Відкрити головне меню

Я́ків Баш (літературний псевдонім Башмака Якова Васильовича; 8 серпня 1908, Милове — 14 березня 1986, Київ) — український радянський письменник.

Яків Васильович Башмак
Yakiv Bash.jpg
Псевдо Яків Баш
Народився 8 серпня 1908(1908-08-08)
Милове, Качкарівська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 14 березня 1986(1986-03-14) (77 років)
Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів українська і російська
Партія ВКП(б)
Нагороди
Орден Жовтневої Революції — 1978Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985Орден Трудового Червоного Прапора — 1960
Орден Трудового Червоного Прапора — 1967Орден «Знак Пошани»  — 1958Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Премії Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1970

БіографіяРедагувати

Народився в 8 серпня 1908 року в селі Миловому на Херсонщині. Був батраком.

З 19 років працював на будівництві Дніпрогесу. Член ВКП (б) з 1931 року. У 1937 закінчив Київський університет. В роки німецько-радянської війни був учасником партизанського руху.

Перше оповідання «Криця» надруковано в журналі «Огонек» (1931). Збірка нарисів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), роман «На берегах Славути» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Повість «Професор Буйко» (1949) про Героя Радянського Союзу професора Петра Буйка.

НагородиРедагувати

Повість «Професор Буйко». Романи «Надія» і «На крутій дорозі» в 1970 році удостоєні республіканської премії ім. М. Островського.

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» та іншими нагородами. Почесний громадянин міста Запоріжжя.[1]

ТвориРедагувати

  • Вибране. К., 1948;
  • Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
  • Твори. К., 1959.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати