Відкрити головне меню

Яхмевич Орися Михайлівна
Народилася 17 жовтня 1947(1947-10-17) (71 рік)
Семенівка
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, прозаїк
Мова творів українська
Роки активності 1962 — донині

Яхневич Орися Михайлівна (*17 жовтня 1947, Семенівка) — українська письменниця, поетеса, авторка пісень. Лауреат премії імені Тараса Мельничука, лауреат премії імені Леся Мартовича, лауреат премій імені Григорія Никифорука.[1][2] Друкується в газетах, журналах, альманахах, збірниках.[3]

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Орися народилась в невеличкому опільському селі Семенівка на Городенківщині в селянській родині. В п'ятирічному віці захворіла на незначну хворобу, побічні прояви якої призвели до ускладнень, з того часу вона прикута до ліжка. Орися екстерном закінчує школу.

1962 року вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою «Життя всміхається через вікно». 

«
Діти бігають, граються, вчаться, — розповідає Орися Яхневич, — ось і сестричка. Завжди їй ніколи: уроки, уроки. А я? Добре, що мама поруч: то грілку до ніг прикладе, то постіль поправить. Я ж лежала, щільно замотана від ніг до голови. Чекала з нетерпінням тата з кузні, який неодмінно знаходив для мене лагідні слова. і мріяла. Згадувала першу вчительку, світ навколо, і по-дитячому щиро вірила, що скоро все погане минеться і я буду така, як усі. [4].
»

В 1977 році побачила світ перша книжка поетеси «Я іду» з передмовою Дмитра Павличка.

В 1984 році вийшла друком друга поетична книга — «Путь». В 1985 році її прийняли до Спілки письменників України. Тоді ж вона вступила до всесоюзного літературного інституту імені Горького. Їй не вдалося його закінчити — через хворобу та розпад союзу.

Мати до своєї смерті у 2007 році доглядала за Орисею, згодом цим став займатись племінник Іван Андрухович, який працює в районному відділі освіти.

НагородиРедагувати

  • 2007 — почесна відзнака «За подвижництво в культурі Прикарпаття».[5]

Творчий доробокРедагувати

Є автором збірок:[6][7]

  • Життя всміхається через вікно (1962)
  • Я іду (1977)
  • Путь (1984)
  • Сонце і гроза (1993)
  • Нескорена (1994)
  • Чари любові (1996)
  • Ещё не вечер (1997)
  • Молімось (2003)
  • Крізь час і простір (2005)
  • Тепло любистку (2006)
  • Горіння (2008).

 
Мені б хоч краплинку натхнення
В цю ніч, що моєю не є.
А мама відкрила варення
І в ліжко мені подає...

Не спиться. Ікони. Портрети.
Зірки на віконних шибках...
Мене б хоч згадали поети
В цей час, коли тлумиться птах...

Стають білобучими ранки.
Ангелами зорі стають.
Я долі недоброї бранка,
Та в болю - поезії суть.

І падаю знов на коліна -
Молюся, тихіша трави.
За мною стоїть Україна
Й півсвіту, як півголови...[8]

ПриміткиРедагувати

  1. ТРК РАІ (2014-01-06). Нескорена покутянка. Процитовано 2016-08-11. 
  2. ira. Коломия ВЕБ Портал. kolomyya.org. Процитовано 2016-08-11.  Текст « Володар поетичного слова» проігноровано (довідка)
  3. Відомі поети Прикарпаття .: ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ. www.history.iv-fr.net. Процитовано 2016-08-11. 
  4. Оповідь про Орисю Яхневич
  5. Івано-Франківська обласна державна адміністрація :: Ювілейний вечір поетеси О.Яхневич. www.if.gov.ua. Процитовано 2016-08-11. 
  6. Фонд Президентів України. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2016-08-11. 
  7. ІФOOНСПУ - ОРИСЯ ЯХНЕВИЧ. writer.if.ua. Архів оригіналу за 2016-08-18. Процитовано 2016-08-11. 
  8. лірика від Орисі Яхневич

ПосиланняРедагувати