Яковлівка (Роздільнянський район)
Я́ковлівка (у минулому — Кармазіна, Скурського[2]) — село в Україні, у Степанівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 994 особи.
село Яковлівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район | Роздільнянський район |
Тер. громада | Степанівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA51140150200063876 |
Облікова картка | Яковлівка (Роздільнянський район) |
Основні дані | |
Засноване | 1824 (200 років) |
Перша згадка | 1824 |
Населення | ▲994 (01.01.2018)[1] |
Площа | 2,403 км² |
Густота населення | 370,37 осіб/км² |
Поштовий індекс | 67412 |
Телефонний код | +380 4853 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 46°51′44″ пн. ш. 29°57′27″ сх. д. / 46.86222° пн. ш. 29.95750° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
14 м |
Водойми | р. Кучурган |
Місцева влада | |
Адреса ради | 67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Дружби, 27 |
Карта | |
Мапа | |
|
Історія
ред.Село засноване у 1824 році кріпаками.
В 1859 році у власницькому селищі Кармазіна (Яковлівка) 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 14 дворів, в яких мешкало 57 чоловік і 49 жінок[3].
В 1887 році у селищі Яковлівка Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 101 чоловік та 94 жінки[4].
Станом на 20 серпня 1892 року при селищі Яковлівка 2-го стану були польові землеволодіння (11 десятин, 1200 сажнів) Бессарабчука Тимофія (Фоми) Філоновича (Филимоновича) (папушойський поміщик)[5], а також (3056 десятин, 1200 сажнів) Жуковського Володимира Миколайовича (поручник)[6].
В 1896 році у селищі Яковлівка (Кармазіна) Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 44 двора, в яких мешкало 256 людей (136 чоловік і 120 жінок)[7].
На 1 січня 1906 року в селищі Яковлівка (Кармазіна) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, який розташований на лівій стороні Кучургану, було товариство наділених колишніх поміщицьких селян, товариство селян (Чорний, Кобець, Таранюки, Мащуки та ін.) й десятинники на землях останніх; проживали малороси; сільський староста й писар; земська школа (навчалось 35 хлопців та 20 дівчат[8]) та при ній земська сільська бібліотека; існували колодязі; 60 дворів, в яких мешкало 317 людей (158 чоловіків і 159 жінок)[9].
У 1916 році в селищі Яковлівка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 243 людини (89 чоловік і 154 жінок). На хуторі Яковлівка мешкало 18 людей (8 чоловік і 10 жінок)[10].
Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Яковлівка (Кармазіна, Карамазіна) Розаліївської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 69 домогосподарств. Для 54 домогосподарів рідною мовою була українська, 13 — німецька, 2 — російська. В селищі 334 людини наявного населення (150 чоловіків і 184 жінок). Родина домогосподаря: 143 чоловіків та 166 жінок (родичів: 6 і 17; наймані працівники і прислуга: 1 і 1 відповідно). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 8 чоловіків, на заробітках — 1 жінка[11].
01.02.1945 року до складу населеного пункту увійшло село Шаци.[12][13]
Станом на 1 вересня 1946 року село входило до складу Мар'янівської сільської Ради.[13]
16 травня 1964 р. до складу Яковлівки увійшло колишнє село Мар'янівка.[14][15][16]
На 1 травня 1967 року у селі знаходився господарський центр колгоспу «40 років Жовтня»[16].
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 799 осіб, з яких 361 чоловік та 438 жінок.[17]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 887 осіб.[18]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[19]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 90,79 % |
російська | 7,64 % |
болгарська | 0,90 % |
молдовська | 0,56 % |
Відомі люди
ред.- Парова, Лідія Андріївна (1915—після 1991) — вчителька, Відмінник народної освіти УРСР; єдина людина, яка навчала в одному навчальному закладі середньої освіти двох космонавтів: Г.Т. Добровльського та Г.С. Шоніна. В 1941—1942 роках працювала в місцевій школі[20].
- Чорний Іван Іванович (1925—2008) — радянський і український художник, живописець, лауреат різних премій і нагород.
Примітки
ред.- ↑ Паспорт Яковлівської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ В.А. Ауман, В.Ф. Баумгертнер, В. Бретт, Н.Ф. Бугай, Н.А. Варденбург, Ю.А. Петров, В.Г. Чеботарева, А.И. Эрлих (2006). НЕМЦЫ РОССИИ. НАСЕЛЕННЫЕ ПУНКТЫ И МЕСТА ПОСЕЛЕНИЯ. ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ (PDF). Москва. с. 207. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 31 січня 2021.
- ↑ XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 145.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 17.(рос.)
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 29.(рос.)
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 44.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 385.(рос.)
- ↑ Справочная книга Херсонской епархіи. — Одесса: Типографія Е. И. Фесенко, 1906. — С. 646.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 159.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 321.(рос.)
- ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 34-35.(рос.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 01.02.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Одеської області»
- ↑ а б Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387, 957, 1033, 1037.
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1964 — № 26 — с. 371.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 418.
- ↑ а б Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 89, 113.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Лідія Андріївна Парова – вчитель двох одеських космонавтів, сайт Одеситка, 18.09.2023]
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |