Ялин (пол. Lalin) — давнє українське лемківське село у Закерзонні в Польщі, у гміні Сянік Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 342 особи (2011[1]).

Село
Ялин
пол. Lalin
Церква св. Юрія

Координати 49°37′59″ пн. ш. 22°06′00″ сх. д. / 49.63333300002777548° пн. ш. 22.100000000027780089340013° сх. д. / 49.63333300002777548; 22.100000000027780089340013Координати: 49°37′59″ пн. ш. 22°06′00″ сх. д. / 49.63333300002777548° пн. ш. 22.100000000027780089340013° сх. д. / 49.63333300002777548; 22.100000000027780089340013

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Сянік
Населення 342 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 36-207
Автомобільний код RSA
SIMC 0359304
OSM 3010804 ·R (Гміна Сянік)
Ялин. Карта розташування: Польща
Ялин
Ялин
Ялин (Польща)
Ялин. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Ялин
Ялин
Ялин (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Розташування ред.

Знаходиться у гміні Сянік, Сяноцький повіт, Підкарпатське воєводство (південно-східна частина Польщі). Село розташоване приблизно за 13 км на північний захід від повітового центру — містечка Сянік і за 45 км на південь від воєводського центру — міста Ряшів. Через село протікає Стобниця — притока Віслоку. Село знаходиться на Лемківщині, де з обох сторін Карпат і кордону протягом століть до 1947 року проживала етнографічна група українських горян — лемків.

Назва ред.

Перший масив писемних документів наявний з кінця XIV — початку XV ст. Тоді були вже сусідні села Ялин, а пізніше одне звалось Руський Ялин на відміну від іншого — Ялин Німецький (Тевтонський). Відмінність у назві спричинювалась відмінністю у правовому статусі жителів, адже тоді села закріпачувалися за руським або німецьким (тевтонським) правом, а вже дещо пізніше поширилось також волоське право.

Історія ред.

На початку ХХ сторіччя й до початку Першої світової війни в селі діяло товариство Січ[2]. На 01.01.1939 у селі було 790 жителів (720 українців-грекокатоликів, 50 українців-римокатоликів, 10 поляків і 10 євреїв)[3]. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

Після виселення українського корінного населення в СРСР (вересень 1945 року, місто Калуш Станіславської області — 139 дворів, 750 осіб)[4] та на приєднані німецькі землі (1947 р., Операція Вісла), у селі оселилися поляки.

Хоча згодом з німецьких земель була можливість повернутися на рідну землю, та для лемків було заборонено виявляти свою ідентичність, читати лемківську літературу, на практиці справляти лемківські традиції, носити з одягу що-небудь, що могло визначити їх як лемків. Для спійманого на цьому загрожувало покарання або навіть смерть.

Сьогодення ред.

На кінець 2010 року населення становило 350 осіб.

Збереглася парафіяльна церква святого Юра (належала до Сяніцького деканату Перемиської єпархії Української греко-католицької церкви, з 1934 р. — до того ж деканату Апостольської адміністрації Лемківщини.

Демографія ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 175 49 117 9
Жінки 167 42 101 24
Разом 342 91 218 33

Примітки ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ялин

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. author., Трильовський, Петро,. Гей, там на горі "Січ" іде! : пропам'ятна книга "Січей". OCLC 62592038.
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 74.
  4. 70 років тому в Калуш перевезли цілком село Ялин Саноцького повіту. Архів оригіналу за 13 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання ред.