Відкрити головне меню

Юрій (Булгак)

єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви

Юрій Булгак гербу Сирокомля (пол. Jerzy Bułhak, 16 квітня 1699[1], повіт Слонім, Велике князівство Литовське, нині Білорусь ― 12 березня (або 10 травня[2]) 1769, Храпин, нині Зарічненський район Рівненської області) ― василіянин, архимандрит Лещинський і Супрасльський, єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви.

Юрій Булгак
Єпископ Пінський і Турівський
березень 1730 — 12 березня 1769
Обрання: березень 1730
Церква: Руська унійна церква
Попередник: Теодосій Годебський
Наступник: Ґедеон Горбацький
Архимандрит Лещинський
1743 — 1748
Обрання: 1743
Наступник: Кипріян Булгак
Архимандрит Супрасльський
22 січня 1733 — 1760
Обрання: 22 січня 1733
Наступник: Антін Млодовський
 
Народження: 16 квітня 1699(1699-04-16)
повіт Слонім, Велике князівство Литовське, нині Білорусь
Смерть: 12 березня 1769(1769-03-12) (69 років)
с. Храпин (маєток Пінських унійних єпископів), нині Зарічненський район Рівненської області, Україна
Похоронений: Битенський монастир, с. Битень, нині Івацевицький район Берестейської області, Білорусь
Батько: Володислав
Прийняття священичого сану: серпень 1723
Прийняття монашества: 1713
Єпископська хіротонія: 3 вересня 1730

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Навчання та діяльність у Василіянському ЧиніРедагувати

Батько ― Володислав[3]. Родина Юрія Булгака правдоподібно була татарського походження, а осівши на Білій Русі, отримала шляхетство і прийняла латинський обряд[4]. В 1713 р. Юрій вступив до Василіянського Чину. Початкові студії відбув у Жировицькому монастирі, а богослов'я розпочав у єзуїтській колегії в Оломоуц (1720―1721)[5], а продовжив у Колегії Конгрегації Поширення Віри в Римі (прибув на студії 17 вересня 1721, завершив 2 квітня 1725). Колегію закінчив з двома докторатами: з філософії та богослов'я. Під час навчання в Римі в серпні 1723 отримав священиче рукоположення[3]. Був деякий час генеральним прокуратором Чину в Римі. По повороті на Батьківщину, навчав у василіянських школах риторики і поезії, був префектом і виконував обов'язок проповідника, потім був генеральним аудитором Митрополичої курії Льва Кишки, а від 1726 особистим секретарем Корнилія Столоповицького-Лебецького ― протоархимандрита, а з 1729 р. ― єпископа Володимирсько-Берестейського. Був надзвичайно активним, вченим, володів кількома мовами. По смерті єпископа Столповицього-Лебецького (22 січня 1730), замешкав у Супраслі[4].

ЄпископРедагувати

 
Сирокомля — герб роду Булгаків

З волі короля і за згодою варшавського нунція, в березні 1730 отримав номінацію на Пінсько-Турівську єпархію. 3 вересня 1730 в Новогрудку митрополит Атанасій Шептицький уділив йому єпископських свячень і цього ж дня Булгак взяв участь в генеральній капітулі Василіянського Чину в Новогрудку. Зоставивши в Пінську адміністратора, сам замешкав у єпископському маєтку в Храпині. 22 січня 1733 обраний Супрасльським архимандритом. Його урядування в Супраслі належить до найкращих періодів в історії монастиря і друкарні. В 1743 отримав Лещинську архимандрію, але в 1748 віддав її Кипріянові Булгакові. Сам будучи великим прихильником ідеї, щоб єпископи могли переноситися з катедри на катедру, по смерті Атанасія Шептицького (11/12 грудня 1746) старався перед нунцієм про номінацію на Львівську єпархію, а знову в 1756 по смерті Теодосія Годебського старався про отримання Володимирської єпархії. Коли митрополит Флоріян Гребницький іменував Юрія Булгака адміністратором Володимирсько-Берестейської єпархії (адже згідно з рішенням Замойського синоду 1720 р. єпархією Володимира мав би адмініструвати єпарх Пінська) і в надії, що стане там єпархом, потрапив у конфлікт із дійсним претендентом на цю єпархію Пилипом Володковичем; конфлікт цей нунціатура у Варшаві вирішила не на його користь. В 1758 р. взяв собі на помічника Антіна Струся-Млодовського і йому два роки по тому передав в управління Супрасльську архимандрію, а по переведенню Млодовського на помічника до митрополита Володковича в квітні 1766 взяв собі нового помічника Ґедеона Горбацького.

В травні 1759 р. провів у Пінську канонічний процес про чуда Андрія Боболі.

Помер 12 березня 1769 в Храпині, а похований в Битенському василіянському монастирі. Його похорон описав віршем василіянин Никодим Гринєвич[4].

ТвориРедагувати

Власним коштом видав у Львові 1735 р. «Missa S. Joannis Chrysostomi… ex slavonico idiomate in latinum translata», а в Супраслі 1743 р. — «Biblia ruska». По ньому залишилось багато листів, меморіалів, візитаційних актів та власноручно списаний «Щоденник чинностей» (від 1729 до 1738)[4].

ХарактеристикаРедагувати

Мав сильний характер, темпераментний, не давав себе нічим залякати, здібний, надзвичайно працьовитий і рухливий, при цьому також доволі амбітний, не любив надмірно затруднятися[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви… — С. 278.
  2. Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви… — С. 279.
  3. а б Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 122.
  4. а б в г д Ks. Józafat Skruteń ZSBW. Bułhak Jerzy, h. Syrokomla… ― S. 129.
  5. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 119.

ЛітератураРедагувати

  • Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 С. — ISBN 5-7745-0687-8
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
  • Ks. Józafat Skruteń ZSBW. Bułhak Jerzy, h. Syrokomla // Polski Słownik Biograficzny. ― Kraków 1937. ― T. 3. ― S. 129. (пол.)
  • Henryk Paprocki. Bułhak Jerzy OSBM // Encyklopedia Katolicka. ― T. 2. ― Lublin 1976. ― S. 1216. (пол.)

ПосиланняРедагувати