Нікулін Юрій Володимирович
Ю́рій Володи́мирович Ніку́лін (рос. Никулин Юрий Владимирович; 18 грудня 1921, Демидов, Демидовський повіт, Смоленська губернія, РСФРР — 21 серпня 1997, Москва, Росія) — радянський та російський артист цирку, кіно. Народний артист СРСР (1973), Герой Соціалістичної Праці (1990). Учасник німецько-радянської війни. Здобув відомість завдяки циклу короткометражних фільмів Операція «И» та фільмам Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка». Один з провідних акторів радянського кінематографу.
Юрій Нікулін | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Ю́рий Влади́мирович Нику́лин ![]() | ||||
![]() | ||||
Ім'я при народженні | рос. Нікулін Юрій Володимирович | |||
Народився | 18 грудня 1921 Демидов, Демидовський повіт, Смоленська губернія, РСФРР | |||
Помер | 21 серпня 1997 (75 років) Москва, Росія ![]() | |||
Поховання | Новодівичий цвинтар ![]() | |||
Громадянство | ![]() ![]() | |||
Діяльність | клоун, артист цирку, кіноактор, військовослужбовець, режисер, телеведучий, гуморист, співак ![]() | |||
Роки діяльності | 1958—1997 | |||
Партія | КПРС ![]() | |||
У шлюбі з | Тетяна Нікулінаd ![]() | |||
Діти | Максим Нікулін | |||
Звання |
| |||
IMDb | ID 0631994 | |||
Автограф | ![]() | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
![]() ![]() | ||||
![]() | ||||
Життєпис
ред.Народився 18 грудня 1921 року в місті Демидов Смоленської губернії у театральній родині Володимира Андрійовича Нікуліна. Батько майбутнього актора та клоуна був актором пересувного театру революційного гумору[2].
У 1925 році сім'я Нікуліних переїхала до Москви. Якийсь час навчався в школі № 349, яка вважалась зразковою. Її часто відвідували тогочасні радянські знаменитості. Через неуспішність та невідповідну поведінку Нікуліна було переведено до іншої школи. Поміж навчанням брав участь у драматичному гуртку[3].
У 1939 році був призваний до лав Червоної армії, служив у 115-му зенітно-артилерійському полку. Під час Другої світової війни брав участь у бойових діях під Ленінградом, зазнав контузії, після чого продовжив службу у зенітному дивізіоні біля Колпіно. Періодично виконував роль розвідника. Демобілізувався у 1946 році у званні старшого сержанта. Нагороджений медалями: «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною» та «За відвагу».
Після війни намагався вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії, однак не склав вступні іспити. Згодом розпочав навчання у студії клоунади при Московському цирку на Цвітному бульварі. Дебютував на арені 25 жовтня 1948 року, а з 1949 року став професійним клоуном.
У 1949 році познайомився з Тетяною Покровською, з якою згодом одружився. З 1950 виступав у знаменитому клоунському дуеті з М. І. Шуйдіним. Завдяки роботі в цирку отримав можливість зніматися в кіно. Кінодебют відбувся у 1958 році у фільмі «Дівчина з гітарою». Популярними були його комічні і характерні ролі в кіно («Самогонники», «Пес Барбос і незвичайний крос», «Операція «И» та інші пригоди Шурика», «Кавказька полонянка», «До мене, Мухтаре», «Вони воювали за Батьківщину» та багато інших)[3].
У 1981 році завершив кар'єру циркового артиста і перейшов на адміністративну роботу — став головним режисером цирку на Цвітному бульварі. З 1982 року обіймав посаду директора цього закладу[4].
У 1993—1997 роках працював на телебаченні як ведучий гумористичної програми «Білий папуга». Останньою значною роллю в кіно у Юрія Нікуліна стала поява у фільмі «Опудало».
Помер 21 серпня 1997 року в Москві внаслідок ускладнень після хвороби серця на 76-му році життя. Прощання з артистом відбулося 25 серпня 1997 року в Московському цирку на Цвітному бульварі. Похований на Новодівичому цвинтарі[2].
Галерея
ред.-
Юрій Нікулін у дитинстві. 1930-ті.
-
Юрій Нікулін в шкільні роки, 1930-ті.
-
Юрій Нікулін з однополчанами, 1943.
-
Клоун Юрій Нікулін, 1960-ті.
-
Актор Юрій Нікулін, 1977.
-
Останнє прижиттєве фото, 1997.
Фільмографія
ред.Нагороди і звання
ред.- Герой Соціалістичної Праці: 1990
- Заслуженний артист РРФСР: 1963
- Народний артист РРФСР: 1969
- Народний артист СРСР: 1973
- Орден Трудового Червоного Прапора: 1964
- Орден «Знак Пошани»
- Орден Леніна (двічі): 1980, 1990
- Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня: 1985
- Медаль «За відвагу»: 1945
- Медаль «За трудову доблесть»: 1958
- Медаль «За оборону Ленінграда» № 4913: 1942
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Бібліографія
ред.- Рудольф Славский, Юрий Никулин, Олег Попов. Искусство клоунады. — М.: Искусство, 1969. — 326 с. — 35 000 екз.
- Смешное, серьёзное, печальное // «Искусство кино»: журнал. — 1972. — № 8.
- Почти серьёзно // «Молодая гвардия»: журнал. — 1976. — № 4—9.
- Почти серьёзно… — М.: Молодая гвардия, 1979. — 576 с. — 130 000 екз.
- Почти серьёзно… — М.: Искусство, 1987. — 576 с. — 50 000 екз.
- Почти серьёзно… — М.: Терра, 1994; 1995. — 576 с. — 50 000 екз. — ISBN 5-85255-603-3.
- Почти серьёзно… — М.: Вагриус, 1998. — 576 с. — 10 000 екз. — (Серия «Мой 20 век»). — ISBN 5-7027-0732-X.
- Почти серьёзно… — М.: Вагриус, 2006. — 608 с. — 3000 екз. — (Серия «Мой 20 век»). — ISBN 5-9697-0234-X.
- Почти серьёзно. — М.: АСТ; Зебра Е; ВКТ, 2008. — 752 с. — 5000 екз. — (Серия «Актёрская книга»). — ISBN 978-5-17-055586-4; ISBN 978-5-94663-684-1; ISBN 978-5-226-00742-2.
- «10 троллейбусов клоунов»: В 2 книгах. — Самара: Самарский Дом печати, 1993. — 288+320 с. — 50 000 екз. — ISBN 5-7350-0004-7; ISBN 5-7350-0008-X
- Анекдоты от Никулина. — М.: Бином, 1997. — 414 с. — 100 000 экз. — ISBN 978-5-906339-65-2
- Анекдоты от Никулина: Выпуск 1. — СПб.: Респекс, 2001. — 96 с., 10 000 екз. — ISBN 5-7345-0245-6.
- Анекдоты от Никулина: Выпуск 1. — СПб.: Респекс, 2001. — 96 с., 10 000 екз. — ISBN 5-7345-0246-4.
- 999+1001 анекдот от Никулина. — М.: Печатные Традиции, 2008. — 512 с. — 2000 екз. — ISBN 978-5-91561-001-8; ISBN 978-5-91561-025-4.
Див. також
ред.- 4434 Нікулін — астероїд, названий на честь актора[5].
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б «Невже повний кретин на екрані — це я?» — так про себе думав Юрій Нікулін, який народився 100 років тому. Факти. 18 грудня 2021. Процитовано 23 червня 2025.
- ↑ а б Юрій Нікулін. Кіноафіша. Процитовано 23 червня 2025.
- ↑ Сьогодні народився Юрій Нікулін. Відомості. 18 грудня 2013. Процитовано 23 червня 2025.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела
ред.- Войтенко В. Нікулін Юрій Володимирович. Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021.
- 10 років тому не стало Юрія Нікуліна. Gazeta.ua, 22 серпня 2007.
- Мусский И. А. Сто великих отечественных фильмов. М.: Вече, 2006. 476 с.
Посилання
ред.Це незавершена стаття про радянського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |