Захарчишин Ярослав Миколайович
Ярослав Миколайович Захарчишин (нар. 3 серпня 1927, Дроздовичі) — український художник декоративного мистецтва, член Спілки художників України з 1967 року.
| Ярослав Миколайович Захарчишин | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
3 серпня 1927 (96 років) Дроздовичі | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Навчання |
Львівське училище прикладного і декоративного мистецтва Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
| Працівник | Миргородський керамічний технікум | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 3 серпня 1927 року в селі Дроздовичах (тепер Львівський район Львівської області, Україна). 1948 року закінчив Львівське училище прикладного і декоративного мистецтва, у 1954 році — Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Вітольд Манастирський, Роман Сельський)[1]. Як дипломну роботу Ярослав Миколайович виконав декоративну архітектурну вставку «Радянський спорт» у палаці фізкультури Львівського політехнічного інституту (керівник Бєляєв М. В.)[2]. У 1954—1956 роках викладав у Миргородському керамічному технікумі, у 1957—1963 роках — у Львівській дитячій художній школі[1].
Мешкає у Львові, в будинку на вулиці Тернопільській, 1а, квартира 24.
Творчість ред.
Працював в галузі декоративного мистецтва (художня кераміка) і монументального живопису. Серед робіт[1]:
- керамічні статуетки:
- «Зубр» (1963; 1972);
- «Віл» (1964);
- «Кінь» (1967);
- «Буйвол» (1967);
- «Муфлон»;
- «Лев»;
- «Бізон» (1971);
- декоративний посуд
- «Баран круторогий» (1965);
- «Козел» (1967);
- декоративні пласти
- «Лілея» (1964);
- «Перебендя» (1964);
- «Леся Українка»;
- мозаїчні панно «Ласкаво просимо», «Щасливої дороги» (1965, стели при в'їзді до міста Павлограда);
- барельєф «Сільське господарство» (1970; стела при в’їзді у місто Свєтлоград Ставропольського краю, РФ);
- погруддя Володимира Леніна (1970);
- світильники для Головної пошти та міськради Львова (1975).
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1963 року, всесоюзних з 1968 року[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г О. М. Голубець. Захарчишин Ярослав Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- ↑ Випускники кафедри декоративно-прикладного мистецтва ЛНАМ: 1953—1960 роки. lnam.edu.ua. Львівська національна академія мистецтв. Архів оригіналу за 23 січня 2023. Процитовано 3 березня 2023.
Джерела ред.
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.. — С. 168
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 89.
- О. М. Голубець. Захарчишин Ярослав Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
Посилання ред.
- Олександра Багач (26 січня 2017). У Львові 90-річний чоловік вийшов з дому та не повернувся. dyvys.info. Інформаційна агенція «Дивись.info». Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 3 березня 2023.
- Захарчишин Ярослав. lksf.online. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 3 березня 2023.