Вікіпедія

Юлія Брістігер

польська комуністка єврейського походження, полковник держбезпеки.

Юлія Брістігер (пол. Julia Brystiger; *25 листопада 1902, Стрий — 9 жовтня 1975, Варшава) — польська комуністка єврейського походження, полковник держбезпеки. Очолювала V Департамент Міністерства громадської безпеки, що спеціалізувався на придушенні політичної опозиції. Активна учасниця політичних репресій у післявоєнній Польщі, відзначалась особливою жорстокістю. Після звільнення із МГБ — письменниця, редактор у видавництві. В кінці життя розкаялася у скоєному і прийняла католицизм.

Юлія Брістігер
пол. Julia Brystiger
Ім'я при народженні Юлія Прайс
Прізвисько Кривавий Місяць (пол. Krwawa Luna)
Народилася 25 листопада 1902(1902-11-25)
Стрий
Померла 9 жовтня 1975(1975-10-09) (72 роки)
Варшава
Поховання Військові Повонзки
Підданство полька
Діяльність вчителька історії; активістка КПЗУ; начальник департаменту МГБ; письменниця, редактор у видавництві
Галузь політика[1], педагогіка[1] і політологія[1]
Alma mater Львівський університет
Знання мов польська
Посада Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[2][3][4], Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[4] і Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[3]
Партія Польська робітнича партіяd, Польська об'єднана робітнича партія, Комуністична партія Західної України і Комуністична партія Польщі
У шлюбі з Натан Брістігер
Діти Міхал Брістігер
Нагороди Орден «Прапор Праці» I ступеня

Біографія ред.

Народилась в сім'ї єврейського підприємця-фармацевта. Навчалась на історичному факультеті Львівського університету, продовжила навчання у Парижі. Отримала степінь доктора філософії.

В 1928—1929 роках працювала вчителькою історіії і в єврейському культурно-просвітницькому товаристві Tarbut.

Комуністична активістка ред.

Юлія Брістігер дотримувалася комуністичних поглядів. З 1927 перебувала в Комуністичній партії Західної України і МОДР. В 1931 видавала і редагувала комуністичний тижневик Przegląd Współczesny. У тому ж році відбувала коротке ув'язнення за комуністичну пропаганду. Очолювала пропагандистські структури компартії в різних містах Західної України. В 1932 вдруге заарештована і засуджена до одного року в'язниці. Після звільнення - член виконкому МОДР.

В кінці 1934 року через конфлікти в партійному активі короткочасно виключалася з партії. Відновилася після ритуальної самокритики. В 1935 - секретар місцевого комітету КПЗУ, з 1936 - секретар ЦК західноукраїнського МОДР. Організувала у Львові з'їзд прокомуністично налаштованих працівників культури. В 1937 році знову заарештована і засуджена на два роки ув'язнення. Очолювала у в'язниці нелегальний комуністичний осередок.

Після Вторгнення СРСР до Польщі і приєднання Західної України до СРСР Юлія Брістігер прийняла радянське громадянство. Очолювала МОДР у Львівській області, була профспілковим функціонером, входила в керівництво радянського польськомовного видання Nowe Widnokręgi.

Після початку німецько-радянської війни в 1941 році евакуйована в Харків, звідти в Самарканд. Написала донос в НКВД на Юзефа Рожаньского і його дружину Белу Френкель, які скористалися продовольчою допомогою польського уряду у вигнанні. Однак для Рожаньского і Френкель це не мало наслідків.

В 1943-1944 роках Юлія Брістігер - член правління Союзу польських патріотів. Енергійно висунулася в керівний актив польського прорадянського руху.

Офіцер каральних органів ред.

У жовтні 1944 вступила в Польську робочу партію. Представляла ЦК ПРП у Крайовій Раді Народовій. З грудня 1944 - функціонер Міністерства громадської безпеки. В 1945 очолила V департамент МГБ - по боротьбі з політичною опозицією [5]. За посадою отримала звання полковника. Проявила в цій ролі ідеологічний фанатизм і особливу жорстокість [6].

Брістігер жорстко проводила репресивний курс ПРП - ПОРП, перш за все щодо польської інтелігенції та польської католицької церкви [7]. Заявляла, що «вся польська інтелігенція виступає проти комуністичної системи і шансів на її виправлення практично немає», але при цьому застерігала від повторення «помилок, зроблених в Росії після революції 1917 року: винищення інтелігенції затримує економічний розвиток». Брістігер закликала створити «таку систему тиску і терору, щоб представники інтелігенції не наважувались бути політичним чинником». Також по її наказам були заарештовані понад 130 католицьких священиків, в тому числі кардинал Стефан Вишинський і єпископ Чеслав Качмарек.

Проводила в репресіях самостійну лінію, в зв'язку з чим конфліктувала з міністром Станіславом Радкевичом, його заступником Романом Ромковским і особливо з начальником слідчого департаменту Юзефом Рожаньскім.

Брістігер особисто брала участь в допитах, хоча її посадовий статус до цього не зобов'язував. Зазвичай це відбувалося в знаменитій варшавської кримінально-слідчій в'язниці № 3 (так званій «Toledo» ). Збереглися свідчення ув'язнених про її надзвичайну жорстокість і схильність до застосування тортур. Відносно Брістігер існували підозри психофізичної патології. Отримала прізвисько Кривавий Місяць (пол. Krwawa Luna) [8].

Керівництво ПРП-ПОРП і МГБ позитивно оцінювало діяльність Юлії Брістігер. Вона була делегатом з'їздів ПРП і установчого з'їзду ПОРП, входила в Центральну комісію партійного контролю. Була нагороджена орденом «Прапор Праці».

За деякими даними, Юлія Брістігер підтримувала гранично близькі особисті стосунки з членами «правлячого тріумвірату» повоєнної Польщі - куратором каральних органів Якубом Берманом і куратором економіки Хіларі Мінцем (Берман відзначав красиву зовнішність Брістігер, але при цьому констатував, що вона не дуже стежила за собою) [9].

Відхід з органів держбезпеки ред.

В 1953 році, після смерті Сталіна, почалася десталінізація в Польщі. Важливим напрямком цього процесу стало викриття «зловживань» в органах держбезпеки [10]. Різко знизився політичний вплив Бермана і Мінца.

В кінці 1954 року було розформовано МГБ. Найбільш одіозні функціонери - генерал Ромковскій, полковники Рожаньскій, Адам Хумер, Анатоль Фейгін були звільнені з силових структур. Однак полковник Брістігер спочатку залишалася в репресивному апараті. При створенні в 1955 році Комітету громадської безпеки (спецслужби та політичний розшук) вона очолила його III департамент - «по боротьбі з реакційним підпіллям».

В 1956 році процеси десталінізації прискорилися і інтенсифікувалися. Ромковскій, Рожаньскій, Фейгін були арештовані і засуджені за застосування тортур на тривалі терміни ув'язнення. У листопаді Брістігер звільнилася з органів безпеки. Над нею також нависла загроза арешту і суду. Однак це загроза не реалізувалася - за деякими даними, за Брістігер заступився Владислав Гомулка, який узяв до уваги її давню ворожнечу з Рожаньскім і Ромковскім.

Особистісне перетворення ред.

Після звільнення з МГБ з Юлією Брістігер відбулися помітні зміни особистості.

Під своїм дівочим прізвищем — Юлія Прайс — вона написала й опублікувала повість Krzywe litery і збірку оповідань. Намагалася завоювати довіру в середовищі літературної інтелігенції, проте письменники, обізнані про минуле Брістігер, ставилися до неї насторожено. Працювала редактором у державному видавництві.

Юлія Брістігер зблизилася з колом католицького духовенства, інтелігенції і опозиційних активістів у Лясках, при спецшколі для сліпих і слабозорих дітей [11]. За словами ксьондза Антонія Марильского, Брістігер усвідомила скоєне, щиро розкаялася і намагалася хоча б в останні роки змінити своє життя [12]. Спілкування з цим середовищем (до якого належали, зокрема, такі відомі дисиденти, як Тадеуш Мазовецький і Адам Міхнік) призвело до того, що за нею було встановлено спостереження Службою безпеки.

Юлія Брістігер пішла з життя побожною католичкою. Похована на цвинтарі Військові Повонзки.

Сім'я ред.

Чоловік Юлії Прайс-Брістігер — сіоністський активіст Натан Брістігер — помер в 1930 році. Син Юлії Брістігер — Міхал Брістігер — відомий польський музикознавець і музичний критик.

В документальному кіно ред.

В 1997 році по польському телебаченні був показаний документальний фільм Świat Luny — Світло Місяця (режисер Ігнаци Щепаньский) про Юлію Брістігер в контексті сталінського періоду польської історії[13]. Експертами і коментаторами виступили боєць Армії Крайової, дисидент-політемігрант Ян Новак-Єзіораньський і міністр внутрішніх справ в першому посткомуністичному уряді Кшиштоф Козловський.

В 2015 році режисер Ришард Бугайський анонсував зйомки нового фільму про Брістігер в жанрі політичної драми[14].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000053667&find_code=SYS&local_base=ARS10
  3. ↑ а б https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000056789&find_code=SYS&local_base=ARS10
  4. ↑ а б https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000056787&find_code=SYS&local_base=ARS10
  5. ↑ Mniejszość w bezpieczeństwie[недоступне посилання]
  6. ↑ POETKA TORTUR «KRWAWA LUNA »JULIA BRYSTYGIER. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 25 грудня 2017.
  7. ↑ Devil's Choice
  8. ↑ Dewotka Wasilewska, pantoflarz Gierek, trzy kobiety Bieruta ... Prywatne sekrety elit PRL-u [WYWIAD]. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 25 грудня 2017.
  9. ↑ Julia Brystiger - krwawa Luna. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 25 грудня 2017.
  10. ↑ Józef Światło, Anatol Fejgin, Julia Brystygierowa, Józef Różański - wielka mistyfikacja komunistycznych służb specjalnych. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 25 грудня 2017.
  11. ↑ Laski, dom otwarty. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 25 грудня 2017.
  12. ↑ Zbrodnicze monstrum. "Krwawa Luna" w łóżku. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 грудня 2017.
  13. ↑ ŚWIAT LUNY. Film dokumentalny. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 грудня 2017.
  14. ↑ PRODUCTION: Ryszard Bugajski Shooting Stalinist Drama in Warsaw. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юлія_Брістігер&oldid=42342394