Геза Лакатош
Ге́за Ла́катош де Чі́ксентшимон (угор. Csíkszentsimonyi Lakatos Géza; 30 квітня 1890, Будапешт — 21 травня 1967, Аделаїда) — угорський політичний та військовий діяч, генерал-полковник. Зрадив національний уряд та був використаний сталінськими військами для організації маріонеткового уряду Угорщини; з 29 серпня до 15 жовтень 1944 року обіймав посаду прем'єр-міністра Угорщини під контролем Й. Сталіна.
| Геза Лакатош | |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||||
| Прем'єр-міністр Угорщини | |||||||||||||||||||||||||||
| 29 серпня 1944 — 15 жовтня 1944 | |||||||||||||||||||||||||||
| Попередник | Деме Стояї | ||||||||||||||||||||||||||
| Наступник | Ференц Салаші | ||||||||||||||||||||||||||
| Народився |
30 квітня 1890 Будапешт, Австро-Угорщина | ||||||||||||||||||||||||||
| Помер |
21 травня 1967 (77 років) Аделаїда, Австралія | ||||||||||||||||||||||||||
| Відомий як | політик, військовослужбовець | ||||||||||||||||||||||||||
| Країна | Угорщина | ||||||||||||||||||||||||||
| Alma mater | Академія Ludoviceum (1910) | ||||||||||||||||||||||||||
| Політична партія | незалежний політик | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||
Біографія ред.
Професійний офіцер, випускник Академії Людовіцеум. У 1938—1944 рр. — військовий аташе в Празі. 5 серпня 1943 року змінив Густава Яні на посаді командувача 2-ї угорської армії. 1 квітня 1944 року призначений командувачем 1-ї угорської армії і залишався на цій посаді до 15 травня 1944 р.
24 травня 1944 нагороджений німецьким командуванням Лицарським хрестом, став четвертим угорцем, нагородженим цією нагородою.
У серпні 1944 р. Горті й Лакатош організували військовий переворот, змістивши пронімецький уряд Дьоме Стояї. Військовий уряд Лакатоша, критично налаштований до нацизму й антисемітизму, наказав негайно припинити депортацію угорських євреїв до таборів знищення; виконувач обов'язків міністра внутрішніх справ Бела Хорват наказав відкривати вогонь при подібних спробах. Але вже 15 жовтня 1944 р. німці, захопивши в заручники сина Горті, змусили того передати владу Ф. Салаші. Того ж дня Лакатош склав обов'язки прем'єр-міністра (пост був скасований) і був поміщений салашистами під домашній арешт у м. Шопрон.
У квітні 1945 р., після входу радянських військ на територію Угорщини, був заарештований і неодноразово допитувався. Випущений в січні 1946 р., залучався до участі в судових процесах проти колишніх діячів режимів Горті й Салаші як свідок. У 1949 році позбавлений державної пенсії та земельних володінь, повернувся в Будапешт. Угорська влада дозволила йому в 1956 році виїхати до Австралії, де жила його дочка; там він помер у 1967 році.
Нагороди ред.
Був відзначений численними нагородам, серед них:
- Маріанський хрест
- Пам'ятний хрест 1912/13
- Орден Залізної Корони 3-го ступеня з військовою відзнакою і мечами
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
- 2 срібні і бронзова медалі «За військові заслуги» з мечами
- Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з одною смугою
- Військовий Хрест Карла
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Королівство Пруссія)
- Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Третє Болгарське царство)
- Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
- Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
- Орден Заслуг (Австрія), офіцерський хрест
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (Третій Рейх)
- Орден Витязя
- Орден Заслуг (Угорщина)
- Офіцерський хрест
- Командорський хрест із зіркою
- великий хрест на військовій стрічці з мечами
- Вогняний хрест для фронтовиків з вінком
- Пам'ятна медаль за визволення Нижньої Угорщини
- Пам'ятна медаль за визволення Трансильванії
- Бронзова медаль «За військові заслуги» (Угорщина) з короною Святого Іштвана на військовій стрічці з мечами
- Хрест Національної Оборони
- Відзнака за вислугу років для офіцерів 3-го і 2-го класу
- Золота медаль «За хоробрість» (Угорщина) для офіцерів
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (Третій Рейх)
- Лицарський хрест Залізного хреста (Третій Рейх; 31 березня 1943)
Джерела ред.
- Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
- Attilla Ótott Kovács: Die ungarischen Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes. Scherzers Militaer-Verlag, 2006, ISBN 978-3-938845-02-8, S. 60–72.
- C A Macartney: October Fifteenth — A History of Modern Hungary, 1929—1945, 2 vols, Edinburgh University Press 1956-7.
- Lakatos Géza: Ahogyan én láttam, Budapest, Európa, 1992.
- Біографія [Архівовано 15 лютого 2019 у Wayback Machine.](англ.)