Вікіпедія

Яніна Іпогорська

(Перенаправлено з Яніна Іпохорська)

Яніна Іпогорська (пол. Janina Ipohorska; до шлюбу Яніна Носажевська; 15 серпня 1914(19140815) — 20 вересня 1981) — польська письменниця, журналістка і художниця. Авторка посібника бонтону «Grzeczność na со dzień» (1955). Писала під псевдонімами Jan Kamyczek, Alojzy Kaczanowski, Bracia Rojek.

Яніна Іпогорська
пол. Janina Ipohorska
Ім'я при народженні Яніна Носажевська
Народилася 15 серпня 1914(1914-08-15)
Львів, Австро-Угорщина
Померла 20 вересня 1981(1981-09-20) (67 років)
Рабка-Здруй, Польща
Країна  Республіка Польща
Діяльність письменниця, журналістка, художниця
Alma mater Львівський університет
Знання мов польська
IMDb ID 1493137

Біографія ред.

Народилася в сім'ї Яна Носажевського і Стефанії Носажевської (до шлюбу — Іпогорської-Ленкевич). Закінчила Державну гуманітарну жіночу гімназію імені королеви Ядвіги у Львові. Здобувши вищу освіту на гуманітарному факультеті Львівського університету, три роки (1936—1939) навчалася живопису в майстерні професора Феліціяна Щенсного-Коварського[pl] у Варшавській академії образотворчих мистецтв. Тоді повернулася до Львова, де під час радянської окупації працювала в Театрі мініатюр, режисером якого був Мар'ян Ейле. Іпогорська писала сценографічні твори і проєктувала костюми. За часів німецької окупації вона обіймала посаду адміністратора в Інституті професора Рудольфа Вайґля. 1943 року їй загрожував арешт, тож вона втекла від гестапо зі Львова, змінивши прізвище на Іпогорська (дівоче прізвище матері)[1].

Після Другої світової війни оселилась у Кракові й разом із Мар'яном Ейле заснувала тижневик Przekrój. Разом вони також розробляли сценографію та костюми для багатьох театрів: «Старого», «Сирени», «Сілезького», «Драматичного», «Юного глядача», «Малого» тощо (Starego, Syreny, Śląskiego, Dramatycznego, Młodego Widza, Małego)[1][2]. Другу вищу освіту Іпогорська здобула на сценографічному факультеті Краківської академії образотворчих мистецтв, на якому згодом три роки читала лекції з дизайну костюмів[1][3]. Разом із Мар'яном Ейле вона співзаснувала кабаре «Сім котів» у Кракові[1].

У журналі «Пшекруй» Іпогорська була найвідомішою під псевдонімом «Ян Камичек» (пол. Jan Kamyczek) і провадила рубрику бонтону[pl][1][4]. Вона також писала книги в цій галузі: Grzeczność na co dzień, Savoir vivre dla nastolatków. Як Bracia Rojek, Іпогорська публікувала фейлетони і під псевдонімом Alojzy Kaczanowski написала сценарій першої серії першого польського кримінального телевізійного серіалу «Капітан Сова йде слідом» (Kapitan Sowa na tropie) (1965)[1][5] і кримінальний роман «Розкішний передполудень». У журналі «Пшекруй» вона публікувала короткі кримінальні загадки[6] та відомі афоризми («Яка економія часу — закохатися з першого погляду», «Обмінюйся досвідом. Але тільки на краще!»).

«Ввічливість на щодень» (пол. Grzeczność na co dzień) вийшла російською[7] і вірменською мовами.

Яніну Іпогорську поховано на Підгірському кладовищі в Кракові (XLI-8–9 — гробівець родини Ленкевичів)[8].

Творчість ред.

  • Jan Kamyczek: Grzeczność na co dzień, «Iskry» (wydania: 1955, 1956, 1959, 1969, 1972, 1974, 1978);
  • Jan Kamyczek: Savoir-vivre dla nastolatków, «Horyzonty», 1974;
  • Alojzy Kaczanowski: Rozkoszne przedpołudnie, «Iskry», 1961.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Ewa Pawlik (15 квітня 2018). Janka Ipohorska, czyli kobieta z kamyczkiem w sercu – Przekrój. przekroj.pl. Процитовано 16 квітня 2018. (пол.)
  2. ↑ Wanda Matras (2008). Janina Ipohorska pierwsza dama Przekroju. Rocznik historii prasy polskiej. ISSN 1509-1074. Процитовано 16 квітня 2018.
  3. ↑ Janina Ipohorska. Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 16 квітня 2018. (пол.)
  4. ↑ Wanda Matras-Mastalerz (30 березня 2008). Demokratyczny savoir-vivre Jana Kamyczka. Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis Studia ad Bibliothecarum Scientiam Pertinentia. doi:10.24917/883. ISSN 2300-3057. Процитовано 16 квітня 2018. (пол.)
  5. ↑ Janina Ipohorska. FilmPolski.pl. Процитовано 16 квітня 2018. (пол.)
  6. ↑ O inspektorze Wernerze. grabun.pl. Процитовано 21 листопада 2019. (пол.)
  7. ↑ Камычек Ян (1974). Вежливость на каждый день (рос.). OCLC 750442058. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  8. ↑ Zenona Stróżyk-Stulgińska (26 жовтня 2010). Pani Janina Ipohorska. Podgorze.pl. Процитовано 16 квітня 2018. (пол.)
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Яніна Іпогорська (пол.)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яніна_Іпогорська&oldid=39041426