Відкрити головне меню

Щурат Степан Васильович

український учений-літературознавець

Щурат Степан Васильович
Народився 7 січня 1909(1909-01-07)
Львів
Помер 14 березня 1990(1990-03-14) (81 рік)
Львів
Поховання
Національність українець
Діяльність літературознавець
Відомий завдяки український літературознавець
Alma mater Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Батько Щурат Василь Григорович

Степа́н Васи́льович Щура́т (7 січня 1909, Львів — 14 березня 1990, Львів) — український учений-літературознавець, син Василя Щурата.

БіографіяРедагувати

Народився 7 січня 1909 року у Львові. 1931 року закінчив Львівський університет. У 1934 році захистив магістерську дисертацію «Тимко Падура, його життя і творчість». Деякий час працював учителем гімназії.

З 1933 року видавав перший український спеціальний журнал для фотографів «Світло й тінь». З 1937 року редагував щомісячний часопис із краєзнавства і туризму «Наша Батьківщина». На початку 1940 років Щурат — науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР у Львові, викладач художньо-промислового училища. У повоєнні роки працював в установах АН УРСР. З 1951 року — науковий співробітник відділу літератури Інституту суспільних наук АН УРСР, а в 1958—1971 роках — завідувач відділу, доктор філологічних наук (з 1971). Зазнав переслідувань під час кампанії погрому наукових установ України на початку 1970 років. У вересні 1972 року був змушений звільнитися з роботи.

 
Могила Степана Щурата

Помер 14 березня 1990 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі рідного міста.

Наукова діяльністьРедагувати

Ще у студентські роки на сторінках журналу «Нові шляхи» виступив з першими своїми віршами, публікував переклади творів російських поетів Петра Орешина, Володимира Маяковського, Сергія Єсеніна. Тоді ж надрукував одну з перших своїх літературознавчих праць про українського поета і громадського діяча Євгена Григорука та статтю (у співавторстві з Іваном Крушельницьким) «Лірика на манівцях емігрантщини» — про творчість українських поетів, які опинились в еміграції.

За час роботи в Інституті суспільних наук АН УРСР учений опублікував понад 50 наукових праць. Увагу Щурата привертали різні періоди і постаті українського письменства. Але основною темою його досліджень стала творчість Івана Франка, якій присвячені монографії «Рання творчість Івана Франка» (1956), повість Івана Франка «Борислав сміється» (1966), цілий ряд розвідок і статей. Керував підготовкою до друку п'яти томів з двадцятитомного і п'ятдесятитомного видань творів І. Франка.

ДжерелаРедагувати