Юрковиця

місцевість у Києві

Ю́рковиця (також, рідше: Юрківка) — місцевість на Подолі, назва узвишшя, яру та струмка (який існував до XVIII ст.).

Юрковиця
Юрковиця

Юрковиця, вигляд східного та південного схилів із Щекавиці
Загальна інформація
Координати: 50°28′12″ пн. ш. 30°30′14″ сх. д. / 50.47000° пн. ш. 30.50389° сх. д. / 50.47000; 30.50389
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Адмінодиниця Київ
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Юрковиця. Карта розташування: Київ
Юрковиця
Юрковиця
Юрковиця (Київ)
CMNS: Юрковиця у Вікісховищі

Гора панує над Плоською місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою Щекавиця, Татаркою, Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (також Сверховиця, Серховиця), що утворив цей яр в давні часи впадав у Почайну. Нині по його руслу лежать вулиці Нижньоюрківська та Юрківська[1].

Ще одна назва: Лиса Гора.

ІсторіяРедагувати

У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились Вікентієм Хвойкою, Миколою Біляшівським. У 60-ті роки ХХ ст. — Максимовим Є. В. та Дяденком В. Д. Було виявлено сліди людської діяльности та поселення починаючи з кам'яної доби, а також чорноліської, зарубинецької культури та давньоруських часів[2]. Нижні тераси Юрковицького узвишшя, на якому були знахідки господарської діяльності, поселення та оборонних укріплень, зруйновані через діяльність цегляного заводу. Забудова верхньої частини узвишшя також становить небезпеку ймовірним пам'яткам.

20 тисяч років томуРедагувати

Найдавніші знахідки на Юрковиці вказують на те, що гора входила в район промислів (полювання, збиральництва) жителів кирилівського поселення пізнього палеоліту.

I тис. до н. е.Редагувати

Тут існувало поселення чорноліської культури, було знайдене та досліджене Максимовим Є. В. Немає певних даних про «чорнолісців», вони як і жителі кирилівської стоянки вважаються автохтонним населенням України.

ІІ ст. до н. е.- VІ ст. н. е.Редагувати

Протягом шести (до кінця IV ст.) століть у Києві процвітають поселення зарубинецької культури. На Юрковиці знаходилося одне з них, воно мало укріплення (вал), який використовувався і в пізніші часи. Це поселення, ймовірно, занепало на межі тисячоліть, хоча інші протрималися до гуннської навали (кінця IV ст.). Біля підніжжя Юрковиці, на території заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) у 2016-му році знайдені сліди поселення, найдавніший шар якого датується пізнім етапом празької культури (VI—VII ст.)[3].

Княжа добаРедагувати

За коротким проміжком часу після подій Великого переселення народів, з кінця V ст. ведеться відлік існування Києва як центру слов'янського племені полян. Традиційно заснування Міста приписується братам Кию, Щеку, Хориву з сестрою Либіддю. На сьогодні немає даних про заселення Юрковиці раніше IX ст., але ряд дослідників з кінця позаминулого століття до сучасності ототожнюють Юрковицю з літописною Хоревицею. Зокрема, цю думку поділяли Володимир Антонович і Петро Толочко[4][5]. Інші вважають цю думку хибною і пов'язують топонім Хоривиця з Замковою горою.

Північно-східним підніжжям Юрковиці проходила дорога, що зв'язувала Київ із Вишгородом, 2016 року на території нинішнього заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) були знайдені садиби ХІ ст., що існували біля цієї дороги. Алювіальні піски, знайдені там же, свідчать про принаймні три потужні розливи Дніпра у ХІ ст.

З Юрковицею, можливо, пов'язаний іще один літописний топонім — Варязьке столпіє, оборонне укріплення (земляний вал з частоколом), який охороняла варязька дружина княгині Ольги та Святослава Хороброго. За часів імперського панування обстоювалась думка про те, що цей північний кордон міста збігався з пізнішими Валами на Глибочиці, однак ця думка применшувала масштаби княжого Міста, спиралась на оцінку населення, подібну до литовської доби (це в 5-10 разів менше ніж у X—XIII ст.). Відкриття поселення та захоронення на Юрковиці, які Зоценко В. М. ідентифікував як залишки варязької застави свідчить про Юрковицю та Юрковицький ручай як північний край оборони княжого Києва. А знахідки 1990-х і 2000-х років від Юрківської аж до перетину Межигірської з Заводською (межа сучасного Подольського району) та дві згадані вище садиби свідчить про поселення та господарське використання земель далеко за Валами.

Після Батиєвої навали ця місцевість згадується у зв'язку з Йорданським Миколаївським жіночим монастирем, храмові будови якого знищено радянською владою в 1935 році.

Сучасна ЮрковицяРедагувати

Північна та Південна Юрковиця на Вікімапі.

ПриміткиРедагувати

  1. Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.
  2. сайт історії Києва. Архів оригіналу за 9 листопад 2007. Процитовано 31 травень 2010. 
  3. Колектив авторів (2016). Науково-рятівні дослідження за адресою вул. Кирилівська, 37 у м.Києві. Стаття у збірнику Археологічні дослідження в Україні 2016 (укр.). Київ: ІА НАН України. с. 58–60. ISBN 978-966-02-8426-5. 
  4. Зоценко В. М. Скандинавські старожитності та топографія Києва «дружинного періоду» // Rurhenieka. — Вип. 2. — К., 2003.
  5. пряма мова Петра Толочка

ДжерелаРедагувати

сайт історії Києва
Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.