Юліус Дорпмюллер
Юліус Генріх Дорпмюллер (нім. Julius Heinrich Dorpmüller; 24 липня 1869 — 5 липня 1945) — німецький державний діяч, рейхсміністр шляхів сполучення (1937—1945).
| Юліус Дорпмюллер | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Julius Dorpmüller | |||||||||||
 | |||||||||||
| Ім'я при народженні | нім. Julius Heinrich Dorpmüller | ||||||||||
| Народився |
24 липня 1869[1][2] Ельберфельдd, Ельберфельдd, Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія | ||||||||||
| Помер |
5 липня 1945[1][2] (75 років) Маленте, Східний Гольштейн, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина ·злоякісна пухлина | ||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина | ||||||||||
| Діяльність | політик, інженер, бізнес-директор, railway engineer | ||||||||||
| Alma mater | Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Kaiser-Karls-Gymnasium, Aachend | ||||||||||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||
| Заклад | Prussian state railwaysd і Shantung Railwayd | ||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | ||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||||||
| Конфесія | лютеранство | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Біографія ред.
У 1893 році закінчив Вище технічне училище в Ахені і вступив на державну службу, працював в Управлінні залізниць Пруссії, з 1898 року — урядовий будівельний чиновник залізничної дирекції в Саарбрюккені. З 30 грудня 1903 року — інспектор залізниць і фабрик залізничної дирекції Сен-Іоан — Саарбрюкен. З 1907 року працював в Китаї, консультував китайський уряд з питань залізничного будівництва; начальник технічного бюро фабричної дирекції Циндао. З 1908 року — уповноважений і головний інженер державних залізниць Китаю, керував будівництвом близько 700 км залізниць. У 1917 році висланий з Китаю, який оголосив війну Німеччині, і в 1918 році переведений в залізничні війська. Служив на Кавказі. Після демобілізації 23 грудня 1919 року призначений старшим будівельним радником залізниці Ессена. З 16 травня 1922 року — президент Імперської залізничної дирекції Опельна, а з 1 жовтня 1924 року — Ессена. З 1 липня 1925 року — постійний заступник генерального директора, а з 4 червня 1926 року — генеральний директор німецьких рейхсбанів. З червня 1933 року — голова Адміністративної ради та Правління об'єднання «Імперські автобани», з 1935 року — член Імперського ради транспорту. Після відставки барона Пауля фон Ельц-Рюбенаха, 2 лютого 1937 року призначений імперським міністром транспорту і головою Адміністративної ради імперських автобанів. В уряді Карла Деніца займав пост міністра транспорту та зв'язку. Разом з членами уряду заарештований британською владою у Фленсбург-Мюнвіку. Помер в таборі.
Звання/посади ред.
- Член будівельної ради з особистим рангом Радника 4-го класу (1910)
- Доктор інженерних наук Рейнсько-Вестфальського технічного університету Аахена (1925)
- Член Академії німецького права
- Член Імперської служби праці (1936)
- Член Прусської державної ради (1937)
Нагороди ред.
- Орден Червоного орла 4-го класу (1913)
- Почесний доктор інженерних наук Вищого технічного Училища Аахена (1925)
- Золота медаль Прусської будівельної академії (1934)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Пам'ятна медаль Асоціації німецьких інженерів (1936)
- Почесний знак Німецького Червоного Хреста, великий хрест із зіркою
- Пам'ятна медаль Спілки вищих шкіл Ганновера (12 листопада 1938)
- Почесний сенатор Рейнсько-Вестфальського технічного університету Аахена (1939)
- Орлиний щит Німецької імперії (24 липня 1939)
- Медаль Кармарша (12 листопада 1939)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу[3]
- 1-го класу (4 вересня 1940)
- Золотий партійний знак НСДАП (7 грудня 1940)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг (18 вересня 1943)[3]
- Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1944)
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (24 липня 1944)
- Кільце Фріца Тодта (24 липня 1944)
Примітки ред.
Література ред.
- Hans Bock, Franz Garrecht. Julius Dorpmüller — Ein Leben für die Eisenbahn. — Pürgen: Ritzau, Verlag Zeit und Eisenbahn, 1996. — 280 с. — ISBN 3-921304-39-3.
- Alfred Gottwaldt. Julius Dorpmüller, die Reichsbahn und die Autobahn: Verkehrspolitik und Leben des Verkehrsministers bis 1945. — Berlin: Argon, 1995. — 136 с. — ISBN 3-87024-330-9.
- Dirk Böndel, Alfred Gottwaldt u. a.: Ich diente nur der Technik. Sieben Karrieren zwischen 1940 und 1950, Band 13 der Schriftenreihe des Museums für Verkehr und Technik (Deutsches Technikmuseum Berlin), Nicolai Verlag, Berlin 1995, ISBN 3-87584-549-8.
- Alfred Gottwaldt: Julius Dorpmüller, die Reichsbahn und die Autobahn. Argon Verlag, Berlin 1995, ISBN 3-87024-330-9.
- Alfred Gottwaldt, Diana Schulle: «Juden ist die Benutzung von Speisewagen untersagt». Die antijüdische Politik des Reichsverkehrsministeriums zwischen 1933 und 1945. Forschungsgutachten, erarbeitet im Auftrag des Bundesministeriums für Verkehr, Bau und Stadtentwicklung. Hentrich & Hentrich, Teetz 2007, ISBN 978-3-938485-64-4, (Schriftenreihe des Centrum Judaicum 6).
- Alfred Gottwaldt: Dorpmüllers Reichsbahn — Die Ära des Reichsverkehrsministers Julius Dorpmüller 1920—1945. EK-Verlag, Freiburg 2009, ISBN 978-3-88255-726-8.
- Alfred Gottwaldt: Die Reichsbahn und die Juden 1933—1939. Antisemitismus bei der Eisenbahn in der Vorkriegszeit. Marix Verlag, Wiesbaden 2011, ISBN 978-3-86539-254-1.
- Raul Hilberg: Sonderzüge nach Auschwitz. Dumjahn, Mainz 1981, ISBN 3-921426-18-9 (Dokumente zur Eisenbahngeschichte 18).
- Klaus Hildebrand: Die Reichsbahn in der nationalsozialistischen Diktatur 1933—1945. In: Lothar Gall, Manfred Pohl (Hrsg.): Die Eisenbahn in Deutschland. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. C.H.Beck, München 1999, ISBN 3-406-45817-3.
- Eberhard Kolb: Die Reichsbahn vom Dawes-Plan bis zum Ende der Weimarer Republik. In: Lothar Gall, Manfred Pohl (Hrsg.): Die Eisenbahn in Deutschland. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. C.H.Beck, München 1999, ISBN 3-406-45817-3.
- Erwin Massute: Dorpmüller, Julius. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 4, Duncker & Humblot, Berlin 1959, ISBN 3-428-00185-0, S. 84 f. (Digitalisat).
- Alfred C. Mierzejewski: The Most Valuable Asset of the Reich. A History of the German National Railway, Volume 1, 1920—1932, The University of North Carolina Press, Chapel Hill and London, 1999, ISBN 0-8078-2496-8.
- Alfred C. Mierzejewski: The Most Valuable Asset of the Reich. A History of the German National Railway, Volume 2, 1933—1945, The University of North Carolina Press, Chapel Hill and London, 2000, ISBN 0-8078-2574-3.