Яковлєва Олена Олексіївна

радянська і російська акторка театру і кіно
(Перенаправлено з Яковлева Олена Олексіївна)

Олена Олексіївна Яковлєва (рос. Еле́на Алексе́евна Я́ковлева, нар. 5 березня 1961; Новоград-Волинський, Житомирська область, УРСР, СРСР) — радянська та російська акторка театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка Російської Федерації (1995). Лауреатка премій Ніка (1989, 1992), «ТЕФІ» (2004), Державної премії Російської Федерації в області літератури і мистецтва (2000), двох премій «Золотий орел» (2005 2017). Народна артистка Російської Федерації (2002). Кавалер ордена Пошани (2006).

Олена Яковлєва
Ім'я при народженніЕлена Алексеевна Яковлева
Народилася5 березня 1961(1961-03-05) (63 роки)
Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Національністьукраїнка
ГромадянствоСРСРРосія
Діяльністьакторка, акторка театру, кіноакторка, ведуча, телеведуча
Alma materДержавний інститут театрального мистецтва (1984)
Роки діяльності1983 - дотепер
IMDbID 0945094
Нагороди та премії

CMNS: Олена Яковлєва у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народилася в сім'ї Валерії Павлівни, співробітниці НДІ, та Олексія Миколайовича, військовослужбовця. Родині доводилося часто переїжджати з місця на місце. Як наслідок, Олена змінила багато шкіл.

Школу закінчила в Харкові в 1978 р. Після закінчення встигла попрацювати бібліотекаркою в ХДУ і картографкою. Потім працювала комплектувальницею на Харківському заводі електроапаратури. В 1980, коли накопичила грошей, вирушила до Москви вступати до Російського інституту театрального мистецтва. Вступила з першої спроби. За словами викладача Володимира Андреєва, на вступних іспитах було зрозуміло, що її чекає велике майбутнє: при вступі, читаючи монолог, стала на коліна, і приймальна комісія слухала її стоячи.

Інститут закінчила в 1984 році, після чого була прийнята в один з провідних театрів Москви — «Современник». За введення її до трупи театру члени художньої ради на чолі з Галиною Волчек проголосували одноголосно (рідкісний випадок). Дебютувала в ролі Гітель у відновленій виставі Галини Волчек «Двоє на гойдалках» (1984), за п'єсою У. Гібсона. Першим партнером був Микола Попков.

У 1986 р. Валерій Фокін запропонував перейти в театр ім. Єрмолової, там вона працювала три роки. Потім повернулася до театру «Современник». У травні 2011 р., через 28 років праці в театрі, знову його покинула, разом з нею з театру пішов її чоловік Валерій Шальних.

Дебютом в кіно стала картина Георгія Юнгвальд-Хилькевича «Двоє під однією парасолькою» (1983).

У 1980-ті рр. багато знімалася (Марія в «Плюмбум, або Небезпечна гра» В. Абдрашитова, Міла у «Час літати» А. Сахарова та інші). Всесоюзна слава прийшла до неї після ролі Тані Зайцевої в фільмі «Інтердівчинка» (1989) режисера Петра Тодоровського, за скандальною повістю В. Куніна.

У 1990-ті Тодоровський-старший зняв Яковлєву ще в трьох своїх фільмах: «Анкор, ще анкор» (1992), «Яка дивна гра» (1995) і «Ретро втрьох» (1998). Згодом шкодувала про свою незіграну роль дружини комдива у фільмі Микити Михалкова «Стомлені сонцем» (1994), на яку режисер затвердив Інгеборгу Дапкунайте.

На новий пік популярності акторку піднесла роль Насті Каменської в телевізійному серіалі «Каменська».

У 2016 та 2018 роках відвідала окупований Крим через закриті пункти пропуску. Через це була внесена до бази сайту «Миротворець»[2], а у 2017 році Держприкордонслужба не впустила Яковлєву до України й заборонила в'їзд на 3 роки[3].

Приватне життя

ред.
  • Перший чоловік — Сергій Юлін (нар. 20 квітня 1957), драматичний актор, Заслужений артист Російської Федерації (1999), художній керівник Забайкальського крайового драматичного театру. Одружилися ще студентами, через пів року розлучилися.
  • Другий чоловік — Валерій Шальних (нар. 8 квітня 1956), актор Московського театру «Современник» (1977—2011), Народний артист Росії (2006). Шлюб подружжя зареєстровано 3 березня 1990 р. в Грибоєдовському РАГСі Москви, до цього п'ять років жили у фактичному шлюбі. Свідком на весіллі був Ігор Кваша.
    • Син — Денис (нар. 7 листопада 1992), вчиться на режисерському факультеті Гуманітарного інституту телебачення і радіомовлення на Великій Поляні в Москві, режисер.

Улюблені письменники Олени — Іван Бунін і Володимир Набоков. Хобі — верхова їзда та ролики.

Фільмографія

ред.
Год Фильм Роль
1983 Двоє під однією парасолькою Лера
1986 Плюмбум, або Небезпечна гра Марія
1987 Час літати Міла
1988 Вірними залишимося
1988 Крок Тетяна
1988 Політ птаха Лека Храпова в молодості
1988 Гнів батька
1989 Інтердівчинка Таня Зайцева
1989 Сходи Аля
1989 Серце не камінь Віра Пилипівна
1989 Свій хрест Ольга, дружина Сергія
1990 Мати Ісуса сестра Марія
1990 Російська рулетка Малятко
1990 Чернов Ірина-Айрін
1991 Справа Сухово-Кобиліна француженка
1991 Шалена баба Олександра Михайлівна, мати Кирила
1992 Чорний квадрат Рита
1992 Анкор, ще анкор! Аня Крюкова
1992 Виховання жорстокості у жінок і собак Анна
1992 Одна на мільйон Олена Мещерина, лікарка ветеринарної лікарні
1993 Вітька Шушера й автомобіль Вітіна мама, стюардеса
1993 Ця жінка у вікні Емма Іванівна
1995 Яка дивна гра Віра Маркелова, вагітна сусідка
1998 Ретро втрьох Рита
1998 Юкка Ксенія
2004 Мій зведений брат Франкенштейн Рита
2004 Таємниця вовчої пащі Есмеральда
2006 Точка Камео
2006 Ніхто не знає про секс мама Кеші
2006 Я залишаюся Наталія Іванівна Тирса
2008 Сімейка Ади дружина Івана
2007 Лілії для Лілії Лілія Бурцева
2007 Важливіше, ніж любов Лілія Іванівна Бурцева, лікарка
2007 Дякую за любов Ольга Аркадіївна Аверіна
2007 Нічні відвідувачі Ірина Михайлівна Орловська, відома акторка
2008 Карасі Лариса Львівна, дружина Аркадія
2008 Привіт, кіндере Світлана
2008 Життя налагоджується
2009 Знайда Анна Сергіївна
2010 У стилі Jazz мати Ірини, стюардеса
2010 Рита Маргарита Валеріївна
2010 Мамочки Надія Василівна Суворова, директорка дитсадка
2010 Найда-2 Анна Сергіївна
2012 П'ять зірок Альбіна
2013 Вальс- Бостон Надія Петрівна
2017 Останній богатир Баба Яга

Нагороди

ред.
 
Церемонія вручення Державних премій і премій Президента Росії, 12 червня 2001.
  • 1995 — почесне звання Заслужений артист Російської Федерації — за заслуги в галузі мистецтва.
  • 2001 — лауреатка Державної премії Російської Федерації в області літератури і мистецтва 2000 р. (в галузі театрального мистецтва) за виконання ролей класичного і сучасного репертуару. Премію акторці Московського театру «Современник» Олені Яковлевій вручав Президент Російської Федерації Володимир Путін 12 червня 2001-го в Єкатерининському залі Кремля в Москві.
  • 2002 — почесне звання Народний артист Російської Федерації — за великі заслуги в галузі мистецтва.
  • 2006 — кавалер Ордена пошани — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва та досягнуті творчі успіхи.

Санкції

ред.

6 січня 2023 року додана до санкційного списку України.[4][5]

Примітки

ред.
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #14389403X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Яковлева Елена Алексеевна - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 30 серпня 2018.
  3. Зірку серіалу "Каменська" Яковлеву не пустили до України через поїздки в Крим (укр.). Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  4. ЯКОВЛЄВА Олена Олексіївна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Посилання

ред.
  • Олена Яковлєва на сайті IMDb (англ.)