Яросевич Роман Гнатович

український галицький лікар, педагог, громадсько-політичний діяч, дипломат

Д-р Яросевич Роман Гнатович (19 травня 1862, с. Москалівка, нині в складі міста Косів, Івано-Франківська область — 28 травня 1934, Станиславів, нині Івано-Франківськ) — український галицький лікар, педагог, громадсько-політичний діяч, дипломат. Доктор філософії (1885, Відень), доктор медицини (1894, Краків). Член Українського лікарського товариства (1910 р.).

Роман Яросевич
Роман Гнатович Яросевич
Посол до Австрійського парламенту
27.03.1897 — 07.09.1900
Народився 19 травня 1862
с. Москалівка
Помер 28 травня 1934
Станиславів, нині Івано-Франківськ
Відомий як лікар, політик
Країна ЗУНР ЗУНРПольща ПольщаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Alma mater Ягеллонський університет
Політична партія УСДП
Звання Доктор філософії (1885, Відень), доктор медицини (1894, Краків)
Релігія УГКЦ

ЖиттєписРедагувати

Народився 19 травня 1862 р.[1] в селі Москалівка, нині в складі міста Косів, Івано-Франківська область (тоді Косівський повіт, Коломийський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Батько — о. Гнат Яросевич († 1877)[1]. Дитячі роки пройшли у Бедриківцях, нині Чортківського району Тернопільської області)[2].

Закінчив Коломийську гімназію в 1880 р.[1], студіював теологію і філософію у Львівському (18811883)[1], Віденському (18831885)[1] університетах[2]. Доктор філософії (1885, Відень)[1]. Викладав у гімназіях Коломиї (грецьку, латину, українську мови; вчитель Василя Стефаника), Кракова. В 18871894 рр. навчався на медичному факультеті Краківського (Ягеллонського) університету[1]. Один із діячів «Академічної громади» українських студентів Краківського університету. Доктор медицини Краківського університету (1894 р.[1][2]).

Після закінчення медичних студій працював лікарем у Борщеві (1894; або (1895—1905 р.[3]). Посол Райхсрату Австро-Угорщини від 14 округу Борщів — Мельниця — Заліщики — Товсте — Чортків — Буданів — Гусятин — Копичинці — Теребовля — Гримайлів — Скалат — Підволочиськ у 18971900 рр.[1] Під час селянського страйку 1900 р. прибув сюди, підтримав страйкарів. У Відні на зустрічі з прем'єром висунув вимогу вивести з повіту війська; з парламентської трибуни виступив на захист 22 засуджених селян.

З 1905 проживав у Станиславові, де був контрактовим лікарем-стоматологом при Дирекції залізниць (мав лікарську практику від 1908 р.[3]). Звільнений з роботи польською владою. Член Станиславівської повітової «Просвіти». Належав до Українського лікарського товариства (з 1910). За участь у визволенні зі станиславівської в'язниці Мирослава Січинського у 1910 (1911[2]) р. заарештований, за браком доказів випущений на волю.

У 1907 р. невдало кандидував на виборах до Райхсрату Австро-Угорщини в окрузі Бучач — Снятин[3].

У 1914—1917 р. проживав у Відні. Учасник Акту Злуки ЗУНР та УНР, делегат Трудового конгресу України в Києві (член комісії закордонних справ). Учасник державної наради керівництва УНР у Вінниці (лютий 1919 р.)[3].

Член Української радикальної партії (співзасновник і провідний діяч РУРП (1890—1899 р.[2]). Голова української фракції австрійського парламенту від радикальної партії (1897—1900 рр.). У 1898 р. разом з іншими послами австрійського парламенту підписав звернення від українського народу до цісаря (до 50-річчя вступу на престол цісаря Франца Йозефа та 50-річчя ліквідації панщини), домагаючись національної автономії та поділу Галичини на польську та українську частини з центрами у Кракові та Львові. У травні 1899 р. вийшов із складу Радикальної партії, став засновником Української соціал-демократичної партії (УСДП, від 1899 р.). Підтримував контакти з Іваном Франком, фінансував видання його творів[3].

Після Визвольних змагань відійшов від політики[3]. Зі встановленням польської влади у Галичині обраний головою об'єднання лікарів Станиславівського відділу державних залізниць. Втративши заробіток, покінчив життя самогубством 28 травня[1][2] 1934 року в Станиславові.

ПраціРедагувати

  • Автор статей про українські справи у віденських часописах «Arbeiter Zeitung» та «Die Zeit». Автор статей громадсько-політичної тематики в австрійських, українських часописах[3].
  • Jarosiewicz R. Über das Euchologium SinaiticumÜber das Euchologium Sinaiticum (Bericht des Real-gymn. in Kolomyja) / Roman Jarosiewicz. Kolomea 1888.
  • Oblak V. Dr. Roman Jarosiewicz, Über das Euchologium Sinaiticum. Kolomea 1888. 8о, 40. Prokop Lang, Jazykovmeckij rozbor Euchologia Sinajskeho. V Pribrami 1888. 8о, 53. / Vatroslav Oblak // Ljubljanski zvon. 1889. Št. 2. Str. 114-118. = Oblak V. Euchologium Sinaiticum, von Dr. Roman Jarosiewicz undProkop Lang / Archiv für slavische philologie. 1888. Vol. 14. S.590-592.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л Franz Adlgasser. Kurzbiografie Jarossewytsch (Jarosevyč), Roman Dr. phil. Dr. med. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  2. а б в г д е Горбоватий В., Гуцал П., Чубата Д. Яросевич Роман Гнатович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 693. — ISBN 978-966-528-279-2.
  3. а б в г д е ж Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 272—273.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати