Відкрити головне меню

Юр’єв Флоріан Ілліч
Юр'єв Флоріан Ілліч.jpg
Флоріан Ілліч Юр’єв. Мить натхнення – власно створена мелодія на власно створеній скрипці … (2014)
Народився 11 серпня 1929(1929-08-11) (90 років)
м. Киренськ, Іркутська область, Росія
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Місце проживання м. Київ
Діяльність художник
Відомий завдяки мистецтвознавець, науковець, архітектор, художник, композитор, майстер-художник скрипкових музичних інструментів, громадський діяч
Alma mater Київський художній інститут.
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України, Золота медаль та спеціальний диплом Doctor Of Art (Велика Британія), Золота медаль імені І. А. Батова (Росія), Золота медалі Національної всеукраїнської музичної спілки, Лицарський орден «Маестро» та інші

Флоріан Ілліч Юр'єв (Florian da Kirengi (Yuryev); нар. 11 серпня 1929, м. Киренськ, Іркутська область, Росія) — український педагог, художник, архітектор, композитор, мистецтвознавець, науковець, кольорист, майстер-художник скрипкових музичних інструментів, кандидат мистецтвознавства, поет, заслужений працівник культури України, громадський діяч.

Зміст

БіографіяРедагувати

ПоходженняРедагувати

Флоріан Юр'єв народився в Сибірі. Його мати — Марія Іванівна Большак, представниця древнього тунгуського роду, з якою ув'язнений батько Флоріана — Ілья Юр'єв (Ілля Захар'їн-Юр'єв), інтелігент — за освітою біолог, переслідуваний радянською владою за наукову роботу по генетиці, одружився під час перебування на засланні.

ОсвітаРедагувати

Флоріан закінчив Іркутське училище мистецтв, Київський художній інститут (графік, 1956), аспірантуру Московського поліграфічного інституту (спеціальність — мистецтвознавство) (1974), докторантуру Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1980).

 
Флоріан Юр'єв з донькою

Захистив кандидатську дисертацію в 1974 році, представив до захисту докторську дисертацію в 1980 році, але через ідеологічні мотиви — «за намагання науково обґрунтувати абстракціонізм» — вона не була допущена до захисту[1].

Скрипковій справі навчався:

  • у місті Києві у майстрів Феодосія Драпія, Никифора Лупича, Івана Бітуса;
  • у місті Москва у майстра Юрія Почекіна;
  • в Італії у представника кремонської школи майстра Джиобатта Морассі;
  • в штаті Нью-Джерсі (США) у відомого майстра Романа Маца.

Композиції навчився в класах видатних українських композиторів народного артиста СРСР Андрія Яковича Штогаренка, Юдіф Григорівни Рожавської.

Клас вокалу проходив у видатного соліста-вокаліста, провідного баса Київської опери, педагога Київської консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Олександровича Гродзинського.

 
Скульптура Флоріана Ілліча Юр'єва роботи скульптора Бориса Довганя

Офіційна діяльністьРедагувати

Членство у спілкахРедагувати

Громадська діяльністьРедагувати

  • Засновник та віце-президент Міжнародної Академії «Modus coloris»;
  • Голова Асоціації майстрів-художників по виготовленню смичкових музичних інструментів Національної всеукраїнської музичної спілки;
  • Очільник науково-дослідної лабораторії Національної всеукраїнської музичної спілки[3].

Творча діяльністьРедагувати

Флоріан Ілліч Юр'єв надзвичайно творчо різносторонньо обдарована людина та вражає різноманітністю своєї діяльності. Він відомий своїми творчими досягненнями як:

Архітектор-художникРедагувати

 
Герб Києва (1969)

Найбільш відомими його роботами є:

«Літаюча тарілка», збудована в 1978 році за проектом архітектора Юр'єва, яка й досі вражає своєю оригінальністю — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проектування.

Проектуючи конференц-зал Інституту інформації, Юр'єв передбачав, що, завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», в якому будуть об'єднані музика, світло і колір.

За проект цієї споруди Флоріан Юр'єв одержав нагороду «За новаторство в архітектурі».

Вчений-кольористРедагувати

З кінця 1950-х років, поряд з діяльністю архітектора та заняттям музикою, Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення[10].

 
Сторінка книги Ф. Юр'єва про кольористику

У 1962 році він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років.

Тоді ж, у 1962-му, було знищено багато малярських робіт художника, що через колірні сполучення та гармонії підтверджували й демонстрували його теоретичні дослідження колоризму.

Зокрема, одним із перших у світі він довів органічну природу кольоросприйняття, що забезпечується наявністю двох кольорових та одного чорно-білого каналів бачення у зорових нервах людини.

Відкинута офіційною радянською наукою, ця теорія через десятиліття була підтверджена дослідженнями англійських вчених-фізіологів, що на початку 1980-х pp. отримали за неї Нобелівську премію.

Флоріан Юр'єв розглядає кольоропис як самостійний спосіб художнього мислення, де колірні гармонії за своїми засадами близькі до гармоній музичних. Звідси ж — ідея музики кольору.

В своїх художніх картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець і як музикант[11].

Йому належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований до всіх мов, а також для колірного запису музичних творів. У ній художник поєднує звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

 
Сім слів Спасителя на хресті

Про це в одному з інтерв'ю розповів сам автор: «Цей метод виник з мого захоплення поезією. Я писав вірші, тож спробував структурувати їх за допомогою кольору. Колірні рядки складались у картину. Час перетворювався на простір. Якщо вірш розгортається в часі, то його колірний еквівалент можна осягнути миттєво, єдиним поглядом! Я почав перекладати на кольори вірші інших поетів. Виявилося, що кожний великий поет має свій характерний набір кольорів»[12].

Свої колірні композиції він називає «модусами», наголошуючи на їхній «інструментальній» функції — як засобу осягнення твору, як шляху, що поєднує візуальні, символічні, комунікативні, емоційно-виразні складові.

Флоріан Юр'єв ввів в мистецтвознавство терміни: «кольоропис», «цветопись», «colour writing», «modus coloris», «музыка цвета» («music of color»).

Кольористичну концепцію «колір-образ» («цвет-образ», «modus coloris») Юр'єв доповідав на трьох міжнародних форумах кольористів: у Москві (Росія, 1947), Прінстоні (США, 1992) та Будапешті (Угорщина, 1993) і отримав загальне схвалення та нагороди.

Флоріан Ілліч Юр'єв засновник і віце-президент Міжнародної Академії «MODUS COLORIS», яка офіційно зареєстрован в Україні.

Більше 20 років Юр'єв читав курс «Художнє кольоробачення» в Поліграфічному інституті.

В 1998 році ім'я Флоріана Юр'єва було занесено в два престижні довідники: «Міжнародний директорій видатних внесків у сучасне суспільство» Американського біографічного інституту та енциклопедію «Хто є хто між інтелектуалів» Міжнародного біографічного центру в Кембриджі (Велика Британія) — таким чином підтвердживши його досягнення в галузі кольористики, архітектури, живопису, музики та музичної акустики.

Музикант. КомпозиторРедагувати

Ще студентом Іркутського художнього училища Флоріан Юр'єв написав музичну фантазію «Боярин Орша» для альта, виконав її у 1948 році на олімпіаді молодих музикантів Східного Сибіру і отримав першу премію.

З кінця 1950-х Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення.

У 1962 році він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років

Ідеями «світлотеатру» були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли у Києві в 1964, 1965 та у 1972 роках.

Юр'єву належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований для колірного запису музичних творів. У ній Юр'єв поєднує звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

У 2006 році з ініціативи меценатського культурологічного проекту ЕКОГІНТОКС вийшла книга «Флоріан Юр'єв. Ріка часів»[13], присвячена його творчості музиканта та скрипкового майстра. В ній надруковано його вокально-інструментальну сюїту, над якою він працював з 1950-х рр., поклавши на музику поряд із своїми віршами сонети Шекспіра, поезії Тараса Шевченка, Франсуа Війона, Павла Тичини, Олександра Блока, Івана Драча, Бориса Олійника

Флоріану Юр'єву належить також світлосимфонія «Жар-птиця».

ХудожникРедагувати

Найбільша виставка картин Ф. Юр'єва як художника, якщо взагалі можна виділити окремо (від архітектора, музиканта-композитора, поета чи скрипкового майстра) цю грань творчості митця, відбулася 2001 року в будинку Спілки архітекторів України в Києві.

«За картинами Юр'єва можна було спостерігати, який шлях пройшов художник — від полутонів лірично-реалістичного сприйняття оточуючого світу до чистих кольорів та чітких ліній філософського, узагальненого погляду на історію та сучасність» і «… до народження та утвердження нового напрямку сучасного живопису, який сам його автор та засновник — Флоріан Юр'єв — називає „кольоротворні образи“. В картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець»[14]

Обидва напрямки зображувального мистецтва присутні в творчості Юр'єва і до сьогодні.

В радянський період, в період боротьби з «абстракціонізмом», частина творів Юр'єва була знищена — хоча художник уникає цього терміну, вживаючи слова: «…непредметний стиль».

«Предметний стиль»:

Стиль «кольоротворні образи»:

Майстер-художник скрипкових музичних інструментівРедагувати

Флоріан Юр'єв більше тридцяти років присвятив вивченню класичної італійської традиції виготовлення скрипок, відродженню цієї традиції в Україні.

Його вчителями були Юрій Почекін, представник кремонської школи Джіобатта Морассі.

Мало хто володіє таким об'ємом енциклопедичних знань в галузі скрипкового дизайну.

Протягом 10 років він читав в Інституті підвищення кваліфікації працівників культури курс: «Історія скрипкового мистецтва. Видатні майстри 16-20століть».

Він є головою Асоціації скрипкових майстрів-художників, постійний член експертної комісії Міністерства культури та мистецтв України.

 
Скрипка «Ольга».

Юр'єв доказує, що потрібно зберегти акустичі якості класичних інструментів та розвивати їх у відповідності з вимогами нової музики, нових виконавців, в умовах акустики великих залів.

Цим і займається науково-дослідна лабораторія акустики смичкових інструментів, керівником якої є Флоріан Юр'єв.

Презентація перших чотирьох інструментів (двох скрипок, альта і віолончелі), виготовлених Юр'євим у 19992003 роках відбулася 2004-го року у Київській консерваторії квартетом артистів імені М. Лисенка.

Свої скрипки і вілончелі Флоріан Юр'єв називає «модусами», що носять імена відомих осіб (композиторів, артистів, …).

Їх досконале звучання підтверджене відомими музикантами: О. Криса, О. Макаренко, А. Баженов, Г. Сафонов, Б. Которович та іншими.

Інструменти Юр'єва мають не тільки звукову та акустичну довершеність, а й вишукану естетичність форми, головки інструментів завершують скульптури.

Флоріан Юр'єв пропонує як результат своїх наукових досліджень (нові технології) використовувати для створення музичних інструментів не рідкісні породи дерев («хазефіхте»-альпійська ялина), як це відбувається зараз і було раніше, а загально доступну спеціально оброблену деревену та штучні матеріали.

19 грудня 2009 року в залі Національної опери України відбувся концерт камерного симфонічного оркестру «Київ-Класік» під диригуванням заслуженого діяча мистецтв, професора Германа Макаренка, де було презентовано ансамбль з 12 смичкових інструментів, створених Флоріаном Юр'євим — це був підсумок майже 20-річної роботи[15].

На сьогодні (2014) Флоріаном Іллічом Юр'євим вже створено 25 музичних інструментів (скрипки, альти, віолончелі, контрабас). В інструменти втілені науково-технологічні та художні іновації, винайдені особисто майстром Юр'євим. Ним отримано на свої винаходи 7 патентів (5 українських та 2 міжнародних).

НагородиРедагувати

  • Перша премія Конкурсу молодих виконавців Східного Сибіру за виконання на альті власного музичного твору «Боярин Орша», Іркутськ (1948);
  • Cпеціальна премія Держбуду СРСР «За новаторство в архітектурі» (1980);
  • За фундаментальну теорію кольоросприймання, апробовану в Принстоні (США), та внесок у гуманітарні науки і інтелектуальну діяльність Ф. Юр'єва проголошено «Людиною року» США (2000);
  • Міжнародний біографічний центр, який базується в Лондоні (Велика Британія) удостоїв художника Ф. Юр'єва титулом «International Visual Artist» (Золота медаль та спеціальний диплом Doctor Of Art);
  • За нову теорію акустики смичкових інструментів та її художнє втілення Ф. Юр'єва нагороджено «Золотою медаллю імені І. А. Батова», присудженої Союзом майстрів-художників Росії (2004);
  • Лауреат мистецької премії та золотої медалі Національної всеукраїнської музичної спілки «За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, знакові досягнення, плідну творчу і науково-дослідну діяльність та інновації в галузі української школи скрипкобудування» (2009);
  • Лицарський орден «Маестро» спеціального конкурсу Національної Спілки кінематографістів України (2011);
  • Звання «Скрипковий майстер-художник вищої кваліфікації»[16] (1995);
  • 12 дипломів учасника художніх виставок у містах Києві, Москві, Будапешті;

ПатентиРедагувати

На творчому рахунку Юр'єва — сім авторських патентів в царині музичної акустики, що вдосконалили і надали сучасного звучання традиційним струнним інструментам (скрипці та віолончелі).

ПублікаціїРедагувати

  • Музика кольору.- К.- Наука і життя.- 1962.- № 1;
  • Му зыка света.- К.- Музыкальная Украина.- 1971.- 107 с.
  • Выразительные качества цветной иллюстрации.- М.- из-во АН СССР.- 1977
  • Цвет в искусстве книги.- К.- Лыбидь.- 1987
  • Украинская школа скрипичных мастеров.- К.- Украина музыкальная.- 1995
  • Цветовая образность информации.- К.- из-во ин-та «Экогинтокс».
  • Modus coloris // Budapest/ AIC, 7 the Congress, 1993


ПриміткиРедагувати

  1. Пізніше монографія по темі дисертації була опублікована.
  2. На ретроспективній виставці Ф. Юр'єва були представлені роботи багатьох його учнів поруч з творами маестро.
  3. Розробки лабораторії, де Ф. Юр'єв є винахідником та виконавцем, вже мають сім патентів й 25 зразкових інструментів, які апробовані видатними виконавцями і визнані музичною громадськістю України та світу.
  4. В співавторстві зі скульптором Борисом Довганем).
  5. Вул. Горького, 80.
  6. Біля Київського художнього інституту.
  7. Останні три пам'ятники теж у Києві. Пам'ятники Стусу та Гмирі знаходяться в стадії встановлення.
  8. В основному на Байковому кладовищі у Києві, в тому числі Миколі Матеюку.
  9. В тому числі меморіальна дошка на будинку Роліт у Києві на честь Б. Д. Антоненко-Давидовича, виготовлена у вигляді бронзового барельєфу (1994).
  10. Юр'єв підкреслює: музика кольору це не кольорова музика.
  11. Яскравим зразком цього напрямку є цикл картин «Сім слів Спасителя на Хресті».
  12. Кольори та звуки маестро Флоріана Юр'єва.
  13. Книга надрукована російською мовою — «Флориан Юрьев. Река времён».
  14. А. Білоусов. Світи Флоріана ЮР'ЄВА
  15. У 2012 році знову відбувся концерт оркестру «Київ-Класік», де артисти грали на інструментах створених Флоріаном Юр'євим, але тепер уже з нагоди 1000-ліття української скрипки в Соборі Св. Софії у Києві.
  16. Сертифікат № 3 Вищої кваліфікаційної комісії Всеукраїнської музичної спілки (нині Національна всеукраїнська музична спілка) та Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського (нині Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського).

ДжерелаРедагувати