Юрій Збаразький (каштелян)
Юрій Збаразький гербу Корибут (близько 1573/1574 — 12/30 липня 1631[2], Краків) — руський князь, військовий та державний діяч Речі Посполитої, меценат. Останній з роду князів Збаразьких.
| Юрій Збаразький | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Єжи Збаразький |
| Народився |
1574 Антонівці (зараз Кременецький район, Тернопільська область, Україна) |
| Помер |
30 липня 1631 або 4 липня 1631[1] Краків, Річ Посполита |
| Підданство |
Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Місце проживання | Падуя, Краків |
| Діяльність | військовий, державний діяч, меценат |
| Відомий завдяки | будівничий Збаразького замку |
| Alma mater | Падуанський університет |
| Титул | князь |
| Посада | каштелян краківський |
| Конфесія | кальвініст, католик |
| Рід | Збаразькі |
| Батько | князь Януш Збаразький |
| Мати | княжна Анна Четвертинська |
| Родичі | князь Кшиштоф Збаразький (брат) |
| Брати, сестри | Кшиштоф Збаразький |
| У шлюбі з | неодружений |
| Діти (0) | безпотомний |
 | |
Біографія ред.
Походив із руського (українського) князівського роду Збаразьких. Старший син князя Януша Збаразького і княжни Анни Четвертинської, брат Христофора Збаразького. За різними даними, народився 22 або 23 квітня 1574 року в селі Антонівці (тепер Шумський район)[3].
Навчався в Падуанському університеті (Італія, записувався до метрики у 1592 та 1616 роках[3]), слухав лекції Галілео Галілея, там же перейшов з кальвінізму в католицизм. 1598 року з двором короля Сиґізмунда ІІІ Вази відвідав Швецію. Разом з братом князем Христофором брав участь у військових діях під час зведення на престол господаря молдавського Єремії Могили.
Під час рокошу Миколая Зебжидовського (міжусобної боротьби в Речі Посполитій) був на боці короля Сигізмунда ІІІ, вніс багато коштів на підтримку війська й королівського двору. Не пропустив жодної воєнної кампанії, у яких брав участь особисто або зі своїм військом. На чолі свого війська був учасником заспокоєння селянсько-козацьких заворушень. 1623 року під час виступу на сеймі у Варшаві вимагав жорстко карати непокірних селян і козаків[4].
З 1625 року мав приязні стосунки із графом, коронним підчашим Станіславом Любомирським, який теж не любив єзуїтів[5].
Від спадкоємців Падневських 28 лютого 1613 року набув за 35000 флоринів маєтності пілицькі[3]. У кількох містах побудував прекрасні палаци, а для захисту держави — фортеці. 1627 року заснував у Збаражі конвент св. Юрія, у якому 1636 року[6] осіли отці бернардинці. У 1628 р. за його підтримки Максиміліан Пшерембський висунув кандитатуру на посаду великого коронного підканцлера (не отримав її через вибір єпископами Томаша Замойського)[7].
Протектор кримського калги Шагін-Ґерая. Підтримував тісні зв'язки з коронним канцлером Якубом Задзіком[8].
Помер, так ніколи й не одружившись, тому не полишив нащадків, як і його молодший брат Христофор. Був похований поруч із братом у Кракові (тепер Польща) в домініканському костелі святої Трійці в заснованій ним каплиці. По його смерті більша частина величезних володінь перейшла до найближчих родичів — князів Вишневецьких та Четвертинських.
Посади ред.
Крайчий великий коронний (1612—1619), підчаший великий коронний (1619—1631), краківський каштелян (1620—1631), староста сокальський (1607—1631), пінський (1590—1631), жарновецький (1624—1631), віслицький (1628—1631), державця радоговський[9].
Примітки ред.
- ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 305. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Дуда І., Бабій П. Збаразькі… — С. 635.
- ↑ а б в 1613-1631 Jerzy Zbaraski // 1613—1631 Jerzy Zbaraski (пол.)
- ↑ Щербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654 рр.— К. : Наукова думка, 1989. — С. 9. — ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)
- ↑ Czapliński W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1583—1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — Tom XVIII/1, zeszyt 76. — S. 43. (пол.)
- ↑ Tomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów: Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 114. (пол.)
- ↑ Byliński Janusz. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119. — S. 759. — (пол.)
- ↑ Рудницький С. Українські козаки… — С. 246—247.
- ↑ Książęta Zbarascy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела ред.
- Дуда І., Бабій П. Збаразькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 65. — ISBN 966-528-197-6.
- Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 219—279. — ISBN 5-319-01072-9.
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1743. — Т. IV. — S. 707—709. (пол.)
Посилання ред.
- Руслан Підставка. Князі Збаразькі: амбітні претензії на корону чи політична авантюра..?
- Збаразький замок — фамільна резиденція князів Вишневецьких
- Замки та храми України
- 1613-1631 Jerzy Zbaraski // 1613—1631 Jerzy Zbaraski (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |