Ґабе́лок[1] (можливо від нім. Kalbfell), опо́йок[2] — шкіра молодого теляти, що харчувалося лише молоком і котрого ще не годували фуражем (рослинним кормом).

Волосяний покрив теляти на відміну від дорослої тварини еластичніший та густіший, а самі волосини тонші. Тому шкіра теляти ніжніша, м'якша, пружна та водночас міцна, завдяки цим властивостям вона вважається ціннішою.

Обробивши таку шкіру, отримують особливо м'яку замшу, продукти з якої, після нанесення відповідного захисту, стають водостійкими та зазвичай зберігають якості сировини і є м'якими, еластичними та характеризуються привабливим відблиском. Головним чином з такої замші виготовляють галантерейні вироби та взуття.

Приклад: «Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок, пістрьових штанях і обутий в ґабелкових черевиках» (Олекса Стороженко. «Спогади про Микиту Леонтійовича Коржа»)

У народі ґабеликами називаються ще й кістки. «Худий, як ґабелик» або «Худий, аж ґабелики видно» — кажуть про дуже худу людину.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ґабелок // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Опойок // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати