Вікіпедія

Щербатинський Павло Іванович

Щербати́нський Павло́ Іва́нович — український драматург і режисер, літератор режисерської лабораторії Леся Курбаса в театрі «Березіль»[1], один з ініціаторів створення Київського театру ляльок.

Щербатинський Павло Іванович
Національність українець
Місце проживання Київ, Харків
Діяльність драматург, літератор, режисер
Відомий завдяки член режисерської лабораторії МО «Березіль», один з ініціаторів створення Київського театру ляльок

Факти біографії ред.

1925 — член режисерського штабу мистецького об'єднання «Березіль». Літератори Павло Щербатинський і Лазар Френкель працювали при штабі на постійній роботі.[2][3] Співпрацював також з В. Ярошенком.

1927 — один з ініціаторів створення Київського театру ляльок, член літературної лабораторії. Співпрацював з О. Соломарським.[4][5]

1929 — Київський театр малих форм (ТЕМАФ) поставив кілька вистав за сценарієм П. Щербатинського, найбільш вдала з яких — Ораторія-плакат «7+17».

1930–1931 — сценарист у Київському цирку[6], де за його сценарієм Г. Юрою був поставлений «Бунтар Кармелюк» (1930).

Був репресований в часи сталінських репресій.[7] На даний час опубліковані уривки з допитів В. Чечвянського[8] (брата О. Вишні), який був змушений свідчити про те, що П. Щербатинський серед інших молодих літераторів входив до підпільної контрреволюційної організації. Також про його участь у «підпіллі» свідчив і репресований поет Марко Вороний.[9] Максим Рильський намагався виправдати молодих літераторів: «останніми часами я почасти зблизився на ґрунті чарки горілки, шклянки пива — з деким із молодших літераторів: Яковенком, Косяченком, Щербатинським (останнього, як досвідченого в театральній справі, я притягав до роботи над лібретто опери).»[10] «Чи втяг я кого-небудь до організації? Ні. Але шкідливо впливати на молодших товаришів (Косяченко, Яковенко, Щербатинський) — спитувався. Молодняк реагував досить невиразно, але моя шкідлива роль безперечна».[11][12]

Роботи ред.

  • «За двома зайцями» (1925) — фрагменти сценарію до спектаклю театру «Березіль» (Харків)
  • «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л.Глібовим (1927) — режисерська робота в Театрі ляльок (Київ)[13]
  • «Паноптикум рідкісних тварин» (1929), Київський театр малих форм (ТЕМАФ)
  • «Троячка» (1929), ТЕМАФ
  • Ораторія-плакат «7+17» (1929), ТЕМАФ
  • «Світовий масштаб та ЗАГС» (1929), ТЕМАФ
  • «Бунтар Кармелюк» (1930) — сценарій вистави, поставленої у Київському цирку Г. Юрою[14]
  • «Доброї роботи!» (1931), п'єса[15]

Примітки ред.

  1. ↑ Курбас Лесь. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 366; 529; 822
  2. ↑ Режисерський штаб «Березоля» // Свобода, квітень 1925, № 75 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2015. Процитовано 8 грудня 2015.
  3. ↑ Лесь Танюк. Твори: Щоденники 1962 року. — Київ, Альтпрес, 2000.
  4. ↑ Крещатик. Киевский детский театр / Эмиль Каганов [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ [Борис Голдовский. Куклы: энциклопедия. — Время, 2004](рос.)
  6. ↑ М. А. Рыбаков. Киевский цирк: люди, события, судьбы [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Ільєнко Іван Олександрович. У жорнах репресій: Оповіді про українських письменників (за архівами ДПУ — НКВС). — К.: Веселка, 1995 г.
  8. ↑ Из протоколов допросов Чечвянского-Губенко Василия Михайловича от 20 декабря 1936 года [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  9. ↑ Михайло Драй-Хмара: літературно-наукова спадщина.- К.: Наукова думка, 2002. — с. 535
  10. ↑ Справа № 272. Максим Рильський. Написано у в'язниці. Рік 1931 // Журнал «Київ», лютий 1991. — с. 88
  11. ↑ В. Пристайко, Ю. Шаповал. Справа «Спілки визволення України». Невідомі документи і факти — К. Інтел, 1995. — с. 295; 302 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2015. Процитовано 8 грудня 2015.
  12. ↑ З трудів і днів Максима Рильського / С. Гальченко, В. Колесник. — А. С. К., 2009. — с. 542
  13. ↑ Образотворче мистецтво. 5 клас. Урок 34. Ляльковий театр. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 8 грудня 2015.
  14. ↑ Малихіна М. А. Модифікація циркового мистецтва в Україні: 20-і роки ХХ століття // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. — К. : Міленіум, 2013. — № 2. — с. 163
  15. ↑ Доброї роботи!: п'єса / П. Щербатинський . — Київ: Укртеакіновидав, 1931 . — 88 с.


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щербатинський_Павло_Іванович&oldid=35277676