Вікіпедія

Ян Казімеж де Альтен Бокум

єпископ перемишльський, хелмінський, підканцлер коронний

Ян Казімеж де Альтен Бокум гербу Кушаба (нар. бл. 1666 — пом. 30 червня 1721, Бишвалд) — римсько-католицький, державний діяч і дипломат Речі Посполитої; єпископ перемишльський (1701–1718) і хелмінський (1719–1721); великий коронний секретар (1699–1701) і підканцлер (1712–1721).

Ян Казімеж де Альтен Бокум
пол. Jan Kazimierz de Alten Bokum
Герб
Герб
Перемишльський єпископ
1701 — 1718
Конфесія: католицтво
Церква: римо-католицька церква
Попередник: Георг Альбрехт Денгофф
Наступник: Кшиштоф Анджей Ян Шембек[pl]
Хелмінський єпископ
1719 — 1721
Попередник: Теодор Анджей Потоцький
Наступник: Фелікс Іґнацій Кретковський[pl]
 
Діяльність: католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 1666[1][2][3]
Смерть: 30 червня 1721(1721-06-30)[4]
Бишвалд, Ґміна Любава, Ілавський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща
Династія: Бокуми гербу Кушаба
Батько: Йоган Генріх фон Альтенбокум
Мати: Констанція Текля Браніцька
Посада: канонік краківський, ґнєзненський, варшавський; пробст у Жешуві, Тичині, плебан у Блажовій,Дронжґуві та Жабянці; абат любінський, червінський; королівський секретар, великий коронний секретар і підканцлер

Життєпис ред.

Народився близько 1666 року[5] (за іншими даними — близько 1668 року[6]), в сім'ї вихідця з Курляндії, на той час, ловчого надвірного литовського та майбутнього генерала коронного війська, Йогана (Яна) Генріха (Генрика) фон Альтенбокума та Констанції Теклі Браніцької, доньки великого коронного підстолія, стольника і надвірного коронного маршалка Яна Клеменса Браніцького[pl]. Щоправда, можливо його матір'ю була перша дружина батька невідомого імені з Шеміотів, з якою батько заручився 13 листопада 1667 року у Вільні. Відповідно, Ян Казімеж мав народитися після цієї дати[7]. Мав 4 сестер і 3 братів.

Після повернення з подорожі (очевидно — освітньої) з-за кордону, Ян Казімеж прийняв освячення священника[6]. Був спочатку каноніком краківської катедральної капітули, потім каноніком ґнєзненським і каноніком капітули колегіатської святого Івана Хрестителя у Варшаві (1683)[8]. Також, був пробстом у Жешуві, Тичині, Плебаном у Блажовій, Дронжґуві та Жабянці[9].

Протягом 1690–1691 років де Альтен Бокум був секретарем короля Яна III Собеського, виконував багато дипломатичних місій. Після смерті короля 1696 року їздив до імператора Леопольда і римського папи Іннокентія XII для повідомлення цієї новини[6]. Підтримав елекцію Августа II, за що останній винагородив його у лютому 1699 року посадою секретаря великого коронного (1699–1701[10]) та у червні цього ж року абатством у Тшемешно[6], проте місцева капітула не прийняла останньої номінації[11].

1701 року король призначив Яна Казімежа Перемишльським єпископом, був затверджений на цій посаді папською буллою 18 липня, посвяту прийняв 24 серпня у Варшаві від познанського єпископа Миколая Станіслава Свєнціцького[pl][5]. На додаток отримав абатство любінське[12] у жовтні того ж року[6]. Його сестра Урсула Катажина[pl] була коханкою короля і недоброзичливці єпископа вбачали у цьому причину його швидкої кар'єри. У Перемишльській дієцезії від створив нові кляштори — кармелітів у Дрогобичі (тепер - Собор Пресвятої Трійці) та францисканців-реформатів у Ярославі, провів канонічну візитацію[13].

У січні 1702 року підписав акт пацифікації Великого князівства Литовського[14]. 23 березня 1702 року був призначений королем на уряд Краківського єпископа, проте не був затверджений папою Климентом XI[6]. Де Альтен Бокум був членом Сандомирської конфедерації 1704 року[15]. Певний час під час війни 1704—1706 років єпископу довелося перебувати за кордоном, керував дієцезією через пробста Лукаша Чермінського[pl][16].

Був абатом червінським протягом 1710–1721 років[17]. Брав участь у Варшавській генеральній раді 1710 року[18]. У квітні 1712 року Ян Казімеж отримав малу коронну печатку підканцлера коронного[19]. Внаслідок конфліктів із капітулою перемишльською[20] 27 червня 1718 року був призначений Хелмінським єпископом, затверджений папою 30 липня 1719 року[5]. Одночасно протягом 1718–1721 років виконував обов'язки апостольського адміністратора Помезанської дієцезії.

Помер Ян Казімеж де Альтен Бокум 30 червня 1721 у Бишвалді, був похований у Хелмінській катедрі[12].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
  2. ↑ а б NUKAT — 2002.
  3. ↑ а б MAK
  4. ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 113. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  5. ↑ а б в Bishop Jan Kazimierz de Alten Bokum. Catholic hierarchy.
  6. ↑ а б в г д е Encyklopedyja powszechna, T. III: Bd.-Bol. Warszawa, 1860, s. 924.
  7. ↑ Encyklopedyja powszechna, T. III: Bd.-Bol. Warszawa, 1860, s. 923, 924.
  8. ↑ Ludwik Łętowski, Katalog biskupów, prałatów i kanoników krakowskich.t. II Prałaci i kanonicy krakowscy, Kraków 1852, s. 59.
  9. ↑ Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych. T.1, Gniezno 1882, ss. 59-60.
  10. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 148.
  11. ↑ Maria Śladowska, Polityka Augusta II wobec kościoła katolickiego w Polsce oraz relacje z kurią rzymską w świetle korespondencji króla z kardynałem Annibalem Albanim w latach 1716—1721 [w:] Kronika Zamkowa, Roczniki 2009, t.1-2, s. 125.
  12. ↑ а б Ludwik Królik, Kapituła kolegiacka w Warszawie do końca XVIII wieku, Warszawa 1990, s. 185.
  13. ↑ Maria Śladowska, Polityka Augusta II wobec kościoła katolickiego w Polsce oraz relacje z kurią rzymską w świetle korespondencji króla z kardynałem Annibalem Albanim w latach 1716—1721 [w:] Kronika Zamkowa, Roczniki 2009, t.1-2, s. 128.
  14. ↑ Diariusz Sejmu Walnego Warszawskiego 1701—1702, Warszawa 1962, s. 305.
  15. ↑ Actum In Castro Sandomiriensi Sabbatho Ante Festvm Sanctorum Viti et Modesti martyrum proximo, Anno Domini millesimo sptingentesimo quarto, [b.n.s.].
  16. ↑ Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych. T.1, Gniezno 1882, s. 60.
  17. ↑ Henryk Folwarski, Poczet opatów kanoników regularnych w Czerwińsku, w: Nasza Przeszłość, t. VI, 1957, s. 80.
  18. ↑ Volumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 98.
  19. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 113.
  20. ↑ Maria Śladowska, Polityka Augusta II wobec kościoła katolickiego w Polsce oraz relacje z kurią rzymską w świetle korespondencji króla z kardynałem Annibalem Albanim w latach 1716—1721 [w:] Kronika Zamkowa, Roczniki 2009, t.1-2, s. 127.

Література ред.

  • Ks. Jan Kwołek: Bokum Jan Kazimierz de Alten. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja. Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936, s. 246—248. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03291-0.
  • R. Kozyrski, Duchowieństwo, kościoły i religia w dokumentach sejmików województwa ruskiego w epoce konfesjonalizacji Rzeczypospolitej Obojga Narodów 1648—1768, Lublin 2013, s. 109, 179, 350, 436.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Казімеж_де_Альтен_Бокум&oldid=39033088