Відкрити головне меню

Д-р Яросевич Роман Гнатович (1861/1862, с. Бедриківці, нині Заліщицький район, Тернопільська область, або 1862, с. Москалівка, нині в складі міста Косів, Івано-Франківська область — 18/28 травня 1934, Станіславів, нині Івано-Франківськ) — український галицький лікар, педагог, громадсько-політичний діяч, дипломат. Доктор філософії (1885 році у Відні; або 1889 р. [1]). Член Українського лікарського товариства (1910 р.), посол УНР в Угорщині.

Роман Яросевич
Роман Гнатович Яросевич
Народився 1861 або 1862
с. Бедриківці, нині Заліщицький район, або с. Москалівка
Помер 1934(1934)
Станиславів, нині Івано-Франківськ
Громадянство
(підданство)
ЗУНР ЗУНРПольща ПольщаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність лікар, політик
Alma mater Яґеллонський університет
Посада член Палати Цислейтанії[d]
Партія Українська соціал-демократична партія
Конфесія УГКЦ

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у 1862 році в селі Москалівка, нині в складі міста Косів, Івано-Франківська область (тоді Галицький округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія), або 1861 чи 1862 року в селі Бедриківці, нині Заліщицького району Тернопільської області)[1]. Дитячі роки пройшли у Бедриківцях.

Закінчив Коломийську гімназію, студіював теологію, філософію у Львівському, Віденському (1884 р.) університетах[1]. Навчався на теологічному (богословському), згодом — філософському факультеті Львівського й Віденського університетів. Викладав у гімназіях Коломиї (грецьку, латину, українську мови; вчитель Василя Стефаника), Кракова (де закінчив медфак університету, 1894 р., стоматолог). Під час навчання — активіст «Академічної громади». Викладаючи у гімназіях Коломиї та Кракова, навчався на медичному факультеті Краківського (Ягеллонського) університету. Один із діячів «Академічної громади» українських студентів Краківського університету. Доктор медицини Краківського університету (1891 р.; або 1894 р.[1]).

Після закінчення медичних студій працював лікарем у Борщеві (1894; або (1895—1905 р.[2]). Посол з 1897 р. Райхсрату Австро-Угорщини від округу Борщів — Скала — Мельниця. Під час селянського страйку 1900 р. прибув сюди, підтримав страйкарів. У Відні на зустрічі з прем'єром висунув вимогу вивести з повіту війська; з парламентської трибуни виступив на захист 22 засуджених селян.

З 1905 проживав у Станіславові, де був контрактовим лікарем-стоматологом при Дирекції залізниць (мав лікарську практику від 1908 р.[2]). Звільнений з роботи польською владою. Член Станіславівської повітової «Просвіти». Належав до Українського лікарського товариства (з 1910). За участь у визволенні із станіславівської в'язниці Мирослава Січинського у 1910 (1911[1]) р. заарештований, за браком доказів випущений на волю.

У 1907 р. невдало кандидував на виборах до Райхсрату Австро-Угорщини в окрузі Бучач — Снятин[2].

У 1914—1917 р. проживав у Відні. Учасник Акту Злуки ЗУНР та УНР, делегат Трудового конгресу України в Києві (член комісії закордонних справ). Учасник державної наради керівництва УНР у Вінниці (лютий 1919 р.)[2].

Член Української радикальної партії (співзасновник і провідний діяч РУРП (1890—1899 р.[1]). Голова української фракції австрійського парламенту від радикальної партії (1897—1900 рр.). У 1898 р. разом з іншими послами австрійського парламенту підписав звернення від українського народу до цісаря (до 50-річчя вступу на престол цісаря Франца Йозефа та 50-річчя ліквідації панщини), домагаючись національної автономії та поділу Галичини на польську та українську частини з центрами у Кракові та Львові. У травні 1899 р. вийшов із складу Радикальної партії, став засновником Української соціал-демократичної партії (УСДП, від 1899 р.). Підтримував контакти з Іваном Франком, фінансував видання його творів[2].

Після Визвольних змагань відійшов від політики[2]. Зі встановленням польської влади у Галичині обраний головою об'єднання лікарів Станиславівського відділу державних залізниць. Втративши заробіток, покінчив життя самогубством 18 (або 28 травня[1]) 1934 року в Станиславові.

Статті у пресіРедагувати

  • Автор статей про українські справи у віденських часописах «Arbeiter Zeitung» та «Die Zeit». Автор статей громадсько-політичної тематики в австрійських, українських часописах[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Горбоватий В., Гуцал П., Чубата Д. Яросевич Роман Гнатович… — С. 693.
  2. а б в г д е ж Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 272—273.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати