Юлій Цезар (фільм, 1953)

фільм 1953 року

«Юлій Цезар» (англ. Julius Caesar) — кінофільм режисера Джозефа Манкевича, знятий в 1953 році. Екранізація однойменної п'єси Вільяма Шекспіра.

Юлій Цезар
Julius Caesar
Жанр історичний фільм, драма
Режисер Джозеф Манкевич
Продюсер Джон Хаусмен
Сценарист
У головних
ролях
Марлон Брандо
Джеймс Мейсон
Оператор Джозеф Руттенберг
Композитор Міклош Рожа
Монтаж Джон Д. Даннінг
Художник
Кінокомпанія Metro-Goldwyn-Mayer
Дистриб'ютор Metro-Goldwyn-Mayer і Netflix
Тривалість 120 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 1953
Кошторис $2,070,000
Касові збори $3,920,000
IMDb ID 0045943
CMNS: Юлій Цезар у Вікісховищі

Сюжет ред.

 

Розгромивши війська Помпея, римський полководець Цезар став главою держави. Він володів довічними повноваженнями диктатора, йому було дано виняткове право розпоряджатися військом і скарбницею. На честь нього була споруджена статуя з написом «напівбог». Касій і Брут очолили змову проти Цезаря.

Дружина Цезаря Кальпурнія була налякана недобрими знаками, неодноразово попереджала про небезпеку. У березневі дні 44 р. до н. е. в Капітолії, під час засідання сенату, Цезаря вбили. Після втечі змовників до Риму прибув прибраний син Цезаря Октавій. Разом з Антонієм вони почали готуватися до війни проти військ Брута і Касія.

У ролях ред.

Нагороди і номінації ред.

Фільм був нагороджений премією «Оскар» за найкращу роботу художника-постановника (Седрік Гіббонс, Едвард Карфагно, Едвін Вілліс, Х'ю Хант). Інші чотири номінації: за найкращу чоловічу роль (Марлон Брандо), найкращу операторську роботу (Джозеф Руттенберг), найкращу музику до фільму (Міклош Рожа) і за найкращий фільм року (Джон Хаусман). У Брандо це була третя номінація на «Оскар»: у 1951 він був представлений до цієї премії за роль у фільмі «Трамвай „Бажання“», а на наступний рік висувався за фільм «Віва Сапата!».

Фільм також виграв два призи Британської академії кіно: Джон Гілгуд отримав приз найкращому британському актору, а найкращим іноземним актором став Марлон Брандо. Фільм також був номінований у категорії «найкращий фільм». Брандо отримував цю премію протягом трьох років поспіль за ролі в картинах «Віва Сапата!» (1952), «Юлій Цезар» (1953) і «У порту» (1954).

Серед інших нагород: премії Національної ради кінокритиків США за найкращий фільм і найкращу чоловічу роль (Джеймс Мейсон), данська премія «Боділ» за найкращий американський фільм, а також номінація на премію Гільдії режисерів США за найкращу режисуру (Джозеф Манкевич).

Посилання ред.