Ян Веринський
Ян Веринський, псевдоніми:«Будяк», «Станіслав Фалецький» (пол. Jan Weryński, „Oset”, „Stanisław Fałęcki”), 6 лютого 1897,Мелець — 1940) — польський активіст за незалежність, солдат Легіону та війська польського, доктор юридичних наук, член місцевого самоврядування, віце-президент Львова за часів ΙΙ Речі Посполитої, жертва катинського розстрілу.
| Ян Веринський Jan Weryński | |
|---|---|
.JPG) Jan Weryński | |
| Віце-президент Львова | |
| 1929 — 1939 | |
| Народився |
6 лютого 1897 Мелець |
| Помер |
1940 |
| Похований | Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»[1] |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |
 Польща |
| Національність | поляк |
| Alma mater | факультет права Університету Яна Казимира у Львовіd |
| Політична партія | Табір національного об'єднання |
| Нагороди |
   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
.JPG)
Біографія ред.
Народився 6 лютого 1897 року в місті Мелець.Там же вчився в гімназії і вступив в стрілецький союз.Після початку Ι Світової вступає в ряди легіону.Служив в 1-піхотному полку що складався з Ι бригади і 5 полку піхоти у складі Ι і ΙΙΙ бригад. Учасник багатьох битв Ι світової. Був у званні хорунжий.В кінці 1917 року був звільнений від фронтової служби за станом здоров'я. Повернувшись до Мелецю, Веринський працює в офісі мелецького повіту.В 1918 році був одним з засновників та командиром мелецького відділу Польської Організації Військової яка в кінці війни зайняла місто. Потім Веринський приступив до створення структур в місті під командуванням військових та громади.
Був знову призваний до армії, пізніше звільнений у березні 1919.Закінчив відділ права Університету Яна Казимира у Львові після чого в 1923 році отримав ступінь доктора.Потім вступив на службу до місцевого самоврядування. З 1924 року працює в уряді львівського воєводства, на посаді клерка, в 1929 році був призначений на посаду віце-президента Львова.В 1939 знову повернувся до Польщі[2].У 30-х роках обіймав посаду начальника управління кадрів опікунської ради шкільного округу Львова[3][4][5].Стає членом львівської філії Табора національного об'єднання[6].
Веринський брав активну участь у підготовці оборони Львова в 1939 році. Після початку Другої світової війни та Вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня був схоплений радянськими військами в східній Польщі.
Убитий членами НКВС весною 1940 року. Його прізвище було занесено до так званого Списка Катині, що був опублікований в 1994 році[7]. Був перепохований в 2012 році на Польському військовому цвинтарі в Биківні.
Жертвами катинського розстрілу були також інші віце-президенти Львова: Францішек Іржик,Віктор Хаєс[8][9].
Нагороди ред.
Джерела ред.
- Wykaz Legionistów Polskich 1914–1918. Jan Weryński. Muzeum Józefa Piłsudskiego w Sulejówku. Процитовано 16 квітня 2016.
Примітки ред.
- ↑ https://encyklopedia.mielec.pl/?p=4096
- ↑ Z Tadeuszem Krzyżewskim rozmawia Janusz M. Paluch.
- ↑ Tydzień Strzelca zapowiada się wspaniale. .
- ↑ Z prac Obyw. Komitetu Organizacyjnego Tygodnia Propagandy Związku Strzeleckiego. „Gazeta Lwowska”, s. 5, nr 220 z 25 września 1932.
- ↑ Odznaczenie naczelnika Wydziału Personalnego w Kuratorium Lwowskim dr. Weryńskiego. „Wschód. Prasowa Agencja Informacyjna”, s. 1, nr 724 z 10 listopada 1934.
- ↑ Komitet obchodu 25-lecia Z. W. C. oraz Tygodnia Propagandy Związku Strzeleckiego. „Gazeta Lwowska”, s. 5, nr 262 z 23 września 1933.
- ↑ Ukraińska Lista Katyńska (PDF).
- ↑ Ukraińska Lista Katyńska (PDF). Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa. 1994. с. 12, 33. Процитовано 7 квітня 2016.
- ↑ Z Tadeuszem Krzyżewskim rozmawia Janusz M. Paluch. cracovia-leopolis.pl. Процитовано 7 квітня 2016.