чоловік) було перейменовано в 1-у Антифашистську партизанську бригаду, а В. В. Гіль був викликаний до Сталіна, нагороджений орденом Червоної Зірки та поновлений в Радянській армії з присвоєнням чергового військового звання.

Повернувшися у Білорусь, Гіль вів з Каміньським переговори про перехід 29-ї дивізії СС (1-ї російської) на сторону радянських партизанів та перейменування 29-ї дивізії СС в 2-у Антифашистську партизанську бригаду. Каміньський на мирову зі Сталіним не пішов.

29-та дивізія СС (1-ша російська) взяла участь у великому наступі німців на партизанів у квітні–червні 1944 р. У ході цієї операції була практично повністю знищена 1-ша Антифашистська партизанська бригада, а її комбриг загинув.

ОднострійРедагувати

У 1943 році особовий склад полку, потім бригади під командуванням Гіль-Родіонова носив уніформу «загальних СС» — сірі кітеля з чорними петлицями та орлом на лівому рукаві, пілотки з «мертвою головою», коричневі сорочки з краваткою. Для командного складу були введені золотисті погони. Солдати та офіцери з'єднання носили нарукавну стрічку з написом «За Русь».

ДжерелаРедагувати

  • Русские добровольцы вермахта. Альманах «Солдат». Выпускается Артемовским военно-историческим клубом «Ветеран»

для членов клуба Л3061575 от 03.04.98. Редактор: Киселев В. И.\\© «Солдат», 2000

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати