Ґері Барлоу (англ. Gary Barlow, 20 січня 1971, Фродшем) — британський піаніст, композитор, музичний продюсер, фронтмен та автор більшості хітів гурту Take That, також відомий як сольний виконавець[1] і суддя британського шоу X Factor[2]. Барлоу один із найуспішніших авторів пісень у Великій Британії, на його рахунку 13 хітів № 1 та 23 хітів, що потрапили до списку TOP 10[3].

Ґері Барлоу
OBE
Gary Barlow
Зображення
Основна інформація
Дата народження 20 січня 1971(1971-01-20) (49 років)
Місце народження Фродшем, Англія, Велика Британія
Роки активності 1984 — тепер. час
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Професії автор-виконавець, музикант, музичний продюсер, співак
Співацький голос тенор
Лейбли Sony, Polydor, Universal Music, Decca Records, Future, San Remo
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії
www.garybarlow.com
CMNS: Файли на Вікісховищі

2012-го року за внесок у розвиток британської музики та благочинну діяльність був удостоєний звання Офіцера Ордену Британської імперії (OBE).[4]

БіографіяРедагувати

Ґері Барлоу народився 20 січня 1971 р., у Фродшемі (графство Чешир), другий син Коліна і Марджорі Барлоу[5].

В автобіографії Ґері Барлоу розповідає, що його любов до музики з'явилась у ранньому віці:

«Я був тією дитиною, яка завжди танцює перед телевізором дивиться на власне відображення»

У 1986 році, коли Барлоу було п'ятнадцять років, він вступив на конкурсі Різдвяної пісні BBC Pebble Mill з «Let's Pray For Christmas». Після досягнення півфіналу конкурсу, він був запрошений до лондонської West Heath Studios для запису своєї пісні. Це надихнуло Барлоу на подальшу музичну діяльність. Він став виступати у клубах, співаючи кавер-версії відомих хітів і свої власні пісні. Перші виступи Барлоу були в Connah's Quay Labour Club, за які він отримував по 18£, виступаючи щосуботи.[6]

У 1989 році Барлоу познайомився з Найджелом Мартіном-Смітом, який був вражений його піснею «A Million Love Songs», після чого запропонував йому стати головним співаком у новому бой-бенді

1989—1996 — Світове визнання з Take ThatРедагувати

Докладніше: Take That

Після того, як Барлоу було обрано фронт-меном группи, Найджел Мартін-Сміт обрав ще чотирьох учасників: Марка Оуена, Джейсона Оранджа, Ховарда Дональда та Роббі Вільямса.

Дебютний альбом Take That & Party був випущений 17 серпня 1992 і досяг другого місця у чарті Великої Британії. Наступного року побачив світ їх другий альбом, Everything Changes, який майже повністю було основано на піснях Барлоу.

Перший сингл з альбому, «Why Can't I Wake Up With You», досяг другого місця у британських чартах, проте вже наступний, «Pray», став хітом № 1, такаж доля спідкала ще три сингли з альбому: «Relight My Fire», «Babe» та «Everything Changes»[7]. Барлоу отримав нагороду для композиторів Ivor Novello Award за сингл «Pray»[8].

У 1994-му році, разом із Ріком Естлі, він записує бек-вокал для пісні Елтона Джона «Can You Feel the Love Tonight» для мультфільму Король Лев.

Третій альбом групи, Nobody Else, також оснований на піснях Барлоу, став альбомом № 1 у Британії, а сингл «Back For Good» став хітом № 1 у 11-ти країнах, та досяг № 7 у чарті US Billboard Hot 100[9]

Перед четвертим туром (Nobody Else Tour), через конфлікт з Барлоу та Джейсоном Оранджем, Take That покидає Роббі Вільямс. Незважаючи на це, група їде у тур вчотирьох, проте він стає останнім аж до об'єднання гурту у 2005-му році.

13 лютого 1996-го року, Ґері Барлоу заявляє, що збірка «Greatest Hits» буде останнім альбомом Take That, а кавер-версія пісні Bee Gees «How Deep is Your Love» буде їх останнім синглом.

1996—1998 — Початок сольної кар'єри та Open RoadРедагувати

Сольна кар'єра Барлоу розпочалася дуже успішно і йому пророкували звання «наступного Джорджа Майкла». Його перші два сольні сингли «Forever Love» (випущений у липні 1996) і «Love Won't Wait» (написаний Мадонною) зайняли перші місця у Великій Британії. Його дебютний альбом Open Road досяг № 1 в чарті альбомів Великої Британії і був проданий 2-х мільйонним тиражем по всьому світу.

Перший сингл, випущений Барлоу в США як сольним виконавцем був «So Help Me Girl». Він досяг 44-го місця у чарті Billboard Hot 100 і № 1 у чарті США Billboard Adult Contemporary.[10]

1999—2000 — Twelve Months, Eleven DaysРедагувати

Після успіху першого сольного альбому Барлоу випускає другий LP Twelve Months, Eleven Days у 1999 році. Однак, перший сингл за альбому, «Stronger», отримав мінімальну підтримку і трансляцію на радіо, як результат — максимальне 16-те місце у чартах Великої Британії. Другий сингл «For All That You Want» досяг лише 24-го місця, однак потрапив у топ-5 Фінляндії.

Не кращі справи були і у самого альбому, який не потрапив навіть у топ-10, залишившись на низькій, 35-й, сходинці. Після цього біло скасовано вихід третього синглу, «Lie To Me», а компанія BMG відмовилась продовжувати роботу з Барлоу.[11]

Барлоу на 5 років зникає з музичного небосхилу аж до об'єднання Take That.

2005—2010 — Відродження Take That і повернення світової популярностіРедагувати

2005-го Барлоу знов звернув до себе увагу після участі у документальному фільмі Take That: For the Record. Після успіху фільму, було вирішено спробувати об'єднати гурт у форматі чотирьох.

Випустивши збірку Never Forget – The Ultimate Collection, яка продалась тиражем більше ніж 2 мільйони копій[12], Take That відправились у тур по Великій Британії.

Вже за рік виходить перша нова пісня, «Patience» (пер. з англ. — терпіння), яка одразу ж стає хітом № 1. Той самий успіх повторює наступний сингл «Shine» і альбом Beautiful World, який було продано тиражем більше ніж 2,8 мільйони копій[13]. У 2007-му році, спеціально до туру альбом, доповнений хітом «Rule The World», було перевидано, і він знов повернувся на першу сходинку чартів.

У 2008-му Take That номінується одразу на 4 премії Brit Awards (Best British Group, Best British Album, Best British Single та Best British Live Act), дві з яких (Best British Single та Best British Live Act) отримує.

Take That випускає сингл «Graetest Day», який знов стає № 1. Альбом, який виходить за ним слідом, The Circus, який також зайняв 1-шу сходинку у чарті, було розпродано у кількості 2,2 мільйони копій, стає мультиплатиновим вже за 4 дні після виходу. Згодом, всього за п'ять годин було розкуплено більше як 1 мільйон квитків на концерти з нового туру.[14]

ДискографіяРедагувати

Нагороди та номінаціїРедагувати

Рік Номіновано Нагорода Результат
2014 Since I Saw You Last Celebritain UK for Album of the Year[15] Номінація
Let Me Go Celebritain UK for Best Single[15] Номінація
2013 Let Me Go Heart for Best Single of 2013[16] Перемога
Gary Barlow Live Nordoff-Robbins Award for Best Live Act 2013[17] Номінація
2012 Ґері Барлоу GQ Award for Outstanding Achievement Перемога
Ґері Барлоу Music Industry Trusts Award Honorary Recognition for Barlow's contribution to music over the past two decades.[18] Перемога
Ґері Барлоу National Reality Television Award for Best Reality TV Judge[19] Номінація
Ґері Барлоу OBE for services to Music and Charity.[20] Перемога
Take That Ivor Novello Award for Outstanding Contribution to British Music[21] Перемога
The Flood Ivor Novello Award for PRS Most Performed Work Номінація
Ґері Барлоу NT Awards for Outstanding Contribution to Charity[22] Перемога
X Factor NT Awards Best Television Talent Show[23] Перемога
2011 Ґері Барлоу Q Award for Classic Songwriter[24] Перемога
Shame Q Award for Best Collaboration Перемога
Shame Virgin Media for Music Video[25] Номінація
Shame Virgin Media for Best Collaboration[26] Номінація
2010 Ґері Барлоу Blue Peter Gold Badge[27] Перемога
2009 Ґері Барлоу The Sun Newspaper's Lord of the Year[28] Перемога
2008 Shine Ivor Novello Award for Most Performed Song Перемога
2007 Ґері Барлоу GQ Awards for Man of the Year[29] Перемога
1998 Ґері Барлоу BRIT Award for Best British Male[30] Номінація
Open Road The London Awards for Best Album Номінація
Love Won't Wait Top of the Pops for Best Single Номінація
1997 Forever Love FMQ Awards [Finland] for Best Single[31] Перемога
Forever Love TMF Awards [Netherlands] for Best Single Номінація
Open Road GQ Awards for Best Album Номінація
Forever Love Echo Awards for Best Single Перемога
1996 Never Forget Ivor Novello Award Перемога
Back for Good Billboard International Hit of the Year[32] Перемога
1995 Back for Good Ivor Novello Award for the Song of the year Перемога
1994 Pray Ivor Novello Award for Best Contemporary Song Перемога
1993 Ґері Барлоу Ivor Novello Award for Songwriter of The Year Award 1993 Перемога

ВідзнакиРедагувати

У 2012-му році, після більше ніж 20-ти років у музичній індустрії, в якій Барлоу домігся феноменального успіху по всьому світу, а також за його благодійну діяльність він був удостоєний ордену в День народження Королеви. Він був призначений офіцером Ордена Британської імперії (OBE) королевою Єлизаветою II 16 червня 2012, якою він був нагороджений 21 листопада за «службу Музиці і Благочинність».[33]

«Я в повному захваті і дуже пишаюся тим, що потрапив у компанію настільки блискучих людей. Я насолоджуюсь кожною хвилиною хвилиною тієї роботи, яку я роблю, бо вважаю що це і є саме по собі нагорода.»[34]

Особисте життяРедагувати

У 2000 році Барлоу одружився на Доун Ендрюс, танцівниці, що супроводжувала Nobody Else Tour групи Take That в 1995 році.

У сім'ї Барлоу троє дітей, Деніел (нар. 2000), Емілі (нар. 2002) і Дейзі (нар. 2009).

19 лютого 2012, Барлоу оголосив, що він і його дружина чекають появи на світ їх четвертої дитини[35], однак, їх дочка, названа Поппі, померла незабаром після народження 4 серпня 2012[36]

В автобіографічній книзі Барлоу зазначив, що є вболівальником футбольного клубу Ліверпуль, чий гімн «You'll Never Walk Alone» був одним з перших творів, які він навчився грати на фортепіано. Він також вболіває за команду ліги регбі Warrington Wolves.

КнигиРедагувати

  • Gary Barlow: My Take. Bloomsbury Publishing 2006, ISBN 978-0-7475-8764-4 (не перекладалась українською)
  • Gary Barlow: My Take. Bloomsbury Publishing 2007, ISBN 978-0-7475-8806-1 (у м'якій обгортці, доданий розділ про повернення Take That, не перекладалась українською)

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 січень 2012. Процитовано 25 липень 2014. 
  2. http://www.digitalspy.co.uk/tv/s103/the-x-factor/news/a318285/gary-barlow-finalises-x-factor-deal.html#~oL48t0pkTlgDiR
  3. http://www.musicweek.com/news/read/official-charts-analysis-gary-barlow-lp-sells-40k/049099
  4. https://www.thegazette.co.uk/London/issue/60173/supplement/9
  5. http://www.garybarlow.com/docs/about/biography.shtml
  6. Gary Barlow – My Take, Harper Collins Entertainment, 2006.
  7. http://www.everyhit.com/
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 грудень 2008. Процитовано 6 грудень 2008. 
  9. http://toponehitwonders.com/pop/back-for-good-take-that/
  10. http://www.monstersandcritics.com/people/Gary-Barlow/biography/
  11. http://www.monstersandcritics.com/people/Gary-Barlow/biography/
  12. http://www.musicweek.com/story.asp?storycode=1044873
  13. http://www.musicweek.com/news/read/adele-still-on-top-but-uk-album-sales-fall-to-13-year-low/046305
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 червень 2012. Процитовано 27 липень 2014. 
  15. а б https://celebritain.jux.com/2170331# Архівовано 2 лютий 2014 у Wayback Machine.! 04.01.14
  16. James Blunt Bonfire Heart single cover. Heart.co.uk. 2014-01-31. Процитовано 2014-02-07. 
  17. https://www.facebook.com/OfficialGaryBarlow Did you attend Gary's recent sold out solo tour? Well he's been nominated in the Nordoff Robbins Best Live Act 2013 category so make sure you vote for Gary 22.05.13 Gary Barlow official facebook page
  18. Let it shine: Gary Barlow is recognised with prestigious honorary music award. 19 July 2012.
  19. National Reality Television Awards 2012 nominations – in full Published Thursday, 28 June 2012, 14:11 BST | By Mayer Nissim.
  20. Gary Barlow 'thrilled' with OBE in Queen's honours. ITV Granada. 16 June 2012. Процитовано 19 February 2013. 
  21. Take That Official Ivor Novello Outstanding Contribution Award Архівовано 16 березень 2014 у Wayback Machine..
  22. Xtra special night as Gary Barlow wins NTAs Outstanding Contribution gong 25 January 2012 21:25 GMT. Entertainment.stv.tv. 25 January 2012. Процитовано 29 January 2012. 
  23. Digital Spy NTA Awards 25.01.12. Digital Spy. 25 January 2012. Процитовано 29 January 2012. 
  24. [1][недоступне посилання з 01.02.2013]
  25. The results are in – Virgin Media Music Awards – winners – Music. Virgin Media. 29 July 2011. Процитовано 15 August 2011. 
  26. The results are in – Virgin Media Music Awards – winners – Music. Virgin Media. 29 July 2011. Процитовано 15 August 2011. 
  27. Blue Peter badges for Gary Barlow and Ryan Giggs. Daily Record. Scotland. Процитовано 15 August 2011. 
  28. Biz Awards 2009. The Sun (London). 1 January 2010. 
  29. Gary Barlow Picture 2566199 | Gary Barlow GQ Men of the Year Awards held... Contactmusic. Процитовано 15 August 2011. 
  30. Nominations for 1998 Brit Awards. BBC News. 
  31. About Finnish Music Quarterly. Fmq.fi. Процитовано 15 August 2011. 
  32. Billboard – Google Books. Books.google.ca. 1 June 1996. Процитовано 19 February 2013. 
  33. https://www.thegazette.co.uk/London/issue/60173/supplement/9
  34. http://www.bbc.com/news/entertainment-arts-18409466
  35. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 червень 2012. Процитовано 18 липень 2014. 
  36. http://www.bbc.co.uk/news/entertainment-arts-19153652