Відкрити головне меню

Поширення і екологіяРедагувати

Ареал виду охоплює Балкани, Крим, Малу Азію, Кавказ, Середню Азію. Занесено до Червоної книги України. У Криму поширений від мису Айя до Кара-Дагу, а також у Байдарській долині.

Загальна характеристикаРедагувати

Вічнозелене дерево до 15 м заввишки. Стовбур збіжистий, скривлений, у старому віці дуплистий. Кора сіра, відшаровується тонкими смужками. Хвоя завдовжки 1 мм, лускоподібна, тупа. Шишкоягоди близько 1 см в діаметрі, фіолетово-чорні, вкриті дерев'янистими лусками, дозрівають через рік, восени. Запилюється у березні-квітні. Розмножується насінням.

Тривалість життя близько 600 років[1]. У Криму були знайдені дерева, вік яких був від 1000 до 2000 років. Найстаріший екземпляр ялівцю високого було виявлено фахівцями Київського еколого-культурного центру в районі мису Сарич на висоті Гугерджін. Його вік — дві тисячі років, обіймище стовбура 4,9 м, висота 15 м. Цей екземпляр фахівці вважають найстарішим деревом в Україні та Європі[2]. Неподалік, в урочищі Батилиман було знайдено шістнадцять дерев цього виду віком понад 1000 років. Одне дерево має вік 1400 років, два — по 1300 років, одне — 1200 років, одне — 1100 років, інші дерева по 1000 років. Обіймище стовбурів від 2,50 м  до 3,45 м, висота 8-12 м. Таким чином, було виявлено, що в урочище Батилиман на площі близько 4 га росте відразу 16 дерев, що мають вік 1000–1400 років.[3]

Умови зростанняРедагувати

У Криму ялівець високий найчастіше зростає на приморських крутих, переважно південних схилах, які сильно прогріваються, з щебенисто-кам'янистими ґрунтами, на вапняках, сланцях, виходах вулканічних порід. Ареал розповсюдження до висоти 400 м над рівнем моря. Формує рідколісся субсередземноморського, геміксерофільного типу. Трапляється у сухих фісташкових і пухнастодубових лісах. Ксерофіт.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати