Янку V Сасул (Саксонець, Іоан V, Янкул, [1][2] рум. Iancu Sasul, угор. V.János moldvai fejedelem, пол. Jan Sas (* ? — † 28 вересня 1582) — господар Молдовського князівства з 21 листопада 1579 до серпня 1582, з династії Мушатовичів, незаконнонароджений син Петру IV Рареша і Катерини, дружини державця Кронштадту у Семигородді Йорга Вайса.

Янку V Сасул
молд./рум. Янку Сасул
Народився 1500-ті
Помер 8 (18) жовтня 1582
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
·обезголовлювання
Громадянство
(підданство)
Flag of Moldavia.svg Молдавське князівство
Місце проживання
Рід Мушатини
Батько Петро IV Рареш
Брати, сестри  • Doamna Chiajnad, Doamna Ruxandra Lăpuşneanud, Стефан VI Рареш і Ілля II Рареш

ПравлінняРедагувати

Янку ріс у Кронштадті, отримавши німецьке виховання і сповідуючи лютеранство. З дитинства знав про своє княже походження, тому подався до Константинополя, де одружився з Марією з роду Палеологів.

Завдяки зв'язкам дружини і великому кредиту Бартоломея Брутті йому вдалось 1579 року перекупити османських чиновників і зайняти молдовський трон, прогнавши Петру V Кульгавого.

Вже в перші місяці правління ввів високі податки населення для повернення кредиту і власного збагачення. Найбільше невдоволення селян викликав податок văcărit, за яким кожну 20-у корову (вола) належало віддати господарю.

Його правою рукою був фінансист Бартоломей Брутті. Це викликало невдоволення бояр, які у скаргах до султана Мурада ІІІ звинувачували його у контактах з Габсбурґами, протегуванні лютеранам, іноземцям. У Високій Порті прийняли рішення про його зміщення і ув'язнення. Тому Янку вирушив з дружиною, дітьми і караваном в 100 возів (40 везли гроші) через Покуття до Угорщини, підконтрольної Габсбурґам. За наполяганням султана, його затримав снятинський староста Миколай Язловецький і відправив до в'язниці у Львові. Король Стефан Баторій наказав його прилюдно стратити, що виконали за розпорядженням польного гетьмана Миколая Сенявського на львівській площі Ринок (1520–1584).

Напередодні страти у вересні 1582 року прийняв католицтво. За легендою дружина пришила до тіла стяту мечем ката голову господаря, якого поховали у костелі бернардинів у Львові.

Скарби господаря загарбав король Стефан Баторій.

ДітиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— 174 s. (пол.)
  2. Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa … S. 206

ЛітератураРедагувати

  • Денис Зубрицький. Хроніка міста Львова.— Л.: Центр Європи, 2002.— C. 186–187.
  • Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa .— Lwów: 1844.— S. 206–207. (пол.)

ПосиланняРедагувати

  • Mushati family (англ.)
  • Nicolae Iorga. Geschichte der Rumänen im Rahmen ihrer Staatenbildungen. — Bd. I, S. 389