Відкрити головне меню

Яма́ло-Не́нецький автоно́мний о́круг (рос. Яма́ло-Не́нецкий автоно́мный о́круг; ненец. Ямалы-Ненёцие автономной ӈокрук) — суб'єкт Російської Федерації (у складі Тюменської області), входить до складу Уральського федерального округу.

Ямало-Ненецький автономний округ
Ямало-Ненецкий автономный округ
Ямалы-Ненёцие автономной ӈокрук
Прапор Ямало-Ненецького автономного округу Герб Ямало-Ненецького автономного округу
Прапор Ямало-Ненецького автономного округу Герб Ямало-Ненецького автономного округу
Ямало-Ненецький автономний округ на карті Росії
Ямало-Ненецький автономний округ на карті Росії
Адміністративний центр Салехард
Площа

- Усього
- % водн. пов.

5-й

750 300 км²
10,1

Населення

- Усього
- Густота

72-й

538 600 (2007)
0,7 осіб/км²

Федеральний округ Уральський
Економічний район Західно-Сибірський
Автомобільний код 89
Часовий пояс MSK+2 (UTC+5)

Адміністративний центр округу — місто Салехард.

Межує з Ненецьким автономним округом, Республікою Комі, Ханти-Мансійським автономним округом, Красноярським краєм.

Утворений 10 грудня 1930.

У Ямало-Hенецком автономному окрузі за даними на 2017 рік майже 24% працівників заробляють більше 100 тисяч російських рублів в місяць. ЯНАО займає перше місце в рейтингу рівня зарплат в регіонах Росії.

ГеографіяРедагувати

Округ розташований на півночі в арктичній зоні Західно-Сибірської рівнини, в центрі Крайньої Півночі Росії, північна частина округу за Полярним колом. Займає обширну площу в 769 тис. км², що майже на третину перевищує територію Франції.

Найпівнічніша материкова точка автономного округу знаходиться на 73° північної широти, 800 км за Північним Полярним колом. Більше половини округу розташована за Полярним колом, невелика частина його території знаходиться на східному схилі Уральського хребта. На території округу знаходиться півострів Ямал. Омивається водами Карського моря. Включає острови: Білий, Оленячий, Шокальського та ін[1].

КліматРедагувати

Клімат континентальний, визначається наявністю багаторічної мерзлоти, близькістю холодного Карського моря, великою кількістю заток, річок, боліт і озер. У цілому для округу характерна тривала зима сувора, довга (до 8 місяців), часто бувають заметілі. Пересічна температура січня —24… —25° С[1]. Сильні вітри, невелика величина сніжного покриву. Літо коротке, прохолодне. Пересічна температура липня від +3,6°… +10,Г (на півночі) та + 14°… +15° (на півдні)[1]. Опадів 220–420 мм на рік. Майже повсюди поширена багаторічна мерзлота. Середньорічна температура повітря негативна, на Крайній Півночі вона досягає −10° С. Мінімальні температури взимку опускаються до −59° С. Влітку, в липні, можуть підвищуватися на всій території до +30° С.

Часті магнітні бурі, що супроводжуються полярним сяйвом.

Територія округу розташовується в основному в трьох кліматичних зонах: арктичній, субарктичній і зоні північної (тайгової) смуги Західно-Сибірської низовини. Клімат арктичної частини характеризується тривалою, холодною і суворою взимку з сильними бурями, морозами і частими завірюхами (найнижча температура: −59° З), малою кількістю опадів, дуже коротким літом (50 днів), сильними туманами.

Субарктична зона займає південну частину Ямальського півострова. Тут клімат більш континентальний: опади у вигляді дощів, літо до 68 днів. Клімат північної (тайгової) смуги Західно-Сибірської низовини різко континентальний, середня температура тут вище, літо тепле і вологе (до 100 днів).

РельєфРедагувати

Рельєф території округу переважно рівнинний, вкритий тундрою чи лісотундрою з безліччю озер і боліт. На заході округу схили Полярного Уралу (висота до 1472 м), тягнеться на 200 км[1].

ГідрографіяРедагувати

Водні ресурси регіону відрізняються багатством і різноманітністю. Вони включають: узбережжя Карського моря, численні затоки і губи, річки, озера, болота і підземні води. Берегова лінія дуже порізана, далеко в суходіл вдаються Обська, Байдарацька та Гиданська губи (затоки), між ними — півострови Ямал та Гиданський[1]. Обська губа — затока Карського моря, є однією з найбільших морських заток російської Арктики, її площа — 44 км².

На території округу розташовано близько 300 тис. озер і 48 тис. річок, найбільшими з яких є Об і її гирло, а також річки Надим, Таз і Пур. Річка Об, одна з найдовших в Росії, тече в межах округу двома могутніми рукавами. Наявність озер, більшість з яких льодовикового походження, — одна з характерних рис ландшафту Ямало-Ненецького АО. Підземні води характеризуються величезним артезіанським басейном площею 3 млн км², що включає запаси термальних вод.

ҐрунтиРедагувати

Ґрунти в північній частині тундрові глейові й болотні, на півдні переважно глейово-підзолисті та підзолисто-болотні[1].

Корисні копалиниРедагувати

Корисні копалини: залізна руда, природний газ, нафта, руди рідкісних металів, буре вугілля, будівельні матеріали.

Регіон займає одне з провідних місць в Росії за запасами вуглеводнів, особливо природного газу. На території округу розташовані такі родовища:

ІсторіяРедагувати

На території Ямало-Ненецького АО знайдено фрагменти орнаментованої кераміки кінця З — початку 2-го тисячоліття до н. е. Збереглися художні вироби 4—1 століть до н. е., виконані в традиціях «звіриного стилю» (різьблені рукоятки з кістки, прикрашені візерунком бронзові застібки тощо). Тепер у народно декоративно-ужитковому мистецтві поширені різьблення на дереві, на рогу, аплікація з хутра, виготовлення ювелірних прикрас[1].

З 1187 року земля ненців і хантів була захоплена новгородцями, а після розгрому Новгорода Москвою в 1478 р. ці землі переходять під владу Московського князівства. Експансія Москви на ненців і хантів відбувається і по сьогоднішній день, впливаючи на зникнення культури, мови і самоідентичності народів ненців і хантів.

Ямало-Ненецький автономний округ утворений (спочатку як національний) у складі Уральської області 10 грудня 1930 року. Пізніше входив в Обсько-Іртишську й Омську області, а з 14 серпня 1944 року округ включений до Тюменської області. З 1977 року має статус автономного, а з 1992 року, після підписання Федеративного договору, ЯНАО став повноправним суб'єктом РФ.

НаселенняРедагувати

Населення — 538 тис. 600 осіб (2007). Щільність населення — 0,7 осіб/км² (2007), питома вага міського населення — 85,0% (2007).

Національний склад округу: росіяни (61,7%), українці (9,7%), ненці (5,9%), татари (5,6%), ханти (1,9%), азербайджанці (1,8%), башкири (1,7%), білоруси (1,3%), комі (1%), молдовани (0,9%) (перепис 2010 року)[2].

Етнічні
групи
1939 1959 1970 1979 1989 2002 20101
Кількість % Кількість % Кількість % Кількість % Кількість % Кількість % Кількість %
Ненці 13 454 29,3% 13 977 22,4% 17 538 21,9% 17 404 11,0% 20 917 4,2% 26 435 5,2% 29 772 5,9%
Ханти 5 367 11,7% 5 519 8,9% 6 513 8,1% 6 466 4,1% 7 247 1,5% 8 760 1,7% 9 489 1,9%
комі 4 722 10,3% 4 866 7,8% 5 445 6,8% 5 642 3,6% 6 000 1,2% 6 177 1,2% 5 141 1,0%
Селькупи 87 0.2% 1 245 2,0% 1 710 2,1% 1 611 1,0% 1 530 0,3% 1 797 0,4% 1 988 0,4%
Росіяни 19 308 42,1% 27 789 44,6% 37 518 46,9% 93 750 59,0% 292 808 59,2% 298 359 58,8% 312 019 61,7%
Українці 395 0,9% 1 921 3,1% 3 026 3,8% 15 721 9,9% 85 022 17,2% 66 080 13,0% 48 985 9,7%
Татари 1 636 3,6% 3 952 6,3% 4 653 5,8% 8 556 5,4% 26 431 5,3% 27 734 5,5% 28 509 5,6%
Інші 871 1,9% 3 065 4,9% 3 574 4,5% 9 694 6,1% 54 889 11,1% 71 664 14,1% 74 625 14,3%
1 17,517 жителів не вказали власну національну приналежність.[3]

Національний склад по районам за переписем 2010 року:[4]

росіяни українці ненці татари ханти азербайджанці башкири білоруси комі
м. Губкінський 61,5% 12,2% 0,1% 7,1% 0,0% 1,0% 3,5% 2,5% 0,0%
м. Лабитнангі 72,3% 9,9% 1,4% 2,9% 1,1% 1,1% 0,7% 1,7% 1,8%
м. Муравленко 58,2% 12,1% 0,1% 9,7% 0,3% 4,4% 3,8% 2,1% 0,0%
м. Новий Уренгой 65,7% 11,0% 0,1% 5,1% 0,1% 2,0% 1,7% 1,1% 0,1%
м. Ноябрськ 66,2% 12,4% 0,0% 6,8% 0,0% 2,9% 2,3% 1,5% 0,0%
м. Салехард 65,0% 6,2% 3,0% 9,0% 3,3% 0,6% 0,6% 0,8% 2,7%
м. Надим 75,1% 9,1% 1,3% 5,1% 0,2% 0,8% 1,1% 1,1% 0,3%
м. Тарко-Сале 63,6% 8,1% 5,0% 5,6% 0,5% 1,2% 1,2% 1,6% 0,7%
Красноселькупський район 54,8% 6,0% 1,2% 3,6% 0,7% 1,0% 1,8% 1,3% 0,4%
Надимський район 71,6% 9,2% 4,1% 5,0% 0,2% 1,5% 1,1% 1,0% 0,7%
Приуральський район 41,7% 5,6% 20,6% 2,0% 16,3% 0,6% 0,6% 0,5% 6,1%
Пуровський район 62,0% 8,8% 6,7% 4,3% 0,7% 1,3% 1,2% 1,4% 0,5%
Тазівський район 30,5% 4,8% 54,2% 3,1% 0,2% 1,0% 0,4% 0,5% 0,1%
Шуришкарський район 28,8% 1,6% 1,8% 1,3% 44,9% - 0,1% 0,4% 18,0%
Ямальський район 22,5% 2,4% 64,4% 2,9% 2,2% 0,1% 0,2% 0,4% 0,4%

Ямало-Ненецький округ та УкраїнаРедагувати

Через велику частку українців (перш за все зі Східної України) та татар у населенні, яка ставала ще більшою у компактних поселеннях нафтовиків, округ отримав жартівливу назву «Татаро-Донецький»[5].

Адміністративний поділРедагувати

Район, міський округ Площа,
км²
Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2018[6])
Центр Поселення Населені
пункти
Красноселькупський район 106758,99 6384 6204 5916 Красноселькуп 3 4
Надимський район 99792,40 69413 66530 64288 Надим 9 11
Приуральський район 64971,29 15546 14995 15366 Аксарка 4 14
Пурівський район 108796,95 47667 51280 51792 Тарко-Сале 8 10
Тазівський район 133896,20 15600 16537 17235 Тазовський 5 9
Шуришкарський район 54740,91 9559 9814 9423 Мужі 7 26
Ямальський район 148726,53 14918 16310 16779 Яр-Сале 6 10
Губкінський міський округ 72,20 20407 23335 27930 Губкінський - 1
Лабитнангський міський округ 161,11 27333 26936 26122 Лабитнангі - 1
Муравленковський міський округ 91,76 35926 33391 32427 Муравленко - 1
Новоуренгойський міський округ 112,20 94456 104107 114837 Новий Уренгой - 1
Ноябрський міський округ 191,00 102949 110620 106930 Ноябрськ - 1
Салехардський міський округ 1017,68 37035 42845 49502 Салехард - 2

Найбільші населені пунктиРедагувати

Нижче подано список усіх населених пунктів, які мають чисельність населення понад 10 тисяч осіб:

Населений пункт Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
1 Ноябрськ 96 440 110 620
2 Новий Уренгой 94 456 104 107
3 Надим 48 701 46 611
4 Салехард 36 827 42 544
5 Муравленко 35 926 33 391
6 Лабитнангі 27 304 26 936
7 Губкінський 20 407 23 335
8 Тарко-Сале 18 517 20 398
9 Пангоди 10 868 10 805
10 Уренгой 9 329 10 066

ЕкономікаРедагувати

Провідні галузі господарства[1]:

  • газодобувна (видобування газу на родовищах Медвежому, Уренгойському, Вингапуровському, Похромському та ін.),
  • нафтодобувна (видобування нафти на родовищах Холмогорському, Суторминському та ін.),
  • рибна (2 рибокомбінати і 5 рибозаводів у Салехарді, Тазівському та Новому Порту).
  • лісова і деревообробна промисловість.
  • підприємства будівельних матеріалів.

Ямало-Ненецький автономний округ — один з головних районів оленярства колишнього СРСР, а тепер Російської Федерації (у 1982 році поголів'я оленів налічувало 372 тис. голів), хутрового промислу та кліткового звірівництва (блакитний песець, сріблясто-чорна лисиця, кольорові норки)[1].

ТранспортРедагувати

Судноплавство на Обі, Обській і Тазівській губах, Надиму, Тазу, Пуру. Велике транспортне значення має Північний морський шлях, автомобільне та повітряне сполучення. Від 1984 року будується залізниця Сургут — Новий Уренгой. У Салехарді, Надимі, Новому Уренгої, Ноябрську споруджено аеропорти. Діють 9 трансконтинентальних газопроводів з Медвежого та Уренгойського родовищ; газопровід Уренгой — Помари — Ужгород[1].

КультураРедагувати

У 1914 році на території теперішнього Ямало-Ненецького АО налічувалося лише 3 початкові школи, а вже у 1981–1982 навчальному році в окрузі діяло 75 загальноосвітніх шкіл, в яких вчилось 38 тис. учнів, 4 професійно-технічних училища з понад 1 тис. учнів, 5 середніх спеціалізованих навчальних заклади (1,3 тис. учнів)[1]. За часів СРСР було створено 87 масових бібліотек з фондом понад 1 млн одиниць зберігання, 73 клубні заклади, 165 кіноустановок, споруджено окружний краєзнавчий музей в Салехарді, 5 палаців піонерів і школярів, станція юних техніків, станція юних туристів, клуб юних моряків, 7 спортивних шкіл та 9 філіалів[1].

Виходили окружні газети «Красный Север» (російською і ненецькою мовами). Було створено окружний комітет по телебаченню і радіомовленню для пеердач ненецькою, хантийською та російською мовами. За допомогою системи «Орбіта-3» був налагоджений прийом першої програма Центрального телебачення. Вствновлено 8 телеустановок космічного зв'язку типу «Москва» для прийому 2 московської програми. В найвіддаленіших населених пунктах встановлено 20 малих телестанцій типу «Екран-4М». В райцентрах створено редакції районного мовлення.[1]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати