Югорський півострів
Югорський півострів — великий півострів на крайньому північному сході Європи, між Баренцовим і Карським морем, у Ненецькому автономному окрузі Архангельської області Росії. На півночі від острова Вайгач відокремлено протокою Югорський Шар.
| Югорський півострів | ||||
|
69°28′ пн. ш. 61°31′ сх. д. / 69.467° пн. ш. 61.517° сх. д.Координати: 69°28′ пн. ш. 61°31′ сх. д. / 69.467° пн. ш. 61.517° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія[1] | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | півострів[1] | |||
 | ||||
  Югорський півострів Югорський півострів (Росія) | ||||
 | ||||
Географія ред.
Площа півострова — близько 18 тис. км². Поверхня є горбистою рівниною (пагорби заввишки до 200 м). Тут широко розвинені морські (у прибережних районах) і льодовикові відкладення. Центральна частина півострова зайнята кряжем Пай-Хой (найвища точка — гора Мореїз, 423 м над рівнем моря[2]). Найбільша річка півострова — Великий Ою.
Карський кратер ред.
На південному сході Югорського півострова розташований метеоритний Карський кратер. Усть-Карський кратер розташовано на певній відстані — за 15 км на схід від Карської губи. Раніше вважалося, що ці дві астроблеми є двома окремими кратерами, і що вони утворюють подвійну ударну структуру, яка утворилася внаслідок падіння величезного метеорита, що впав у пізній крейді[3]. Проте, найімовірніше, Усть-Карський кратер є лише складовою Карського кратеру[4].
Клімат ред.
Клімат на півострові субарктичний. Зима тривала (до 7 місяців), літо коротке і прохолодне (середня температура січня –20 °C, липня +7 °C). Опадів випадає близько 300 мм на рік.
Флора і фауна ред.
З рослин на півострові переважають мохові, лишайникові й полігональні тундри (в полігональній тундрі рослинний покрив утворює сітку з багатокутників або кілець[5]).
Населені пункти ред.
На півночі півострова розташовано порт Амдерма. Щільність населення невелика. Корінне населення — ненці, проживають також і росіяни.
Примітки ред.
- ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Ненецкий автономный округ. Энциклопедический словарь / Гл. ред. Л. Ю. Корепанова. — М. : Дом книги Аванта+, 2001. — 304 с. — ISBN 5-8483-0040-2.
- ↑ Badjukov, DD; Raitala J; Ohmann T; Lorenz CA (2002). The Kara Crater size: Suevite layer outside the crater depression (PDF). Lunar and Planetary Science. 33: 1480. Bibcode:2002LPI....33.1480B. Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2011. Процитовано 3 січня 2010.
- ↑ NASA 1988, Hodge 1994
- ↑ Тыртиков А. П. . Динамика растительного покрова и развитие мерзлотных форм рельефа. — М. : Наука, 1979. — 116 с. — С. 7.