Ян Вапаавуорі (фін. Jan Pellervo Vapaavuori 3 квітня 1965, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський політик, член Парламенту Фінляндії від партії Національна коаліція; мер Гельсінкі2017).

Ян Вапаавуорі
Ян Вапаавуорі
Мер Гельсінкі
Нині на посаді
На посаді з з 10 червня 2017
Міністр промисловості Фінляндії
16 листопада 2012 — 29 травня 2015
Попередник Юрі Гякяміес
Міністр житлового будівництва Фінляндії
19 квітня 2007 — 22 червня 2011
Попередник Аннелі Тайна
Наступник Кріста Кіуру
Народився 3 квітня 1965(1965-04-03)[1] (56 років)
Гельсінкі, Фінляндія
Відомий як політик
Місце роботи Milttond[2]
Громадянство Фінляндія Фінляндія
Національність фін
Освіта Гельсінський університет, Q11888459? і Hanken School of Economicsd
Alma mater Гельсінський університет
Політична партія Національна коаліція
У шлюбі з Outi Vapaavuorid[3]
vapaavuori.net

У минулому — міністр промисловості Фінляндії в урядах Юркі Катайнена і Олександра Стубба (20122015).

ЖиттєписРедагувати

Міністр промисловості Фінляндії, Міністр житлового будівництва Фінляндії, Мер Гельсінкі.

Народився 3 квітня 1965 року в Гельсінкі, (Фінляндія).

Член партії Національна коаліція.

З 19 квітня 2007 по 22 червня 2010 обіймав посаду міністра житлового будівництва Фінляндії у другому уряді Матті Ванганена і з 22 червня 2010 по 22 червня 2011 продовжив виконання тих же обов'язків в кабінеті Марі Ківініємі.

З 16 листопада 2012 призначений міністром промисловості Фінляндії в уряді Юркі Катайнена[4][5].

За словами колишнього виконавчого директора суднобудівної компанії Masa-Yards Мартіна Саарікангаса, у зв'язку з втратою компанією STX Finland тендера на будівництво судна на судноверфі уТурку через відмову уряду Фінляндії про виділення компанії грошового кредиту, міністр Ян Вапаавуорі «увійде в історію, як людина, яка убила фінську суднобудівну промисловість».[6]

Міністр відкинув критику на свою адресу і адресу уряду[7].

21 квітня 2014 перший з політиків заявив про намір боротися за пост голови партії Національна коаліція і відповідно за крісло прем'єр-міністра в уряді Фінляндії[8].

Згідно з опитуваннями громадської думки, разом з Паулою Рисікко зайняв другу позицію після Олександра Стубба (24 % опитаних хотіли би бачити їх в майбутньому прем'єр-міністрами)[9].

12 лютого 2015 представлений урядом в якості кандидата від Фінляндії на пост члена правління Європейського інвестиційного банку[10] і 1 вересня затверджений на посаді заступника генерального директора та члена правління банку[11].

На муніципальних виборах, що пройшли 9 квітня 2017, отримав рекордне за всю історію число голосів у якості кандидата в мери Гельсінкі[12].

ПриміткиРедагувати

  1. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. Santaharju T. Jan Vapaavuori siirtyy konsulttitalo Milttoniin – "Meidän on ymmärrettävä kaupunkeja"Yle, 2021.
  3. Paavilainen U., Saikkonen A., Virta T. Kuka kukin on 2015, Kuka kukin onOtava. — С. 983. — ISBN 978-951-1-28228-0 — ISSN 1237-7570
  4. Хякямиес ушел в ЕК — новым министром промышленности стал Вапаавуори // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 9 листопада 2012. }}
  5. Министр промышленности: приоритетом финской политики должно стать улучшение конкурентоспособности страны // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 16 листопада 2012. }}
  6. Судоверфь STX Finland упустила заказ на гигантский лайнер // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 28 грудня 2012. }}
  7. Министр: правительство сделало все возможное // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 28 грудня 2012. }}
  8. TS: Петтери Орпо не претендует на пост председателя Коалиционной партии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 23 квітня 2014. }}
  9. Опрос: граждане хотят видеть следующим премьером Александра Стубба // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 19 травня 2014. }}
  10. Ян Вапаавуори назначен кандидатом в члены правления Европейского инвестиционного банка. Процитовано 2017-04-06. 
  11. Финский экс-министр занял высокий пост в Европейском инвестиционном банке. YLE. Процитовано 2017-04-06. 
  12. Ян Вапаавуори набрал рекордное в истории Хельсинки количество голосов. YLE. Процитовано 2017-04-06. 

ПосиланняРедагувати