Вікіпедія

Янош Ньїрі

угорсько-британський театральний режисер, журналіст і письменник

Янош Ньїрі (угор. Nyíri János; 11 листопада 1932, Будапешт, Угорщина — 23 жовтня 2002, Лондон, Велика Британія)[4] — театральний режисер, журналіст і письменник. Він написав кілька відомих п'єс і романів, в тому числі «Battlefields and Playgrounds» (Macmillan, Лондон, 1990), визнані газетою «The Observer» як найважливіший роман, написаний людиною, яка пережила Голокост.[5]

Янош Ньїрі
угор. Nyíri János
Народився 9 листопада 1932(1932-11-09)[1][2][3]
Будапешт, Угорське королівство
Помер 23 жовтня 2002(2002-10-23)[1][2][3] (69 років)
Лондон, Велика Британія Велика Британія
·злоякісна пухлина
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність єврей
Діяльність театральний режисер, прозаїк, драматург, журналіст
Alma mater Університет театрального та кінематографічного мистецтва (1955)
Батько Tibor Nyirid
Мати Julia Spitzd[1]
У шлюбі з Дженні Гіппіслі (1960-2002)
Діти Денієль Ньїрі, Поллі Ньїрі
IMDb ID 2274476

Молодість ред.

Янош Ньїрі народився в Будапешті в 1932 році. Його батьки — Тібор Ньїрі і Джулія Шпіц, шановні угорські єврейські письменники.[4] Найвідомішою роботою батька був роман «Katona, Karácsony» і сценарій угорського фільму «Díszmagyar» («Гала-костюм») (Будапешт, 1949).[6] Батьки Ньїрі розлучилися, коли він був маленьким хлопчиком, і Янош жив у своїх бабусі і дідуся в сільській місцевості Токай. На початку Другої світової війни він переховувався від нацистів і угорських антисемітів зі своєю матір'ю і старшим братом Андрашом Ньїрі. У той час більша частина його родини і однокласників були вбиті в концтаборах Освенцим і Маутхаузен-Гузен. Після військової служби та підготовки офіцерів отримав звання лейтенанта в угорській армії. Ньїрі закінчив Академію кіно і драматичного мистецтва в Будапешті в 1954 році і став відомим театральним режисером, працював в Кечкеметі, Сегеді і Будапешті.[5]

Переїзд до Франції ред.

Ньїрі брав активну участь в Угорській революції 1956 року. Незабаром після придушення повстання вирішив втікати до Відня, а потім до Парижа, перед обличчям загрози імовірного смертного вироку, який чекав на багатьох його товаришів-революціонерів. Ньїрі було заборонено повертатися до Угорщини до амністії 1973 року. Тоді він як журналіст лондонської газети «New Statesman», повернувся до своєї рідної країни і написав статтю, яка була опублікована під назвою «A Chilly Spring in Budapest» («Холодна весна в Будапешті»).[7]

Протягом 1950-х років, Ньїрі влаштувався в Парижі і влаштувався працювати в театрі з такими шанованими драматургами як Ежен Йонеско, Жан Ануй і Жан Жене. Ньїрі також викладав у консерваторії і практивувався в Комеді Франсез. На посаді помічника режисера Жан-Луї Барро в театрі Одеон, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Дженні Хіппіслі, дочкою британських акторів Ліндісферни Гамільтон і Крістофера Квеста, і правнучкою Генріха Саймона, єврейського вченого, соціал-демократа і лідер Франкфуртської революційного парламенту у 1848 році. У 1960 році заснував свою першу театральну трупу в театрі Le Jeune Théâtre de Marseille. Поставив кілька успішних постановок французької та англійської класики, зокрема, ставив Мольєра, Бомарше, Жана Расіна і Оскара Уайльда. Він і його дружина побудували сімейний будинок на південному заході Лондона, в якому вони жили до своєї смерті.

Праці ред.

  • The Imaginary Invalid (Theatre Programme), Vaudeville, London, 1968
  • Le Ciel est en bas (Theatre Programme), L'Athénée, Paris, 1970
    • If Winter Comes (Film), BBC, London, 1980
    • Ha már itt a tél (Film), Magyar Televízió/MaFilm, Budapest, 1985
  • «A Chilly Spring in Budapest» [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] (Magazine Article), New Statesman, London, 8 June 1973
  • Streets (Book), Wildwood House, London, 1979
  • Battlefields and Playgrounds (Book), Macmillan, London, 1989; Farrar, Straus and Giroux, New York, 1992. Review: Battlefields and Playgrounds, by Janos Nyiri. Kirkus Reviews. 1 листопада 1995. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 2 листопада 2016.
    • Madárország (Book), Makkábi Könyvkiadó-Téka Könyvkiadó, Budapest, 1990; Corvina Kiadó, Budapest, 2014
    • Awakening The Day (כוכבים של יום) (Book), Tel Aviv, 1998
    • Die Juden Schule (Book), Fischer Verlag, Frankfurt, 1992

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  4. ↑ а б Janos Nyiri. The Times. London. 26 листопада 2002. Архів оригіналу за 4 червня 2011.
  5. ↑ а б Kiss, Yudit (2 жовтня 2014). A witness who needs to be heard: János Nyíri. hlo.hu (Hungarian literature online). Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 2 листопада 2016. — Translated from: Kiss, Yudit (16 січня 2014). Egy meg sem hallgatott tanú - Nyíri János és életműve. Magyar Narancs (угор.). Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 2 листопада 2016.
  6. ↑ Tibor Nyíri на сайті IMDb (англ.)
  7. ↑ Nyíri, János (8 червня 1973). A Chilly Spring in Budapest. New Statesman. London. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 2 листопада 2016.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про особу Угорщини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Янош_Ньїрі&oldid=35290701