Ян Тейген (норв. Jahn Teigen; нар. 27 вересня 1949(19490927) — пом. 24 лютого 2020) — норвезький співак, музикант і комік. Він представляв Норвегію на Євробаченні тричі, в 1978,[7] 1982[8] та 1983.[9] Його ім'я було Ян (Jan), проте він згодом додав до імені літеру "Н" (Jahn), яка не вимовляється. З жовтня 2006 року до своєї смерті в лютому 2020 року проживав у Швеції.

Ян Тейген
норв. Jahn Teigen
Jahn Teigen 01.jpg
Основна інформація
Дата народження 27 вересня 1949(1949-09-27)[1][2][3]
Місце народження Тенсберг, Норвегія[1]
Дата смерті 24 лютого 2020(2020-02-24)[4][5][6] (70 років)
Місце смерті Істад, лен Сконе, Швеція[5][6]
Роки активності 19672020
Громадянство Норвегія Норвегія
Професії музикант, співак, гітарист, автор пісень, студійний музикант
Жанри попмузика, рок-музика, comedy rockd і прогресивний рок
Нагороди
jahnteigen.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Popol VuhРедагувати

Ян Тейген народився у Тенсберзі. Він розпочав свою кар'єру наприкінці 1960-х, коли випустив кілька синглів та один альбом із Enemies. Однак його комерційний прорив відбувся лише на початку 1970-х років як соліста 6-членного рок-гурту Popol Vuh. Вони випустили три успішні альбоми, перший у 1973 році. Їхній найпопулярніший альбом вийшов у 1976 році під назвою Stolen From Time, але цього разу під їх новою назвою Popol Ace, щоб уникнути плутанини з німецьким рок-гуртом з такою ж назвою, яка також була популярною в 1970-х. Popol Vuh — насправді індійське слово майя на мові кіче, що означає книга громади. Popol Vuh / Popol Ace насправді був доопрацюванням ще старшого 8-членного гурту Arman Sumpe Dur Express. Протягом 1971 року та першої половини 1972 року Арман Сумпе D.E. перебував у тривалому концертному турі Норвегією, зігравши понад 140 концертів. Ян виступив на одному з двох найбільших музичних фестивалів у Європі, Роскільдському фестивалі, в 1972 році, ставши однією з головних визначних пам'яток у рамках Popol Vuh (приписується як Арман Сумпе[10]). Раніше він виступав у Роскільде в клубі «Fjordvilla»[11][12] в 1968 році з колективом «Red Squares».[13]

Prima VeraРедагувати

Ян Тейген був членом норвезького гумористичного тріо «Prima Vera», разом із Геродесом Фальском [1] і Томом Матісеном, який випустив сім альбомів між 1977 і 1984 роками. Більшу частину їхнього репертуару складають популярні хіти з найсмішнішими текстами. (Це вразило норвезьку аудиторію, оскільки тоді, щоб забезпечити ефір, англомовні пісні часто перезаписувались з норвезькими текстами.) Їх проривний альбом «Brakara» 1978 року зайняв перше місце у чартах і був проданий тиражем понад 100 000 примірників. Він включає в себе бурхливу макетно-російську репродукцію Mil Etter Mil, Zagra Znja Zagra. Ця 30-секундна версія є єдиним доступним записом оригінального аранжування; на англійській чи норвезькій мовах, серйозні записи пісні Яна Тейгена містять більше електричної гітари. Серйозна версія також стала величезним хітом, що зробило його одним з небагатьох виконавців, які коли-небудь мали успіх як із серйозною версією, так і пародією на одну і ту ж пісню одночасно. У «Prima Vera» було кілька хітів, серед яких такі, як Så lykkelig i Sverige («Такий щасливий у Швеції», версія The Turtles ' Happy Together), Det er Norge som er bra і De gærne har det godt. Тейген вирішив залишити гурт в 1984 році.

Конкурс пісні ЄвробаченняРедагувати

У 1978 році в Парижі Ян Тейген вперше вийшов на сцену Євробачення, виконавши пісню Mil etter mil (Миля за милею), яка прославилася тим, що не отримала жодного балу від жодної з країн-учасниць. Це було першим випадком нульових балів за новою та діючою системою голосування на Євробаченні.[14] Незважаючи на очевидну відсутність міжнародного визнання, пісня здобула величезну аудиторію ще в Норвегії, де її співвітчизники прийняли її. Сингл домінував у національному чарті синглів більше чотирьох місяців, потрапляючи в десятку найчастіше купованих синглів не менше 19 тижнів поспіль, а п'ять із них також очолювали чарт найпопулярнішого міжнародного хіту країни. Після 30 років перебування в центрі уваги країни це залишається його найуспішнішим хітом. Сингл, який посів друге місце Тейгена, називався Jeg gi'kke opp, що означає, що Я не здаюся, і перший його альбом того ж року вийшов таким же самоіронічним: This Year's Loser.

Ян Тейген повернувся на сцену Євробачення в 1982 році в м. Гаррогейт, Великобританія, де заспівав Adieu в дуеті з Анітою Скорган (з якою він жив в шлюбі в 1984—1988 роках і з якою має доньку), опинившись на 12 місці.[14] У 1983 році в Мюнхені, Німеччина, він знову пішов соло, а Аніта Скорган та ще три жінки стали бек-вокалістками, з мелодією Do re mi, складеною разом з Анітою Скорган, що дало йому найкращу позицію — поважне 9 місце. Тейген брав участь у національному фіналі Євробачення, який називався Гран-прі Мелоді, рекордно чотирнадцять разів між 1974 та 2005 роками, загалом 16 пісень.[15] Окрім того, що чотири рази виграв Гран-прі Мелоди, Тейген також чотири рази фінішував на другому місці. На додаток до цього, Тейген був господарем Гран-прі Мелоді і неодноразово забезпечував інтервальний акт Гран-прі Мелоді. Він також виступав коментатором норвезького телебачення в 1991 році в Римі разом з Джоном Андреассеном.

Участь у Гран-прі МелодіРедагувати

Рік Пісня Місце Примітки
1974 «Hvor er du?» 1 Анне-Каріне Стрьом співала пісню на Євробаченні.
1975 «Kjærlighetens under» 2
1976 «Hastverk» 3
«Alltid en vind» 4
«Voodoo» 2 Разом з Гудним Аспаасом.
1978 «Mil etter mil» 1 Зайняв 20 місце на Євробаченні з 0 балами.
1980 «Ja» 9
1982 «Adieu» 1 Разом з Анітою Скорган. Зайняв 12 місце на Євробаченні з 40 очками.
1983 «Do Re Mi» 1 Зайняв 9 місце на Євробаченні з 53 очками.
1988 «Glasnost» 2
1989 «Optimist» - Один із фіналістів, але не пройшов у Суперфінал.
1990 «Smil» 2 З Анітою Скорган і Кароль як бек — вокалісти.
1993 «Jackpot» 8
1994 «Gi alt vi har» 5
1996 «Ariel» 4 Разом з Ойштейном Війком. Дует назвався Тенорером.
2005 «My Heart Is My Home» 4
Джерело:[16]

Широкий записний матеріалРедагувати

На 1 січня 2006 року Тейген випустив 17 альбомів як соліст. Шість із них були найкращими з колекцій, два останні — Ян Тейгенс beste у 1994 році та Fra null til galeb (Від нуля до золота або Від нуля до героя, як Тейген заявив, що він називатиме випуск англійською мовою) у 2004 році, святкуючи свої 35+ років як популярний виконавець. Його найуспішнішими альбомами на сьогоднішній день були En dags pause (перерва на один день), випущений в 1979 році, Mentalkrem (Ментальний крем) в 1980 році та Klovn uten сцена (Клоун без сцени) в 1988 році.

Сценічна роботаРедагувати

У 1992 році він взяв участь у роботі «Executioner» у лондонському прогоні сильно прокрученого норвезького оперного мюзиклу «Which Witch».

Нагороди та відзнакиРедагувати

Пам'ятні хітиРедагувати

  • Voodoo (запам'ятався здебільшого своїм костюмом скелета на сцені у Норвезькому конкурсі пісні Євробачення 1976)
  • Mil etter mil (1978)
  • Min første kjærlighet (1978)
  • Adieu (1982)
  • Glasnost (1988)
  • Det vakreste som fins (1988)
  • Optimist (1989)
  • Gi meg fri (1992)

ДискографіяРедагувати

Popol VuhРедагувати

АльбомиРедагувати

  • Popol Vuh (1973)
  • Quiche Maya (1974)

Popol AceРедагувати

АльбомРедагувати

  • Stolen From Time (1976)
  • Curly Sounds (1978) Примітка; У цьому альбомі співає Аса Крогтофт, Ян покинув групу, щоб піти сольним шляхом і працювати з Prima Vera.
Колекційні (найкращі) альбомиРедагувати
  • Popol Ace (1975)
  • Cat of 9 Tales (1994)
  • All We Have (2003) Бокс-сет із усіма їх студійними альбомами, ремастеризованими на CD + один компакт-диск, доступний лише в цьому вікні, який називається Popoloddities з демо, раритетами та живими записами. П'ять пісень були взяті з концерту зібрання (з бек Яна) в Rebekka West в Осло в 1994 році.

DVDРедагувати

  • Silently Loud (2004), два DVD-диски з одним DVD, що містять концерт, що відбувся в Рокфеллері в Осло в 2003 році з KORK і той, що містить матеріали з архівів NRK (Norsk rikskringkasting) 1970-х років.

Ян ТейгенРедагувати

СинглиРедагувати

  • Mil etter mil (1978)
  • Jeg gi'kke opp (1978)
  • Har du lyst på litt mer (1979)
  • Ja (1980)
  • Bli bra igjen (1982)
  • Do re mi (1983)
  • Glasnost (1988)
  • Кільце Slå (1988)
  • Optimist (1989)
  • I skyggen av en drøm (1990)
  • Gi meg fri (1992)
  • Ensom Natt (1993)

АльбомиРедагувати

  • Teigens tivoli (1977)
  • This Year's Loser (1978)
  • En dags pause(1979)
  • Mentalkrem (1980)
  • Klar dag/Instamatik (1982)
  • Klovn uten scene (1988)
  • Esilio paradiso (1992)
  • Rondo (1993)
  • Lys (1996)
  • Magnet (2000)
  • Utkledd som meg selv (2003)
Колекційні альбомиРедагувати
  • 67-76 (1976)
  • All We Have Is The Past (1980)
  • Хопп 78–83 (1983)
  • Jahn Teigen (1989)
  • Jahn Teigen beste: Litt av historien (1994)
  • Hele historien (4cd box 1994)
  • Fra null til gull (2004) перезаписи своїх старих хітів, зроблених в прямому ефірі в студії.
  • EMI Gull (2005)
  • 40 største hits (2009)

DVDРедагувати

  • Ян Тейген з Тонсберга (2011) DVD / CD з його надзвичайно успішного ретроспективного сценічного шоу, яке тривало 2 роки 2009—2011 в Тенсберзі та Осло.

Prima VeraРедагувати

АльбомиРедагувати

  • Prima Vera (1977)
  • Brakara (1978)
  • Salmer og sanger vi gjerne hiver (1979)
  • Den 5te (1981)
  • Fisle Narrepanne i Tirol (1981)
  • Ha ha he he ho de gærne har'e godt (1982)
  • Її коммер Олавс Менн (1983)
  • The Prima Vera Show (1999)
Колекційні альбомиРедагувати
  • The best of EBBA (1980)
  • Absolute Prima Vera (1994)

Ян Тейген та Ірод ФальскРедагувати

АльбомРедагувати

  • «Teigen synger Falsk» (1975)

Ян Тейген та Аніта СкорганРедагувати

СинглиРедагувати

  • Adieu (1982)
  • Friendly (1983)

АльбомиРедагувати

  • Cheek To Cheek (1983)

ПриміткиРедагувати

  1. а б https://snl.no/Jahn_Teigen
  2. https://www.rockipedia.no/artister/jahn_teigen-29411/
  3. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. Jahn Teigen er død — 2020.
  5. а б Østbø S. Jahn Teigen er død // Verdens Gang / за ред. T. PedersenNorge: Schibsted, 2020. — ISSN 0806-0894
  6. а б Kalajdzic P., Yildiz M. Jahn Teigen er dødNorsk Rikskringkasting, 2020.
  7. Barclay, Simon. Eurovision Song Contest - The Complete & Independent Guide 2010. Simon Barclay. с. 66. ISBN 978-1-4457-8415-1. Процитовано 6 August 2011. 
  8. Barclay, Simon. Eurovision Song Contest - The Complete & Independent Guide 2010. Simon Barclay. с. 74. ISBN 978-1-4457-8415-1. Процитовано 6 August 2011. 
  9. Barclay, Simon. Eurovision Song Contest - The Complete & Independent Guide 2010. Simon Barclay. с. 76. ISBN 978-1-4457-8415-1. Процитовано 6 August 2011. 
  10. Line up 1972. Roskilde Festival. Процитовано 25 October 2016. 
  11. Set list for The Red Squares. setlist.fm. Процитовано 25 October 2016. 
  12. Ad from Fjordvilla Club. Gallerishoppen. Процитовано 25 October 2016. 
  13. Biography. The Red Squares home page. Процитовано 25 October 2016. 
  14. а б Norway's 3-time Eurovision participant Jahn Teigen passes away. eurovision.tv. Процитовано May 28, 2021. 
  15. Jahn Teigen er død: – Ingen kan erstatte deg. nrk.no (Norwegian). Процитовано May 28, 2021. 
  16. Eurovison Song Contest National Finals Homepage. natfinals.50webs.com. Процитовано May 28, 2021. 

ПосиланняРедагувати

Нагороди та досягнення
Попередник:
Аніта Скорган
з «Casanova»
Норвегія на пісенному конкурсі Євробачення
1978
Наступник:
Аніта Скорган
з «Oliver»
Попередник:
Фінн Кальвік
з «Aldri i livet»
Норвегія на пісенному конкурсі Євробачення
1982Аніта Скорґан)
Наступник:
Ян Тейген
з «Do Re Mi»
Попередник:
Ян Тейген & Аніта Скорґан
з «Adieu»
Норвегія на пісенному конкурсі Євробачення
1983
Наступник:
Dollie de Luxe
з «Lenge leve livet»