Відкрити головне меню

Ян Стахнюк (пол. Jan Stachniuk), псевдонім Стоїгнєв (пол. Stoigniew) (13 січня 1905, Ковель — 14 серпня 1963, Варшава) — польський публіцист. Ідеолог і творець польської націоналістичної організації «Задруга» і однойменного журналу.

Ян Стахнюк
пол. Jan Stachniuk
Jan Stachniuk.jpg
Народився 13 січня 1905(1905-01-13)
Ковель
Помер 14 серпня 1963(1963-08-14) (58 років)
Варшава, ПНР
Поховання
Громадянство Польща
Діяльність політична публіцистика, філософія
Alma mater Познаньський економічний університет
Знання мов польська
Нагороди Krzyż Walecznych 1944.jpg Хрест Хоробрих

Народився в сім'ї залізничника. У 1930 закінчив Високу Школу Економіки в Познані.

У 1933 видав свою першу книжку «Колективізм і народ» (сполучає в собі ідеї націоналізму та планової економіки), а за два роки — «Героїчна злука народу». У ній Стахнюк подав свій погляд на «Задружний» лад, що його мета — «орієнтувати всі царини людської діяльності на розвиток національної самобутності». Був також автором книжки «Історія без історії», що стала «анатомією історичного занепаду Польщі»; вину за нього автор покладав на католицизм і єзуїтську контрреформацію в Польщі. Створив антикапіталістичну ідеологію, що зневажає християнство, та закликає повернутися до життя в традиціях праслов'янського суспільства.

У 1937 році заснував журнал «Задруга», що видавано у Варшаві до 1939 року.

Під час війни був учасником Народного Селянського Повстання. Стахнюк активно воював у лавах армії під час Варшавського повстання, проявляючи відвагу (його удостоєно та нагороджено Хрестом Хоробрих, тричі поранено).

Стахнюк написав меморіал «Трагікомедія в Польській Народній Республіці», що пробуджує гостру критику ситуації в Польщі. Цей твір послужив приводом до арешту 1949 року. У показовому процесі прокурор зажадав страти, проте постановою від 9 липня 1952 Стахнюка засудили до п'ятнадцяти років в'язниці. Високий Суд постановою від 24 грудня 1953 зменшив термін ув'язнення до восьми років, а після вжитку амністії — до семи. Стахнюка посадили в гіршу в'язницю, де його били й піддавали тортурам. На волю вийшов калікою, не здатний до самостійного життя. Спроба еміграції до Швеції не вдалася. 15 серпня 1963 помер у санаторії в Радощчі біля Варшави. Його поховано на кладовищі в Повонзках.

ТвориРедагувати

  • Kolektywizm a naród (1933)
  • Heroiczna wspólnota narodu (1935)
  • Państwo a gospodarstwo (1939)
  • Dzieje bez dziejów (1939)
  • Mit słowiański (1941, wydane w 2006)
  • Zagadnienie totalizmu (1943)
  • Człowieczeństwo i kultura (1946)
  • Walka o zasady (1947)
  • Wspakultura (1948)
  • Droga rewolucji kulturowej w Polsce (1948, wydane w 2006)
  • Chrześcijaństwo a ludzkość (1949, wydane w 1997)

ДжерелаРедагувати