Відкрити головне меню

Яшкін Артем Олександрович

Артем Олександрович Яшкін (* 29 квітня 1975, Вологда, РРФСР) — колишній український та російський футболіст, півзахисник, відомий за виступами у складі київського «Динамо» та національної збірної України.

Ф
Артем Яшкін
Artem Yashkin, 2014.jpg
Особові дані
Повне ім'я Артем Олександрович Яшкін
Народження 29 квітня 1975(1975-04-29) (44 роки)
  Вологда, СРСР
Зріст 169 см
Вага 69 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992—1996 Росія «Шинник» 137 (19)
1997—1998 Росія «Уралан» 54 (9)
1998—2002 Україна «Динамо» К 68 (10)
2002 Росія «Шинник» 3 (0)
2003 Україна «Арсенал» К 1 (0)
2004 Південна Корея «Бучеон» 23 (0)
2005 В'єтнам «Донгтхап» ? (?)
2005—2006 Україна «Чорноморець» 6 (0)
2006—2007 Латвія «Дінабург» 19 (6)
2008 Латвія «Даугава» 13 (2)
2009 Латвія «Дінабург» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2000—2001 Україна Україна 8 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єраРедагувати

Вихованець російського футболу. На дорослому рівні дебютував в сезоні 1992 року у складі ярославського «Шинника». Того ж року команда вибула до першої ліги чемпіонату Росії і наступні чотири сезони гравець виступав у цьому другому за силою дивізіоні національного чемпіонату.

Перед початком сезону 1997 року перейшов до іншого представника російської першої ліги — «Уралана» з Елісти, разом з яким виборов право виступів у розіграші вищої ліги сезону 1998. До Елісти гравець прибув на запрошення головного тренера команди, українського спеціаліста Павла Яковенка, який свого часу виступав за київське «Динамо» під керівництвом Валерія Лобановського. 1998 року молодий тренер порекомендував своєму вчителю, який на той час знову очолював «Динамо», звернути увагу на гравця «Уралана» Сергія Кормильцева. За результатами перегляду однієї з ігор «Уралана» запрошення до Києва отримали як Кормильцев, так й Яшкін[1].

У київському клубі дебютував 11 березня 1999 року у грі чемпіонату проти маріупольського «Металурга» і досить швидко здобув прихільність динамівських вболівальників, отримавши прізвисько «другий Заваров»[1]. Порівняння з легендарним півзахисником «Динамо» 1980-х було викликане не лише схожою зовнішністю (невисокий зріст, худорлява статура та довге волосся), але й подібністю ігрового амплуа креативного півзахисника, а також тяготінням до технічної індивідуальної гри. Саме надмірне захоплення індивідуальною грою вважається одним з факторів, через які гравець поступово втратив місце в основному складі «Динамо», в якому наголос робився на побудові злагоджених командних дій. Усього провів у «Динамо» три сезони, останні півроку граючи здебільшого за другу команду клубу. 2001 року залишив київський клуб через конфлікт з тренерським штабом, представники якого вбачали у низці послідовних захворювань гравця під час тренувальних зборів небажання працювати на тренуваннях[1].

Після «Динамо» повернувся до «Шинника», в якому розпочинав кар'єру, у складі ярославської команди провів 2002 року усього 3 матчі. 2003 року знову грав у Києві, цього разу за «Арсенал», у складі якого лише одного разу вийшов на заміну в офіційному матчі. Протягом 2004—2005 років грав в Азії, спочатку за південно-корейський клуб «Бучеон», а згодом за «Донгтхап» з В'єтнаму.

Наприкінці 2005 року ненадовго повернувся до України, уклавши контракт з одеським «Чорноморцем», у складі головної команди якого лише шість разів виходив на поле в матчах чемпіонату України навесні 2006 року.

Того ж 2006 року переїхав до Латвії, де захищав кольори команди місцевого «Дінабурга», а згодом «Даугави». 2009 року ці дві команди з Даугавпілса об'єдналися під назвою «Дінабург», цей об'єднаний клуб і став останнім у професійній футбольній кар'єрі гравця.

2009 року повернувся до України. Як і багато колишніх «динамівців» трохи пограв на аматорському рівні у складі команди «Ірпінь» з Гореничів.

Тренерська кар'єраРедагувати

Працював тренером з техніки[2], у 2015 році тренером команди «Динамо» (U-17)[3], з 2017 року тренер «Динамо» (U-16) у ДЮФШ «Динамо» імені Валерія Лобановського[4].

Виступи за збірнуРедагувати

Невдовзі після переїзду до Києва отримав пропозицію від Валерія Лобановського, який тоді одночасно очолював київське «Динамо» і національну збірну України, змінити громадянство та виступати за українську збірну[1]. Приставши на цю пропозицію, Яшкін вже 2 вересня 2000 року дебютував у складі збірної України в матчі проти збірної Польщі. Усього протягом 2000—2001 років відіграв у восьми матчах збірної, більшість з яких — в рамках квалфікаційного турніру до чемпіонату світу 2002 року. Перестав залучатися до ігор зібрної, втративши місце в основі «Динамо».

Артем Яшкін є гравцем національної збірної України серед ветеранів[5]

Матчі у складі збірної УкраїниРедагувати

 Статистика матчів і голів за збірну —   Україна
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
02/09/2000 Київ Україна   1 – 3   Польща Відбір до ЧС 2002 - Вийшов на 62'
07/10/2000 Єреван Вірменія   2 – 3   Україна Відбір до ЧС 2002 - Вийшов на 46'
11/10/2000 Осло Норвегія   0 – 1   Україна Відбір до ЧС 2002 - Вийшов на 50'
26/02/2001 Нікосія Румунія   1 – 0 д.ч.   Україна товариський матч -
28/02/2001 Ларнака Кіпр   4 – 3 д.ч.   Україна товариський матч - Замінений на 81'
24/03/2001 Київ Україна   0 – 0   Білорусь Відбір до ЧС 2002 -
28/03/2001 Кардіфф Уельс   1 – 1   Україна Відбір до ЧС 2002 -
02/06/2001 Київ Україна   0 – 0   Норвегія Відбір до ЧС 2002 - Замінений на 46'
Усього Матчів 8 Голів 0

ДосягненняРедагувати

У поезіїРедагувати

У книзі «Сценами разноголосно. Стихотворения» (2003) українського поета та економіста Євгена Юхниці є вірш «Яшкін та п'ятирічна глядачка» (в оригіналі «Яшкин и пятилетняя зрительница»), який створено на Стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського.[6]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати