Юха Маннеркорпі

Ю́ха То́ймі Та́пані Ма́ннерко́рпі (Juha Toimi Tapani Mannerkorpi; *28 червня 1915(19150628), Ештабула, Огайо, США — 15 вересня 1980, Гельсінкі, Фінляндія)  — фінський письменник, поет, драматург і перекладач; нагороджений медаллю Pro Finlandia (1958, премією Ейно Лейно (1961) та відзнакою Алексіса Ківі (1962).

Юха Маннеркорпі
Народився	28 червня 1915(1915-06-28) Ештабула, Ештабула, Огайо, США
Помер	15 вересня 1980(1980-09-15) (65 років) Гельсінкі, Фінляндія
Країна	Фінляндія  США
Діяльність	автор(ка), перекладач, сценарист
Alma mater	Гельсінський університет
Знання мов	фінська
Діти	Jukka Mannerkorpid
Нагороди	Aleksis Kivi Awardd (1962) Eino Leino Prized (1961)
IMDb	ID 1834327

З життєпису

Батьками Юхи Маннеркорпі були вікарій Калле Хейккі Маннеркорпі та Таймі Лах'я Тапанінен.

У 1936 році він вступив до Гельсінського університету, а 1945 — отримав ступінь бакалавра філософії.

Був одружений у період від 1943 до 1963 року на Анні Матильді Хуусконен (Anni Matilda Huuskosen, пом. 1963), магістр філософії, а від 1966 року — на Ліні Майятта Говіла (Leena Maijatta Hovila), бакалавр філософії.

Його син від першого шлюбу Юкка Маннеркорпі (1944–2012) — як і батько, перекладач з французької.

Юха Маннеркорпі помер у Гельсінках у вересні 1980 року. Похований на кладовищі Хонканумме.

З доробку

Літературний спадок Юхи Маннеркорпі включає поезію, оповідання, романи, п'єси, радіоп'єси та щоденники. Він перекладав фінською мовою твори Жана-Поля Сартра, Альбера Камю та Семюеля Беккета.

З поезії його найвідомішим твором, напевно, є «Пішов сіяч сіяти» (Kylväjä lähti kylvämään, 1954).

Найбільше ж автор відомий своїм прозовим доробком. З-під його пера вийшли 2 популярні збірки оповідань і новел «Так і так» (Niin ja toisin, 1950) і «Коло» (Sirkkeli, 1956).

Програмною є новела-монолог «Ключ» (Avain, 1955), яку автор сам назвав «монологом уявного серця», що є описом життєвої ситуації самотньої людини, де поєднуються як трагічні, так і гумористичні (переважно чорний гумор) елементи.

Крім новел Ю. Маннеркорпі також написав декілька повістей, зокрема «Човен відпливає» (Vene lähdössä, 1961): історія, як запускали химерний човниковий мотор.

За текстами Маннеркорпі Калеві Ахо написав оперу-монолог «Ключ» (Avain, 1977–1978, перша постановка 1979) та оперу «Перш ніж ми всі потонемо» (Ennen kuin me kaikki olemme hukkuneet, 1995/99, перша постановка 2001).

Бібліографія

Поезія

• Lyhtypolku (Otava, 1946)
• Ehtoollinen lasikellossa (Otava, 1947)
• «Пішов сіяч сіяти» (Kylväjä lähti kylvämään, Otava, 1954)
• Runot / «Вірші» 1945–1954 рр., включає попередні поетичні збірки автора (Otava, 1962)
• «Сіяч продовжує сіяти та інші вірші» (Kylväjä lähti kylvämään ja muita runoja, Отавський літературний аудіодиск 24, 1962, декламатор Yrjö Jyrinkoski)
• «Думки» (Mielipiteet Otava, 1971)

Збірки оповідань і новел

• «Так і так» (Niin ja toisin : novelleja, lastuja, hämähäkkejä Helsinki, 1950)
• «Коло» (Sirkkeli Otava, 1956)

Романи

• Jyrsijät (Otava, 1958)
• «Човен відпливає» (Vene lähdössä Otava, 1961)
• Jälkikuva (Otava, 1967)
• «Квитки на всі поїзди» (Matkalippuja kaikkiin juniin Otava, 1967)
• Sudenkorento : Erään Pakaraisen esittävät seikkailut (Otava, 1970)
• Päivänsinet : muuan loppukesä, merkintöjä (Otava, 1979)

П'єси

• Pirunnyrkki (Otava, 1952)
• «Лист» (Kirje Otava, 1952)
• «Ключ» (Avain Otava, 1955)
• «Маска» (Naamio 1960)

Радіоп'єси

• Perämoottori (1960)
• Viilut (Громадське радіо, 1966)
• «Біла магія» (Valkoinen magia 1968)
• «Перш ніж ми всі потонемо» (Ennen kuin me kaikki olemme hukkuneetЮ 1969, сценічна версія, монолог 1971, як телевізійна вистава 1972)
• Kuikka käskee lähtemään (1971)
• Isot lapset leikkii (Громадське радіо, 1979)

Переклади

• Андре Мальро: «Повстання душ» (Tammi, 1947)
• Жан-Поль Сартр: «Огида» (Tammi, 1947)
• Еміль Золя: «Пастка» (Tammi, 1947)
• Альбер Камю: «Чума» (Otava, 1948)
• Семюел Беккет: «Як це» (Otava, 1962)
• Семюел Беккет: «О, який чудовий день» (Otava, 1967)

Нагороди

• Pro Finlandia (1958)
• Нагорода Спілки письменників Фінляндії (1958)
• Премія Ейно Лейно (1961)
• Премія Алексіса Ківі (1962)
• Премія Мікаеля Агріколи (1963)
• Державна премія з літератури (1971)

Джерела та посилання

• Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 580-581 (рос.)
• Живий архів Elävä: екзистенціалізм Юхи Маннеркорпі, радіоінтерв'ю з письменником 27 травня 1963 р.