Юліус Шнор фон Каролсфельд

Юліус Шнор фон Каролсфельд (нім. Julius Schnorr von Carolsfeld; 26 березня 1794(17940326) — 24 травня 1872, Дрезден) — німецький художник.

Юліус Шнор фон Каролсфельд
нім. Julius Schnorr von Carolsfeld
Julius schnorr von carolsfeld.jpg
При народженні нім. Julius Veit Hans Schnorr von Carolsfeld
Народження 26 березня 1794(1794-03-26)
Лейпциг
Смерть 24 травня 1872(1872-05-24) (78 років)
  Дрезден
Поховання
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Жанр живопис
Навчання Віденська академія мистецтв
Діяльність художник, ілюстратор, викладач університету, рисувальник, графік, візуальний митець
Напрямок історичний живопис
Вплив на Карл Теодор фон Пілоті
Вчитель Генріх Фрідріх Фюґер
Відомі учні Gustav Jägerd, Andreas Müllerd і Alexander Otto Stichartd[1][2]
Працівник Мюнхенська академія мистецтв
Батько Veit Hanns Schnorr von Carolsfeldd
Мати Christina Juliana Hempeld
Діти Ludwig Schnorr von Carolsfeldd
Брати, сестри Ludwig Ferdinand Schnorr von Carolsfeldd[3]
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

CMNS: Юліус Шнор фон Каролсфельд у Вікісховищі
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юліус Шнор фон Каролсфельд

БіографіяРедагувати

Народився 26 березня 1794 року в родині художника Йогана Файта Шнора фон Каролсфельда, який став першим учителем свого сина.

Отримавши відмінну підготовку, Юліус у сімнадцятирічному віці вступає до Віденської академії мистецтв, де з величезною ретельністю вивчає старовинні роботи італійських і німецьких майстрів. В академії Шнор увійшов до групи «Союз святого Луки». Група об'єднувала молодих художників, прозваних «назарейцями», які, спираючись на старих майстрів, прагнули відродити релігійний дух у німецькому мистецтві.

У 1817 році молодий художник відправляється до Італії, де працює майже десять років. У Римі він розписує фресками залу вілли маркіза Массимі, це були двадцять три сцени з «Несамовитого Роланда» Лудовіко Аріосто. Крім того, Юліус Шнорр багато пише олією: це і картини з релігійними сюжетами, і близько сотні пейзажних етюдів. У його роботах відчувається надзвичайний дар композиції і виникає відчуття, ніби автор сам проживає сюжети своїх робіт.

У 1827 році Юліус Шнор фон Каролсфельд був запрошений на посаду професора відділення історичного живопису Мюнхенської академії мистецтв.

За дорученням короля Людвіга I йому треба було розписати фресками п'ять парадних залів першого поверху мюнхенського палацу за сюжетами з «Пісні про Нібелунгів»; ще три зали повинні бути присвячені Карлу Великому, Фрідріху Барбароссі й Рудольфу Габсбургському.

У 1848 році Юліусу Шнорру не запропонували посісти місце директора Мюнхенської академії мистецтв, що звільнилося. Розчарований цим, він приймає пропозицію зайняти місце професора Дрезденської академії мистецтв і посаду директора місцевої галереї. У Дрездені художник всього себе присвятив релігійному мистецтву.

 
Могила Юліуса Шнора фон Каролсфельда

Юліус Шнор фон Каролсфельд помер 24 травня 1872 року в Дрездені.

Ілюстрована БібліяРедагувати

Безумовно, найважливішою працею Юліуса Шнора фон Каролсфельда є «Біблія в картинках» (нім. «Die Bibel in Bildern»). Це видання вийшло в світ у 1852–1860 роках у Лейпцизі й принесло художнику значну популярність не лише у всіх краях Німеччини, але й у інших країнах. Книга містить у собі 240 малюнків, гравірованих на дереві. Усі композицій маюмь різну цінність, але багато з них, особливо ті, що стосуються Старого Заповіту, є незрівнянними у своєму роді[4].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати