Відкрити головне меню

Яси́нський Михайло Микитович (серб. Mihajlo Nikitič Jasinski) ; 29.IX (11.Х) 1862, с. Межиріч, Канівського повіту Київської губернії (тепер село Канівського району Черкаської обл.) — 25. IX 1935, м. Ніш, Югославія) — історик права, археограф.

Михайло Микитович Ясинський
Народився 11 жовтня 1862(1862-10-11)
Межиріч
Помер 25 вересня 1935(1935-09-25) (72 роки)
Ніш
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Югославія
Діяльність історик права
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів історик права
Заклад Київський університет, Люблянський університет
Вчене звання професор
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині купця, брат історика Антона Ясинського (*4.10(22.09).1864 — †13.11.1933, — історик-медієвіст, академік АН БРСР).

Закінчив першу Київську гімназію в 1883 р.. У 1883—1887 рр. навчався на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира.

З серпня 1889 р. зайняв посаду наставника в Київському кадетському корпусі. В 1893 р. почав викладати історію руського права в Київському університеті. Захистив магістерську дисертацію — «Головний литовський трибунал, його походження, організація і компетенція» (рос. Главный литовский трибунал, его происхождение, организация и компетенция). З 1901 р. до 1918 р. — професор кафедри російського права Київського університету Св. Володимира (від 27 січня 1912 р. — декан юридичного факультету Київського університету, до 1917 р.).

У 1905 р. — отримав чин статського радника.

Був одружений на волинській поміщиці Ганні Олександрівні Ясинській, мав дочку.

Від жовтня 1896 р. до лютого 1903 р. — секретар Історичного Товариства Нестора-Літописця. Став членом Археографічної Комісії в Києві. Отримав звання почесного професора Київського університету, був в університеті проректором.

За спогадами колишнього міністра віросповідань Української Держави В. В. Зеньківського з 06 до 19 січня 1918 р. М. М. Ясинський брав участь у роботі Українського Помісного Собору (де мало бути вирішене питання створення не підпорядкованої РПЦ Української Автокефальної (Автономної) Православної Церкви). Однак Собор припинив свою роботу 19 січня 1918 р. у зв'язку з обстрілом Києва більшовицькою Червоною Армією. Після того, як 25 січня 1918 року в Київ увійшли більшовицькі війська М. А. Муравйова, М. М. Ясинський залишив місто, а згодом виїхав за межі Української Держави.

З вересня 1920 р. до 1933 р. — ординарний професор юридичного факультету Люблянського університету. Вивчав сербське і далматинське право, опублікував низку досліджень.

Помер 1935 року в місті Ніш.

ПраціРедагувати

  • (рос.)Ясинский М. Н. Лекции по внешней истории русского права. — Вып. I. Введение и история источников права первого периода. — К., 1898. — 162 с.;
  • (рос.)К истории апелляционных судов в Польше и Литве: Луцкий трибунал как высшая судебная инстанция для Волынского, Брацлавского и Киевского воеводств в последней четверти 16 в. — К. : 1899 г., т. 1; 1900 г., т. 2.;
  • (рос.)Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства. — К., 1889;
  • (рос.)К истории крестьянских движений в России — К., 1890;
  • (рос.)Обзор последних изданий виленской археографической комиссии. — К., 1893;
  • (рос.)Главный Литовский трибунал, его происхождение, организация и компитенция. — К., 1901
  • (рос.)Счисление суточного времени в Западной России и в Польше в XVI—XVII века. — К., 1902;
  • (рос.)Закупы Русской Правды и памятников западно-русского права // Сборник статей по истории права, посвященный М. Ф. Владимирскому-Буданову его учениками и почитателями / Изд. под ред. М. Н. Ясинского. — К., 1904. С. 430—465.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати