Яблуня лісова
Я́блуня лісова́ (Malus sylvestris Mill., Malus praecox Borkh.) — дерево родини розових (Rosaceae). Місцеві назви — дичка, кислиця тощо.
| Яблуня лісова | |
|---|---|
| |
| Яблуня лісова в Росії | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Рід: | Яблуня (Malus) |
| Вид: | Яблуня лісова (M. sylvestris)
|
| Біноміальна назва | |
| Malus sylvestris | |
Біологічний опис ред.
Загальна характеристика ред.
Дерево 10-15 м заввишки, рідше високий кущ. Стовбур вкритий світлою корою, що тріскається лусками. Гілки сіруваті, молоді пагони зеленувато-бурі або злегка опушені, часто закінчуються міцними колючками.
Листя ред.
Листки (1,5-12 см завдовжки, 1,2-7 см завширшки), чергові широко- або довгасто-яйцеподібні, рідше широкоеліптичні або майже округлі, до верхівки гострокінцеві, біля основи закруглені або поступово звужені в клиноподібний черешок, по краю дрібнозубчасті або подвійно пилчасто-зубчасті; молоді листки мають по жилках густе опушення, прилистки вушкоподібні, рано обпадають.
Квітки ред.
Квітки у малоквіткових зонтикоподібних суцвіттях, зібрані на укорочених пагонах, квітконіжки злегка опушені. Квітки правильні з подвійною оцвітиною, п'ятичленні. Чашолистки загострено-трикутні, відігнуті назовні. Пелюстки білі або рожеві (до 2 см завдовжки), тичинок багато, маточка одна, зав'язь нижня.
Плід ред.
Плоди кулясті або округло-яйцеподібні (1,8-2,5 см у діаметрі), жовто-зелені, іноді червонуваті. Насіння коричневе, блискуче.
Поширення ред.
Яблуня лісова росте в другому ярусі мішаних і листяних лісів, на узліссях, по чагарниках.[1] Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні — жовтні.
Популяції ред.
Поширена майже по всій Україні як у природному стані, так і в культурі, особливо в плодових розсадниках, садо- і полезахисних смугах, захисних насадженнях уздовж доріг. Райони заготівель — Київська, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Сумська, Кіровоградська, Харківська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька області. Запаси сировини значні.
Практичне використання ред.
Харчова, медоносна, лікарська, деревинна, танідоносна, декоративна, фітомеліоративна рослина.
У харчуванні ред.
Плоди Яблуні дикої містять цукри (8-10 %), Яблучну, винну й лимонну кислоти (1-2,4 %), дубильні речовини, пектини, азотисті й аміачні сполуки, мінеральні речовини (кальцій, залізо, фосфор).
Плоди дикої яблуні придатні в їжу в свіжому вигляді лише після тривалого лежання. Використовують їх в основному сушеними і для переробки.
Плоди кислиці — матеріал для фруктово-ягідного виноробства, соки їх легко шумують, швидко освітлюються, а вина мають високі смакові властивості й аромат. Яблучні вина використовують для виготовлення оцту.
З яблук готують високоякісне яблучне тісто, яке є напівфабрикатом для кондитерських виробів. Плоди консервують. З них виготовляють соки, сиропи, сидр, желе, мармелад, пастилу тощо.
Дикорослі яблука містять вдвоє більше вітамінів, ніж кулуарні сорти (до 80 мг%), до їх складу входять провітамін А, вітамін В2, ефірна олія, яка надає приємного аромату не тільки свіжим яблукам, а й їх продуктам переробки. Вони мають і фітонцидні властивості. Насіння дикої яблуні використовують для вирощування підщеп і садивного матеріалу.
В польових умовах з яблук лісової яблуні роблять фруктовий салат. Найбільш достиглі плоди чистять, виймають середину, ріжуть на невеликі шматки, пересипають цукром, трохи сіллю і заливають майонезом. Такий салат можна приготувати ранньою весною з яблук зібраних під деревом.[2]
Яблуня лісова — цінний весняний медонос і пилконос, що створює підтримуючий взяток. За рахунок яблуні бджоли нагромаджують великі запаси перги. Медопродуктивність 18-20 кг з 1 га.
У медицині ред.
У народній медицині свіжі плоди використовують для регулювання дії шлункового тракту. Сік або сидр застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях; плодове тісто й пюре — чудовий дієтичний продукт.
У промисловості ред.
Деревина яблуні ядрова, червонувато-бура, міцна, тверда, з неї виготовляють токарні й столярні вироби. Кора яблуні містить дубильні й фарбувальні речовини, в суміші з галунами дає жовту фарбу.
У озелененні ред.
Яблуня лісова має такі декоративні форми: плакучу з рясними квітками, махрову, золотисту і червоноплідну.
Рекомендується для груп, невеликих куртин і живоплотів. Стійка проти диму і газів, витримує обрізування. Посухостійкість і здатність витримувати засолені ґрунти ставить яблуню лісову в ряд цінних плодових порід-супутників для полезахисного лісорозведення, для залісення ярів і балок, захисних насаджень уздовж доріг і зрошувальних каналів.
Збирання, переробка та зберігання ред.
Збирають дикі яблука в стадії стиглості, техніка збирання залежить від подальшого використання плодів. Для тривалого зберігання їх обережно зривають з дерев і складають у дерев'яну тару. Зберігають у холодних приміщеннях при нульовій температурі. Строк зберігання два-п'ять місяців.[1] Для технічної переробки яблука струшують на полотнища, потім сортують, складають у дерев'яні ящики і відправляють на пункти переробки.
В сирому вигляді лісові яблука зазвичай їстівні, але не дуже смачні, дещо терпкуваті, однак колір і смак у різних екземплярів яблуні лісової неоднаковий. Підходять для виготовлення джемів, варень, узварів, сухофруктів.
Сушать яблука в димових сушарках при температурі 60° або на сонці. Висушені плоди пакують у паперові мішки вагою 25-50 кг і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Гродзінський А.М.; Лебеда А.П.; Джуренко Н.І.; Ісайкіна О.П. (1992). Лікарські рослини : енциклопедичний довідник (укр) . Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп». C. 486. ISBN 5-88500-055-7.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.116
Джерела ред.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.) (С.?)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с. (С.?)
- Яблуня лісова // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 486. — ISBN 5-88500-055-7.
- Яблуня лісова // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 114, 128, 136.