Відкрити головне меню

Георгій (Жорж) Богданович Якулов (2 (14) січня 1884(18840114), Тифліс — 28 грудня 1928, Єреван) — вірменський і російський художник, художник театру і теоретик мистецтва.

Георгій Богданович Якулов
George Yakulov by P.Konchalovsky (1910, GTG).jpg
Портрет Георгія Якулова
(Петро Кончаловський, 1910)
Народження 2 (14) січня 1884(1884-01-14)
Тифліс (нині Тбілісі)
Смерть 28 грудня 1928(1928-12-28) (44 роки)
  Єреван
Поховання Новодівочий цвинтар
Національність вірмени
Громадянство Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Жанр пейзаж
Навчання Лазаревський інститут східних мов і Московське училище живопису, ліплення і зодчества
Діяльність художник, сценограф
Вчитель Konstantin Yuon[d]

Якулов Георгій Богданович у Вікісховищі?
Георгій Якулов, ескіз декорації до оперети Ж. Оффенбаха (1924, Вірменська національна галерея)
Георгій Якулов, «Кафе Пірротеск» (1917, Вірменська національна галерея)

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в Тифлісі 2 (14) січня 1884 року в сім'ї адвоката. У 1893 році мати, після смерті чоловіка, переїхала з дітьми до Москви. У 1893–1899 роках Георгій навчався у Лазаревському інституті східних мов, в цей час захопився мистецтвом. У 1901 році остаточно вирішив стати художником, займався впродовж двох місяців в майстерні К. Ф. Юона. Пізніше вступив до Московського училища живопису, скульптури і зодчества, з якого у 1903 році був відрахований за пропуски занять та іспитів[1]. Невдовзі був призваний до армії, служив на Кавказі, у 1904 році був відправлений на російсько-японський фронт. Деякий час жив в Маньчжурії, під впливом незвичайних світлових ефектів цієї місцевості і вражень, отриманих на Далекому Сході, почав роком пізніше розробляти свою власну теорію світла[2]. Після порання під Харбіном повернувся до Москви.

З 1905 року розпочав самостійну художню діяльність. Брав участь у виставках, зокрема, в експозиціях «Спілки російських художників» і «Світу мистецтва», був близький до кіл «Блакитної троянди». У 1910–1911 роках часто запорошувався оформлювати приватні бали і аматорські вистави. У 1913 році побував у Парижі, де познайомився з Сонею і Робером Делоне й виявив близькість художніх поглядів з французькими майстрами. У 1914 році спільно з Б. Лівшицем і А.-В. Лур'є опублікував маніфест «Ми і Захід». Текст маніфесту французькою мовою був надрукований Г. Аполлінером у Mercure de France.

У 1914 році знову був призваний на військову службу. Війна перервала творчу роботу до 1917 року, коли він, після важкого поранення, повернувся до Москви.

Художник брав участь в оформленні декількох московських кафе. У 1916–1917 роках разом з О. Родченко, А. Лентуловим, В. Татліним та іншими оформив інтер'єри кафе «Піттореск» (після революції «Червоний Півень»). У 1919 році створив розписи інтер'єру та частини екстер'єру кафе «Стійло Пегаса» на Тверському бульварі, яке був одним з найбільш популярних місць московської богеми, в особливості імажиністів.

Після революції 1917 року викладав у Перших Державних вільних художніх майстернях.

З 1918 року багато працював художником театру, в основному у Камерному театрі Таїрова. У 1920-ті працював переважно театральним декоратором і модельєром. До цього часу відносяться такі видатні роботи Якулова для театру, як «Принцеса Брамбілла» (1920) і «Жирофле-Жирофля» (1922), поставлені на сцені Камерного театру.

У 1923 виконав проект пам'ятника «Двадцяти шести комісарам» для Баку (спільно з В. Щуко), у вигляді величезної спіралі (синтез гір Закавказзя і руху революції), в якому химерно розвинув ідеї Башти III Інтернаціоналу Татліна. Цей проект отримав першу премію на плебісциті в Баку і диплом «поза конкурсом» на Міжнародній виставці декоративних мистецтв у Парижі, яку художник відвідав у 1925 році.

У 1928 році помер від запалення легенів в Єревані.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Якулов Георгій Богданович