Ян Тейген

Ян Тейген
норв. Jahn Teigen
Основна інформація
Дата народження	27 вересня 1949
Місце народження	Тенсберг, Норвегія
Дата смерті	24 лютого 2020 (70 років)
Місце смерті	Істад, лен Сконе, Швеція
Причина смерті	хвороба
Роки активності	1967 — 2020
Громадянство	Норвегія
Професії	музикант, співак, гітарист, автор пісень, студійний музикант
Інструменти	вокал[d]
Жанри	поп, рок-музика, камеді-рокd і прогресивний рок
Нагороди	Spellemann Award for male artist of the yeard (1978) Norsk Artistforbund Honorary Awardd (2003) Сонячна преміяd (2010) Jury Honorary Award in Spellemannprisend (1983) Jury Honorary Award in Spellemannprisend (2009)
jahnteigen.com
	Файли у Вікісховищі

Ян Тейген (норв. Jahn Teigen; нар. 27 вересня 1949(19490927) — пом. 24 лютого 2020) — норвезький співак, музикант і комік. Він представляв Норвегію на Євробаченні тричі, в 1978,^[7] 1982^[8] та 1983.^[9] Його ім'я було Ян (Jan), проте він згодом додав до імені літеру "Н" (Jahn), яка не вимовляється. З жовтня 2006 року до своєї смерті в лютому 2020 року проживав у Швеції.

Життєпис Редагувати

Popol Vuh Редагувати

Ян Тейген народився у Тенсберзі. Він розпочав свою кар'єру наприкінці 1960-х, коли випустив кілька синглів та один альбом із Enemies. Однак його комерційний прорив відбувся лише на початку 1970-х років як соліста 6-членного рок-гурту Popol Vuh. Вони випустили три успішні альбоми, перший у 1973 році. Їхній найпопулярніший альбом вийшов у 1976 році під назвою Stolen From Time, але цього разу під їх новою назвою Popol Ace, щоб уникнути плутанини з німецьким рок-гуртом з такою ж назвою, яка також була популярною в 1970-х. Popol Vuh — насправді індійське слово майя на мові кіче, що означає книга громади. Popol Vuh / Popol Ace насправді був доопрацюванням ще старшого 8-членного гурту Arman Sumpe Dur Express. Протягом 1971 року та першої половини 1972 року Арман Сумпе D.E. перебував у тривалому концертному турі Норвегією, зігравши понад 140 концертів. Ян виступив на одному з двох найбільших музичних фестивалів у Європі, Роскільдському фестивалі, в 1972 році, ставши однією з головних визначних пам'яток у рамках Popol Vuh (приписується як Арман Сумпе^[10]). Раніше він виступав у Роскільде в клубі «Fjordvilla»^[11]^[12] в 1968 році з колективом «Red Squares».^[13]

Prima Vera Редагувати

Ян Тейген був членом норвезького гумористичного тріо «Prima Vera», разом із Геродесом Фальском [1] і Томом Матісеном, який випустив сім альбомів між 1977 і 1984 роками. Більшу частину їхнього репертуару складають популярні хіти з найсмішнішими текстами. (Це вразило норвезьку аудиторію, оскільки тоді, щоб забезпечити ефір, англомовні пісні часто перезаписувались з норвезькими текстами.) Їх проривний альбом «Brakara» 1978 року зайняв перше місце у чартах і був проданий тиражем понад 100 000 примірників. Він включає в себе бурхливу макетно-російську репродукцію Mil Etter Mil, Zagra Znja Zagra. Ця 30-секундна версія є єдиним доступним записом оригінального аранжування; на англійській чи норвезькій мовах, серйозні записи пісні Яна Тейгена містять більше електричної гітари. Серйозна версія також стала величезним хітом, що зробило його одним з небагатьох виконавців, які коли-небудь мали успіх як із серйозною версією, так і пародією на одну і ту ж пісню одночасно. У «Prima Vera» було кілька хітів, серед яких такі, як Så lykkelig i Sverige («Такий щасливий у Швеції», версія The Turtles ' Happy Together), Det er Norge som er bra і De gærne har det godt. Тейген вирішив залишити гурт в 1984 році.

Конкурс пісні Євробачення Редагувати

У 1978 році в Парижі Ян Тейген вперше вийшов на сцену Євробачення, виконавши пісню Mil etter mil (Миля за милею), яка прославилася тим, що не отримала жодного балу від жодної з країн-учасниць. Це було першим випадком нульових балів за новою та діючою системою голосування на Євробаченні.^[14] Незважаючи на очевидну відсутність міжнародного визнання, пісня здобула величезну аудиторію ще в Норвегії, де її співвітчизники прийняли її. Сингл домінував у національному чарті синглів більше чотирьох місяців, потрапляючи в десятку найчастіше купованих синглів не менше 19 тижнів поспіль, а п'ять із них також очолювали чарт найпопулярнішого міжнародного хіту країни. Після 30 років перебування в центрі уваги країни це залишається його найуспішнішим хітом. Сингл, який посів друге місце Тейгена, називався Jeg gi'kke opp, що означає, що Я не здаюся, і перший його альбом того ж року вийшов таким же самоіронічним: This Year's Loser.

Ян Тейген повернувся на сцену Євробачення в 1982 році в м. Гаррогейт, Велика Британія, де заспівав Adieu в дуеті з Анітою Скорган (з якою він жив в шлюбі в 1984—1988 роках і з якою має доньку), опинившись на 12 місці.^[14] У 1983 році в Мюнхені, Німеччина, він знову пішов соло, а Аніта Скорган та ще три жінки стали бек-вокалістками, з мелодією Do re mi, складеною разом з Анітою Скорган, що дало йому найкращу позицію — поважне 9 місце. Тейген брав участь у національному фіналі Євробачення, який називався Гран-прі Мелоді, рекордно чотирнадцять разів між 1974 та 2005 роками, загалом 16 пісень.^[15] Окрім того, що чотири рази виграв Гран-прі Мелоди, Тейген також чотири рази фінішував на другому місці. На додаток до цього, Тейген був господарем Гран-прі Мелоді і неодноразово забезпечував інтервальний акт Гран-прі Мелоді. Він також виступав коментатором норвезького телебачення в 1991 році в Римі разом з Джоном Андреассеном.

Участь у Гран-прі Мелоді Редагувати

Рік	Пісня	Місце	Примітки
1974	«Hvor er du?»	1	Анне-Каріне Стрьом співала пісню на Євробаченні.
1975	«Kjærlighetens under»	2
1976	«Hastverk»	3
	«Alltid en vind»	4
	«Voodoo»	2	Разом з Гудним Аспаасом.
1978	«Mil etter mil»	1	Зайняв 20 місце на Євробаченні з 0 балами.
1980	«Ja»	9
1982	«Adieu»	1	Разом з Анітою Скорган. Зайняв 12 місце на Євробаченні з 40 очками.
1983	«Do Re Mi»	1	Зайняв 9 місце на Євробаченні з 53 очками.
1988	«Glasnost»	2
1989	«Optimist»	-	Один із фіналістів, але не пройшов у Суперфінал.
1990	«Smil»	2	З Анітою Скорган і Кароль як бек — вокалісти.
1993	«Jackpot»	8
1994	«Gi alt vi har»	5
1996	«Ariel»	4	Разом з Ойштейном Війком. Дует назвався Тенорером.
2005	«My Heart Is My Home»	4
Джерело:^[16]

Широкий записний матеріал Редагувати

На 1 січня 2006 року Тейген випустив 17 альбомів як соліст. Шість із них були найкращими з колекцій, два останні — Ян Тейгенс beste у 1994 році та Fra null til galeb (Від нуля до золота або Від нуля до героя, як Тейген заявив, що він називатиме випуск англійською мовою) у 2004 році, святкуючи свої 35+ років як популярний виконавець. Його найуспішнішими альбомами на сьогоднішній день були En dags pause (перерва на один день), випущений в 1979 році, Mentalkrem (Ментальний крем) в 1980 році та Klovn uten сцена (Клоун без сцени) в 1988 році.

Сценічна робота Редагувати

У 1992 році він взяв участь у роботі «Executioner» у лондонському прогоні сильно прокрученого норвезького оперного мюзиклу «Which Witch».

Нагороди та відзнаки Редагувати

Кавалер першого класу ордена Святого Олафа (2011)

Пам'ятні хіти Редагувати

Voodoo (запам'ятався здебільшого своїм костюмом скелета на сцені у Норвезькому конкурсі пісні Євробачення 1976)
Mil etter mil (1978)
Min første kjærlighet (1978)
Adieu (1982)
Glasnost (1988)
Det vakreste som fins (1988)
Optimist (1989)
Gi meg fri (1992)

Дискографія Редагувати

Popol Vuh Редагувати

Альбоми Редагувати

Popol Vuh (1973)
Quiche Maya (1974)

Popol Ace Редагувати

Альбом Редагувати

Stolen From Time (1976)
Curly Sounds (1978) Примітка; У цьому альбомі співає Аса Крогтофт, Ян покинув групу, щоб піти сольним шляхом і працювати з Prima Vera.

Колекційні (найкращі) альбоми Редагувати

Popol Ace (1975)
Cat of 9 Tales (1994)
All We Have (2003) Бокс-сет із усіма їх студійними альбомами, ремастеризованими на CD + один компакт-диск, доступний лише в цьому вікні, який називається Popoloddities з демо, раритетами та живими записами. П'ять пісень були взяті з концерту зібрання (з бек Яна) в Rebekka West в Осло в 1994 році.

DVD Редагувати

Silently Loud (2004), два DVD-диски з одним DVD, що містять концерт, що відбувся в Рокфеллері в Осло в 2003 році з KORK і той, що містить матеріали з архівів NRK (Norsk rikskringkasting) 1970-х років.