Новаківський Ярослав Олексійович
Яросла́в Олексі́йович Новакі́вський (4 січня 1920, Львів — 21 травня 1982, там само) — львівський архітектор, містобудівник. Зачинатель післявоєнної містобудівної школи Львова.
| Новаківський Ярослав Олексійович | |
|---|---|
| Народження | 4 січня 1920 |
| Смерть | 21 травня 1982 (62 роки) |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор, містобудівник |
| Праця в містах | Львів |
| Містобудівні проєкти | планування центрів Ужгорода, Рівного; приміських зон Львова, Ужгорода, Чернівців; генплан Львова на ранніх стадіях розробки. |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
Біографія ред.
Народився у Львові, син художника Олекси Новаківського та Анни-Марії з дому Пальмовських. Навчався у I-й міській гімназії (1928–1938). Закінчив інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту (1938–1940 і 1946–1950). Відразу після закінчення навчання працював у бюро «Облпроекту» (згодом львівський філіал інституту «Діпроміст»). Від 1957 року член Спілки архітекторів УРСР, член правління львівської філії Спілки у 1974–1982. 1961 року очолив щойно створену планувальну майстерню № 2 інституту. Депутат Львівської міської ради (1964—1973), обіймав посаду головного художника міста Львова (1964–1975). 1974 року отримав звання заслуженого архітектора УРСР. Ініціатор створення Державного історико-архітектурного заповідника у Львові, парку-заповідника Шевченківський гай. Один із авторів герба Львова, затвердженого 1967 року. Автор статей з історії архітектури. Містобудівні ідеї, підходи і методики Новаківського залишились лише у формі проєктів та доповідних записок. Вони не були оформлені у вигляді монографії чи статей і потребують окремого опрацювання.
Ярослав Новаківський помер у Львові 21 травня 1982 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 59.[2] До 80-ліття з дня народження у Художньо-меморіальному музеї ім. Олекси Новаківського експонувалась виставка робіт архітектора. Організована благодійним фондом «Олекса Новаківський та його художня школа» та працівниками архітектурно-планувальної майстерні інституту «Містопроект». Основу експозиції склали матеріали особистого архіву Новаківського.
Планувальна майстерня № 2 ред.
1961 року Ярослав Новаківський очолив щойно створену планувальну (містобудівну) майстерню № 2 інституту «Діпроміст». Тут було розроблено проєктну документацію для більшості міст і селищ міського типу Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської (частково) і Чернівецької областей. До цього часу подібні проєкти для західного регіону виконувались лише київським інститутом «Діпроміст». Майстерня Новаківського стала свого роду школою для низки молодих архітекторів. Серед працівників майстерні у різний час були архітектори Наталія Дзядик, Алла Петрова, Лариса Каменська, Олександра Кобат, Лариса Скорик, Олег Чамара, Наталія Сивенька, Володимир Сколоздра, Михайло Федик, Петро Крупа.
У 1970-х роках було отримано замовлення на виготовлення генплану Львова. Через передчасну смерть Новаківський зміг взяти участь лише у ранніх стадіях проєктування. Однак в основу генплану лягла концепція поліцентричної системи центру міста, вперше обґрунтована Новаківським ще 1976 року у проєкті детального планування реконструкції Львова. Генплан було затверджено 1993 року. Загалом Новаківський є автором та співавтором понад 400 містобудівних проєктів.
Список споруд та вибраних містобудівних проєктів ред.
- Корпус спортивного комплексу біля басейну «Динамо» на вулиці Стуса, 4 у Львові (1953).[3]
- Реконструкція Будинку офіцерів у Коломиї (1954).
- Будинок на вулиці Самчука, 13 у Львові (1956).
- Комплекс споруд телецентру у Львові (1956—1957).
- Участь в оформленні інтер'єрів Порохової вежі у Львові під час адаптації споруди для потреб Спілки архітекторів (до 1959, разом з Ярославом Назаркевичем і Олегом Радомським).[4]
- Проєкти житлових будинків мікрорайону на вулиці Княгині Ольги у Львові.
- Проєкти детального планування низки мікрорайонів Львова — Левандівки, Рясного, Сихова, Лисинич, Збоїщ (усі у співавторстві).
- Проєкт пам'ятника польським вченим — жертвам гітлеризму у Львові 1941 року. 1967 рік, співавтори архітектор Василь Каменщик, скульптори Яків Чайка, Еммануїл Мисько. У процесі спорудження був демонтований.[5]
- Конкурсний проєкт пам'ятника возз'єднанню України на Високому замку у Львові. Відзначений премією. 1968 рік, співавтори скульптори Володимир Бойко, Теодозія Бриж, архітектор Василь Каменщик.[5]
- Проєкт розбудови комплексу Львівського музею українського мистецтва на вулиці Драгоманова (1969, нереалізований).[6]
- Проєкт детального планування реконструкції Львова (1976)[7].
- Проєкти забудови приміських зон Чернівців, Ужгорода.
- Проєкти планування міських центрів Ужгорода, Рівного.
- Проєкт історико-меморіального комплексу «Запорізька Січ».
- Архітектурна частина пам'ятників Іванові Франку в Бориславі (1958, скульптори О. Супрун, А. Білостоцький)[8], Дрогобичі (1966, співавтори архітектор Анатолій Консулов, скульптори Еммануїл Мисько, Василь Одрехівський, Яків Чайка).[9]
- Пам'ятник на могилі Б. К. Дудикевича на Личаківському цвинтарі (1977, скульптор Валентин Подольський).[10]
- Пам'ятник на могилі А. І. Шмигельського на Личаківському цвинтарі (1977, скульптор Валентин Подольський).[11]
Примітки ред.
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 327. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 332. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 198. — ISBN 966-7022-26-9.
- ↑ Шуляр А. М. 45 років Львівському Будинку архітектора // Архітектурний вісник. — 2004. — № 1—2 (21). — С. 46.
- ↑ а б Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 213. — ISBN 978-966-441-384-5.
- ↑ Посацька Д. Проєкти розбудови Національного музею у Львові у 1920—1960-х роках // Галицька брама. — 2006. — № 5—6 (137—138). — С. 9—10.
- ↑ Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г.Заболотного
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 321.
- ↑ Памятники истории… — С. 325.
- ↑ Памятники истории… — С. 314.
- ↑ Памятники истории… — С. 315.
Джерела ред.
- Дубина В. Ярослав Новаківський — засновник сучасної містобудівної школи Львова // Архітектурний вісник. — 1997. — № 2—3 (3—4). — С. 50—53.
- Мих Р. Архітектор-містобудівник Ярослав Новаківський // Архітектурний вісник. — 2000. — № 1—2 (10). — C. 15.
- Новаківський А. Ярослав Новаківський. Спогади на виставці // Галицька брама. — 2001. — № 2—3 (74—75). — С. 18—19.
- Новаківські // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 425.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 7. — С. 398.