Шелепницький Юрій Григорович
Ю́рій Григо́рович Шелепницький (нар. 18 січня 1965 року, Лужани, Кіцманський район, Чернівецька область) — український футболіст, півзахисник та захисник. Перший капітан збірної України[1]. Майстер спорту України та СРСР (1989).
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Юрій Григорович Шелепницький | |
| Народження | 18 січня 1965 (59 років) | |
| Лужани, Кіцманський район, Чернівецька область | ||
| Зріст | 184 см | |
| Громадянство |  СРСР Україна
| |
| Позиція | півзахисник, захисник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1983—1988 1989—1992 1992—1993 1994—1996 1996 1996—1998 1998—2004 |
Буковина Чорноморець Трабзонспор Алтай Буковина Денізліспор Буковина |
243 (18) 81 (5) 25 (3) 76 (4) 13 (0) 55 (4) 105 (3) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1992 | Україна
|
1 (0) |
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 2003—2007 2015—2016 |
Буковина Маяк
|
|
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |
 | |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||
Біографія ред.
Кар'єра ред.
У футбол починав грати в 1983 році в чернівецькій «Буковині» у другій союзній лізі, а в сезоні 1988 став з чернівецькою командою переможцем чемпіонату УРСР. Після чого був запрошений до одеського «Чорноморця», в складі якого провів більше 80 матчів у вищій лізі чемпіонату СРСР і чемпіонату України. Також в складі одеського клубу ставав першим володарем Кубка України. За «Буковину» в цілому провів більше 350-ти ігор, а за «Чорноморець» понад 100 офіційних матчів.
Провів понад 150-ти ігор в чемпіонаті Туреччини, виступаючи за такі клуби, як: «Трабзонспор», «Алтай» і «Денізліспор». З першими ставав бронзовим призером чемпіонату Туреччини. У єврокубках зіграв 10 матчів, забив 1 гол (6 ігор в складі «Трабзонспора» і 4 (1) в «Чорноморці»). Остання його офіційна гра відбулася 8 листопада 2003 року в складі рідної «Буковини». Всього за свою 20-річну кар'єру гравця зіграв понад 640 офіційних матчів, забив понад 40 голів.
Двічі отримував запрошення від головних наставників київського «Динамо», як в радянський період Валерія Лобановського, так і за часів Йожефа Сабо. В обох випадках відповів відмовою: Першому відмовив у зв'язку з тим, що не бачив для себе місця в складі, через високу конкуренцію в лінії півзахисту. А їхати до Києва, щоб просто сидіти на лавці запасних - не хотів; Другому відповів відмовою, тому що вважав, що на той момент чемпіонат Туреччини значно перевищував чемпіонат України і він отримав безцінний спортивний досвід. Хоча як сам зазначив Шелепницький в фінансовому плані, можливо, він і програв[2].
В збірній ред.
За збірну Україну зіграв 1 матч. Дебют 29 квітня 1992 року в товариському матчі зі збірною Угорщини. Це був перший матч в історії збірної України. Вивів команду як капітан, таким чином увійшовши в історію як перший капітан в історії збірної Україні.
|
Юра! ти - найсильніший в країні опорний півзахисник, тому будеш грати в Ужгороді за національну команду | 
|
|
|
Безпосередньо перед матчем з угорцями Прокопенко дав установку, а потім порадився з командою з приводу кандидатури капітана. Спочатку цю почесну місію запропонував Никифорову (капітану «Чорноморця»): «Юра, будеш капітаном збірної». Той скривився і відповів відмовою: «А чому я? Клуб - це одна справа, збірна - зовсім інше». «Хлопці запитали, чи я готовий? (я був віце-капітаном «Чорноморця») - Немає проблем, відповідаю я. Так і отримав пов'язку». |
|
Через бажання укласти контракт з турецьким Трабзонспором не поїхав зі збірною України в американське турне, через що виник конфлікт з Федерацією футболу України. Надалі в збірну не викликався[5].
|
|
Згодом Базилевич хотів мене викликати в збірну, і Павлов також... Чому цього не зробили - не знаю. У збірній панувала страшна фінансова проблема. Федерація була не взмозі навіть оплатити футболістові квиток з клубу в збірну. Можливо тому... |
|
Тренерська кар'єра ред.
Чотири роки працював головним тренером у рідній «Буковині». З 2015 по 2016 рік тренер аматорського футбольного клубу «Маяк» (с. Великий Кучурів). Нині тренер ДЮСШ «Буковина».
Освіта ред.
Закінчив географічний факультет Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича.
Виступ за збірну ред.
| # | Дата | Стадіон | Суперники | Рахунок | Турнір | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 01. | 29.04.1992 | «Авангард», Ужгород |
 Україна —  Угорщина |
Товариський матч | 
|
Досягнення ред.
Гравця ред.
- Переможець Чемпіонату УРСР (1) : 1988
- Володар Кубка Федерації футболу СРСР (1): 1990
- Володар Кубка України (1): 1992
- Бронзовий призер Чемпіонату Туреччини (1): 1993
- Фіналіст Суперкубка Туреччини (1): 1993
- Переможець Другої ліги України (1) : 2000
Тренера ред.
- Володар кубка Чернівецької області з футболу (1): 2015
- Срібний призер чемпіонату Чернівецької області з футболу (1): 2015
- Фіналіст Суперкубка Чернівецької області (1): 2015.
Примітки ред.
- ↑ Офіційний сайт ФСК «Буковина» [Архівовано 4 липня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ "Тимощук? Не хочу навіть його імені називати". Перший капітан збірної України грав проти Шукюра і двічі відмовляв Динамо. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 29 квітня 2020.
- ↑ а б Володар історичної пов’язки. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
- ↑ "Юра, будешь капитаном сборной". Тот скривился и отказал". Как сборная Украины провела первый матч в своей истории и почему выглядела "просто убогой". Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 29 квітня 2020.
- ↑ Український квотер. 1992, хто відкрив вищу лігу. Частина 1. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
- ↑ Герои 90-х. Юрий Шелепницкий: "В" Динамо "приглашали Лобановский и Сабо - отказал обоим". Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 29 квітня 2020.
Посилання ред.
- Шелепницький Юрій Григорович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль на сайті Футбольна Україна [Архівовано 2 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Статистика на сайті legioner.kulichki.com [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю на сайті dynamo.kiev.ua